ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ Н АШОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ЛЕКЦІЯ № 2.6 ФОРМИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

УКРАЇНИ

ПЛАН

1. Організаційно-управлінські форми діяльності прокуратури України

2. Форми діяльності прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів

3. Процесуальні форми діяльності прокуратури

4. Методи діяльності прокуратури

Рекомендована література:

1. Долежан В.В. Співвідношення управлінських і процесуальних відносин у діяльності прокуратури, Вісник прокуратури.-2006.-№ 9.- с.58-64.

2. Організація діяльності районної (міської) прокуратури: науково- практичний посібник / За ред. Г.П.Середи,- Кіровоград: МПП «Антураж А», 2009.- С. 13-61.

3. Підтримання прокурором державного обвинувачення/ За ред. Г.П. Середи. - К.:Вид-во «Юрид. думка», 2010.- 646 с.

4. Сухонос В. В. Правові та організаційні аспекти розвитку прокуратури України в сучасних умовах: монографія. -Суми: Університетська книга, 2010.-328 с.

5. Якимчук М.К Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика. К: НАН України. - 2001.- 439 с.

Всі явища навколишнього світу мають певні форму і зміст, які взаємопов'язані й активно впливають одне на одного.

Змістом, як правило, вважають сукупність елементів, процесів, зв'язків, які утворюють цей феномен. Змістом діяльності прокуратури є її функції.

Форми це спосіб існування, зовнішній прояв, а також внутрішня структура, зміст, його організація; спосіб здійснення, виявлення якої-небудь дії; чітко встановлений порядок у будь-якій справі.

Формою діяльності прокуратури слід вважати зовнішні прояви прокурорських функцій. У свою чергу, функції прокуратури обумовлюють повноваження, тобто права й обов'язки прокурорів при здійсненні функцій. Безпосередній вплив на форми діяльності мають саме прокурорські повноваження.

Як відомо, прокурор, як і будь-яка інша посадова особа, має діяти на підставі і в межах своїх повноважень (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Форми діяльності прокуратури можуть мати як управлінський характер, так і стосуватися реалізації конституційних функцій.

З точки зору термін «управління» походить від слова «управляти», тобто «спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь, бути на чолі когось, чогось; спрямовувати хід якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь».

У літературі зазначають тісний зв'язок між організацією роботи прокуратури і управлінням її діяльністю. При цьому переважає думка, що ці поняття слід розглядати в різних площинах.

Під організацією розуміється певний комплекс заходів щодо упорядкування управлінської діяльності, а під управлінням — оперативне керівництво діяльністю прокуратури. Ця позиція адекватно відображує спів­відношення між організацією й управлінням у прокурорській системі.

Виникає також питання щодо співвідношення понять «керівництво» і «управління».

Керівництво — це діяльність керівника зі створення і підтримання організаційного порядку та управління справами та людьми (Л.М. Давиденка).

Керівні повноваження можуть здійснювати лише керівники органів прокуратури, а управлінські — також інші прокурори (М.І. Мичко).

Проблема управління породжує чимало дискусій з приводу наукового обґрунтування форм і методів управлінської діяльності.

Отже, на форми і методи її здійснення вирішальною мірою впливає дія принципу єдності і централізації прокуратури і пов'язана із цим єдиноначальність у процесі прийняття управлінських рішень.

З урахуванням зазначеного, управлінням в органах прокуратури слід вважати вплив відповідних прокурорів на підлеглі органи і підлеглих працівників з метою забезпечення ефективного використання покладених на них завдань.

Структура управлінської діяльності складається з наступних стадій:

1. збір інформації;.

2. оцінка інформації;

3. постановка проблеми;

г) підготовка проекту рішення;

д) прийняття рішення;

є) організація виконання прийнятих рішень;

и) перевірка виконання;

к) оцінка результатів.

Між управлінськими правовідносинами та правовідносинами, що виникають унаслідок реалізації конституційних функцій прокуратури існує тісний зв'язок. Часто саме управлінські рішення прокурорів є безпосередньою підставою використання своїх повноважень при здійсненні нагляду й реалізації інших конституційних функцій.

