Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть витрат та їх види?

2. В чому проявляється альтернативний характер витрат?

3. Як поділяються витрати в залежності від тривалості виробничого періоду?

4. Як поділяються витрати від місця їх виникнення?

5. Як визначаються середні постійні, змінні і валові витрати?

6. Як визначаються граничні витрати?

7. Які витрати підприємства відносяться до зовнішніх?

8. Назвіть склад внутрішніх витрат підприємства, поясніть їх суть.

9. Як визначаються бухгалтерський і економічний прибуток підприємства?

10. Чому всі витрати підприємства у довготривалому періоді є змінними?

11. Назвіть причини зростаючого і спадного ефекту від масштабів виробництва.

12. Назвіть основні шляхи зменшення витрат у виробництві.

Література до глави 9

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посібн.: У 2-х книгах / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – Книга 2. Мікроекономіка. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2006. – С. 147–187.

2. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов. / Пер. с англ. под ред. Н.П. Фроловой. – М.: ЮНИТИ, 1997. – С. 372–402.

3. Довбня С.Б., Ковзель К.А. Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства // Фінанси України. – 2006. – №5. – С. 134–138.

4. Экономика: Учебник. 3-е изд. перераб. и доп. / Под ред. А.С. Булатова. – М.: Юристъ, 1999. – С. 210–228.

5. Экономическая теория. Микроэкономика – 1,2: Учебник. / Под ред. Г.П. Журавлевой. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: “Дашков и К^о”, 2007. – С. 409–424.

6. Загальна економічна теорія (політична економія). Підручник. У 2-х частинах. / За ред. І.В. Буяна, В.М. Ковальчука. – Тернопіль: ЛІДЕР, 2005. – С. 200–226.

7. Кривенко К.Т. Теорія вартості і мінової вартості. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 129–147.

8. Лахтінова Л.А. Поняття категорії “витрати” відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності // Фінанси України. – 2006. – №8. – С. 68–74.

9. Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. В 2-х томах. Том 1. – Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 1997. – С. 137–149.

10. Фандель Гюнтер. Теорія виробництва і витрат. / Пер. з нім. під керівництвом і наук. ред. М.Г. Грещака. – К.: Таксон, 2000. – С. 286–335.

11. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Рушенський М.М., Уткін О.Ф. Політична економія: Підручник. / За наук. ред. В.Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008.– С. 91–104.

12. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В 2-х томах. Том 1. / Пер. с. англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – С. 235–277.

1 Альтернативний (від латинського alter – один з двох) – такий, що допус­кає лише одну із двох чи більше можливостей. Для прихильників математики в економічній теорії є можливість звернутись до глави 17 – “Динаміка національної економіки”, ознайомитись із виразом широко ві­домої виробничої функції Кобба-Дугласа і дослідити, як буде змінюватись ре­зультат виробництва (обсяг продукту) при зміні кількості застосованих факторів (капіталу і праці).

2 Поняття економічного вибору, альтернативних ресурсів, виробничих мож­ливостей, а також крива “трансформації” розглядались в главі 1. Англійське implicit має в українській мові кілька не зовсім співпадаючих зна­чень – той, що мається на увазі; той, що розуміється; зобов’язаний тощо. Термін зумовлений щодо витрат і вартості запропонований автором даної глави.

1У бухгалтерському балансі підприємства відображено лише наявні грошові витрати і доходи.

1 В іншій ситуації, коли праця буде незмінним (фіксованим) фактором, а капі­тал (засоби праці) – змінним, то продукт, розрахований на кожну одиницю капіталу, буде граничним продуктом капіталу, а середній продукт капіталу визначатиме його продуктивність через показник капіталовіддачі.

Слід підкреслити, що у своєму аналізі ми виходили з припущення, ніби усі одиниці змінного ресурсу – якісно однорідні. Тобто припустили, що кожен додатко­вий працівник володіє найвищими розумовими, фізичними і психічними якостями, фахом, кваліфікацією, освітою, стажем і навичками роботи тощо, які не відрізняють його серед інших. Граничний продукт починає зменшуватись не тому, що додаткові працівники виявились менш кваліфікованими і вмілими, а тому, що їх відносно більша кількість була зайнята при незмінній величині наявних капітальних фондів.

Якщо змінним фактором виробництва є праця, то із зростанням її кількості безумовно зростатимуть, але до певного моменту, інші змінні ресурси – оборотні активи (сировина, матеріали, паливо, енергія тощо).