30. Правовий статус Генерального прокурора України.

Ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру».

Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

закінчення строку, на який його призначено;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

порушення вимог щодо несумісності;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також з інших підстав.

Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.

31. Принципи єдиноначальності та колегіальності у діяльності органів прокуратури.

Принцип єдиноначальності означає що кожен прокурор у межах своїх повноважень самостійно й одноособово вирішує всі службові питання, приймає рішення про внесення протестів, подань про притягнення винних до відповідальності, про обрання запобіжного заходу, про направлення справи до суду тощо. Цей принцип вказує на спосіб, форму й методи керівництва підлеглими. Єдиноначальність необхідно відрізняти від одноособового вирішення питань, за яким, наприклад, може прийняти рішення помічник прокурора, відповідно до розподілу обов'язків. Остаточне ж прийняття рішення залишається за прокурором - керівником органу прокуратури, який одноособово організовує роботу очолюваного ним органу і несе персональну відповідальність за якість діяльності його працівників. Єдиноначальність у діяльності органів прокуратури не виключає і колегіальності при вирішенні найважливіших, специфічних питань. Але колегіальний їх розгляд не замінює принципу єдиноначальності і персональної відповідальності керівника органу прокуратури за реалізацію тих рішень, що були прийняті колегіально. Як колегіальність важлива для обговорення основних питань, так і єдиноначальність необхідна для особистої відповідальності і уникнення тяганини.

Постійно діючими колегіальними органами у системі прокуратури є колегії, що утворюється в Генеральній прокуратурі України та в прокуратурах обласного рівня. Рішення колегії втілюється у життя наказом, розпорядженням відповідного прокурора і доводиться до відома підлеглих працівників. Окрім засідань колегій, за необхідності проводяться координаційні наради для узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, а також міжвідомчі наради з питань додержання законності в діяльності міністерств і відомств.

Колегіальними органами є також атестаційні комісії, що, як і колегії, організовуються в прокуратурах обласного рівня. У Генеральній прокуратурі України діє Вища атестаційна комісія.

При Генеральній прокуратурі України діє науково-методична рада, до складу якої можуть входити не тільки працівники прокуратури, а й науковці, зокрема Національної академії прокуратури України. Організація і діяльність зазначених колегіальних органів регулюються в основному актами Генерального прокурора України.

У прокуратурах міст, районів і в інших органах, де відсутні колегії, можуть скликатися оперативні наради.

Рішення колегіальних органів для прокурорів мають дорадчий характер. У разі розбіжностей між прокурором і колегіальним органом в життя провадиться рішення прокурора. Отже, на першому місці залишається принцип єдиноначальності, який можна назвати принципом поєднання єдиноначальності при можливості колегіального обговорення найбільш важливих, специфічних питань. У Національній академії прокуратури України, яка формально входить до структури Генеральної прокуратури України, створюється Вчена рада, що теж є колегіальним органом.