8. Гарантії незалежності прокурорів у здійсненні повноважень.

У п.2 ст.6 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що органи прокуратури «здійснюють свої повноваження ... незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів». При цьому не зовсім чіткою є процитована вища норма щодо незалежності прокуратури від «будь-яких органів державної влади». Для правильного тлумачення її змісту необхідно виходити з принципового положення про те, що незалежне виконання прокуратурою. її органами і посадовими особами своїх функцій означає не підпорядкованість. не підконтрольність і не підзвітність нікому, крім випадків, передбачених Конституцією і законами України.

ст. 7 ЗУ Про прокуратуру:

Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення.

Характеристики незалежності.

1. Це стан органу держави і його посадових осіб у стосунках з іншими частинами державного апарату та складовими елементами громадянського суспільства, що характеризується певним ступенем самостійності при здійсненні компетенції.

2. Це можливість безперешкодно в межах закону реалізовувати свої повноваження, розраховуючи якщо не на співробітництво тих, на кого поширюються повноваження державного органу (це не завжди можливо в умовах конфліктів на ґрунті реалізації права), то принаймні на відсутність активного опору законним рішенням і діям посадових осіб.

3. З суб’єктивного боку, це внутрішнє відчуття правової, соціальної і особистої захищеності суб’єкта правозастосування.

Стандарти відносно різних аспектів діяльності прокуратури, включаючи незалежність прокурора, передбачені наступними міжнародними документами:

• Керівними принципами щодо ролі прокурорів (прийняті на Восьмому Конгресі ООН з питань профілактики злочинності та поводженню з правопорушниками, що відбувся в Гавані, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року (далі по тексту - Керівні принципи ООН).

• Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов’язків та прав прокурорів (прийняті 23 квітня 1999 року міжнародною асоціацією прокурорів) (далі — стандарти МАП).

• Рекомендацією R (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства» (Прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 р. на 724-ому засіданні Представників Міністрів) (далі по тексту Рекомендація R (2000)19).

• Рекомендацією 1604 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» (далі по тексту Рекомендація 1604 (2003)).

Аспекти незалежності прокурора.

1. Зовнішня незалежність прокурора асоціюється з незалежністю прокуратури в системі державної влади та незалежністю Генерального прокурора або іншої особи, що виконує його функції, від зовнішнього втручання в його службову діяльність з боку представників виконавчої й законодавчої гілок влади й представників органів місцевого самоврядування.

a. Політична незалежність прокурора

b. Професійна незалежність прокурора

c. Фінансова незалежність прокурора

2. Внутрішній аспект передбачає його незалежність від вищестоящих прокурорів у його процесуальній діяльності, тобто мова в цьому випадку йде про самостійність прийняття рішень відносно пред’явлення обвинувачення, його змісту, відмови від підтримки обвинувачення в суді й так далі.

a. При наданні вказівок і доручень вищестоящим прокурором

b. узгодження з керівником при необхідності змінити обвинувачення або повністю відмовитися від нього

У ст. 6 (повноваження прокурорів) Стандартів професійної відповідальності, основних прав і обов’язків прокурорів (МАП 1999 рік) зазначається: для забезпечення вільного та незалежного виконання своїх професійних обов’язків згідно з даними нормами прокурори повинні бути захищені урядами від свавільних дій. Загалом, вони повинні мати право:

a) виконувати свої професійні функції без залякування, будь-яких перешкод, переслідування, неналежного втручання чи необґрунтованого притягнення до цивільної, кримінальної або будь-якої іншої відповідальності;

b) разом з їх сім’ями бути захищеними владою у тих випадках, коли їх особистій безпеці загрожують внаслідок належного виконання прокурорських функцій;

Зазначені положення сприяли прийняттю МАП у 2008 році «Декларації про мінімальні стандарти відносно безпеки та захисту прокурорів і їх сімей».

Закон України «Про державний захист працівників СУДУ І правоохоронних органів» (1993 рік) як зазначено в преамбулі, встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів (в тому числі прокуратури) від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих працівників.