До примусових методів управління в прокуратурі відносяться:

а) уповноваження (позитивне зобов'язання) — надання права робити щось;

б) директивне зобов'язання - покладення обов'язків здійснювати певні дії, не відступаючи від вимог правового припису;

в) заборона - покладення на керованих осіб заборони здійснювати певні дії;

г) негативні засоби соціального впливу за невиконання обов'язків і порушення заборон.

Примус в буквальному розумінні має місце тоді, коди необхідно запобігти порушенню з боку працівника або припинити порушення (відсторонити слідчого прокуратури від розслідування справи або помічника прокурори від перевірки за скаргою, зажадати від підлеглого заявити про самовідвід, якщо він виявив необ'єктивність при підтриманні державного обвинувачення або своїм розпорядженням усунути його від участі у справі; зобов'язати працівників відкрити службовий сейф для перевірки наявності справ і матеріалів з простроченим терміном виконання тощо).

Найкращих же результатів можна досягти завдяки оптимальному поєднанню всіх цих методів управлінської діяльності.

Неабияке значення має також оптимальне обрання методів впливу прокуратури. її органів і посадових осіб на учасників прокурорсько- наглядових та інших відносин.

Ці методи є способами впливу прокуратури, урегульованими в законодавстві, вони відображають наявні як у прокуратури, так і в її посадових осіб повноваження державно-владного характеру щодо здійснення необхідних заходів;

• відображають зв'язок між прокуратурою (суб'єктом) і піднаглядними об'єктами, тобто між ними існують особливі правовідносини;

• це способи, що забезпечують домінування волі суб'єкта відповідно до його владних повноважень над об'єктом, на якому здійснюється проку­рорський нагляд;

• існує можливість їх неодноразового застосування в процесі здійснення прокурорського нагляду;

• унаслідок того, що їх зміст визначається різними функціями прокуратури, вони мають різну спрямованість; зміст владного (але не керівного) впливу в кожному конкретному випадку залежить від специфіки об'єкта нагляду, до якого методи застосовуються, зокрема, як до фізичної чи юридичної особи; завжди спрямовані на конкретний об'єкт; це найбільш: активні елементи в наглядовій та іншій діяльності прокуратури, Застосування методів сприяє здійсненню відповідних функцій та використанню повноважень; вони можуть мати альтернативний характер, якщо їхній вибір залежить від мети і характеру завдань.

Характерною особливістю правових засобів є те, що при їх застосуванні між прокуратурою і піднаглядними об'єктами, законністю діяльності яких вона здійснює нагляд, завжди виникають правові відносини державно-владного, а іноді владно-розпорядчого характеру.

Прокурорсько-наглядова діяльність може здійснюватися лише у формі правових відносин. При цьому обов'язковим суб'єктом прокурорсько- наглядових правовідносин завжди є прокурор. Іншими суб'єктами, як уже зазначалося, можуть бути фізичні та юридичні особи.

Змістом наглядових правовідносин є сукупність прав і обов'язків його суб'єктів. При цьому слід мати на увазі, що зазначені відносини мають самостійний предмет, який потребує особливого методу правового регулювання, якщо виходити із загальних елементів, які в теорії права входять до поняття «методи правового регулювання», — порядку встановлення прав і обов'язків, ступеня визначеності наданих прав і обо­в'язків суб'єктів, характеру правових засобів впливу, підстав і процедури їх застосування. Зрозуміло, що ці елементи притаманні прокурорському нагляду як у цілому, так і окремим його галузям.