В теорії прокурорської діяльності правовідносини, які мають управлінську складову за участю прокурорів поділяють на три групи:

Перша - управлінські правовідносини, які не пов'язані із здійсненням прокурорського нагляду;

Друга - управлінсько-наглядові правовідносини;

Третя - наглядово-управлінські правовідносини (В. Долежан).

Правовідносини першої групи не пов'язані ні прямо, ні опосередковано з реалізацією конституційних функцій прокуратури

.У правовідносинах другої групи превалюють управлінські елементи, коли прийняття управлінських рішень не тягне за собою виникнення прокурорсько-наглядових та інших процесуальних правовідносин, хоча об'єктивно сприяє їх виникненню (наприклад, наказ керівника прокуратури про організацію прийому громадян за місцем проживання або роботи).

У правовідносинах третьої групи превалюють елементи прокурорського нагляду й реалізації інших функцій прокуратури (наприклад, завдання керівника прокуратури підлеглому про проведення перевірки).

Такий підхід слід визнати обґрунтованим.

Форми діяльності прокуратури пов'язуються з управлінською діяльністю всередині прокурорської системи органів прокуратури. Вони являють собою зовнішні, постійно і тимчасово фіксовані прояви практичної активності державних органів щодо формування та реалізації управлінських цілей і функцій та забезпечення їх життєдіяльності.

Доручення і вказівки управлінського характеру, які надходять до Генеральної прокуратури та підпорядкованих їй органів з інших структур, не повинні розглядатися як підстави для виникнення управлінських правовідносин, оскільки це суперечить принципу незалежності прокуратури.

Можна виділити найбільш важливі ознаки форм діяльності прокуратури, які:

• є способом вираження сутності їх управлінської діяльності;

• являють собою правову конструкцію нормативного впорядкування діяльності прокуратури:;

• указують на методи, за допомогою яких прокуратура здійснює управлінський вплив на піднаглядних суб'єктів;

• забезпечують безпосередню реалізацію повноважень прокуратури;

• відображають практичну діяльність посадових осіб прокуратури;

• прямо або опосередковано закріплюють вимоги Закону України «Про прокуратуру» та інших нормативно-правових актів щодо статусу прокуратури.

В управлінської діяльності в прокуратурі розрізняють:

а) функціонально-правові форми управління;

б) організаційно-правові форми {М.К. Якимчук).

До функцїональ-правових форм управління, належать форми, використання яких спричиняє настання юридично вагомих наслідків: актів управління; документів управлінського характеру: планів, регламентів, статусів, розподіл обов'язків, якщо вони затверджені компетентними керівниками, документів координаційного характеру, документів, які є засобами реєстрації, обліку і контролю. Останні мають інформаційний характер, а інформація, яка в них міститься, допомагає правильно зорієнтуватися при прийнятті управлінських рішень.

,і!о оргакізац'іииг-проаовііл фору управління відносять о п ера цій господарс ько-ф і на я сово і о х а рактеру.

Основною формою управління в прокуратурі є правовий акт управління, який являє собою різновид юридичного акта.

Акти управління можуть бути нормативно-правовими та ін д ивідуал ьно-правов им и.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-о -гактоеих г/юрм \прая.-н/>>;я ьс,носять вказівки з правових актів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731) нормативно-правові акти - це акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування.

Індивідуальні управлінські акти мають здебільшого одноразовий характер і завжди стосуються конкретних осіб і конкретних життєвих ситуацій.

Видання управлінських актів нормативного характеру є прерогативою Генерального прокурора України, усі інші керівники прокуратур мають право видавати лише акти індивідуального характеру.

Згідно з п. 7 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції, які належать до правових форм діяльності.

Зазначене положення, по суті, надає Генеральному прокурору України можливість для правотворчої діяльності.

Накази Генерального прокурора загального характеру з питань організації і діяльності органів прокуратури в цілому, з окремих галузей і напрямків діяльності містять норми і правила, що створюють реальний механізм використання органами прокуратури як законодавства про прокуратуру, так і інших законів.

Слід мати на увазі, що накази не повинні суперечити вимогам закону. У них, як правило, регулюються окремі аспекти внутрішньо-організаційних відносин у прокурорській системі, порядок діяльності органів прокуратури, визначаються критерії розмежування їх повноважень із різних питань тощо.