У короткому періоді
Наступний рисунок 9.4 відображає графіки середніх і граничних витрат підприємства, що побудовані за даними тієї ж таблиці 9.3.
Крива середніх валових витрат (АТС) завжди розміщується вище кривої середніх змінних витрат (AVC), адже до АТС завжди входять середні постійні витрати (AFC). Розрив між кривими АТС і AVC показує величину AFC. Середні постійні витрати знижуються при зростанні обсягу продукту фірми, тому що вони дорівнюють постійній величині (у нашому прикладі 60 грн.), поділені на зростаючий обсяг випуску продукту. Таким чином, у міру зростання випуску відстань між кривими АТС і AVC зменшується, однак за невеликих обсягів випуску різниця між кривими АТС і AVC може бути дуже значною, що показує ліва частина графіка.
Крива АТС загалом має ту саму форму, що й крива AVC. При цьому крива АТС завжди досягає свого мінімального значення за більш високого обсягу випуску, ніж крива AVC, адже крива AFC, що впливає на криву АТС постійно знижується, відображаючи зменшення середніх постійних витрат із зростанням обсягу виробництва. Короткострокові криві середніх змінних (AVC) і середніх валових витрат (AТC) характеризуються як U – подібні криві середніх витрат. Обидві, завдяки закону спадної віддачі, завжди загинаються вгору за достатньо великих обсягів виробництва. У міру збільшення кількості працівників для обслуговування постійних факторів виробництва, продуктивність праці (як середня, так і гранична) у кінцевому рахунку зменшується, і відповідно, середні витрати починають зростати.
Рис. 9.4. Середні і граничні витрати фірми “Пінгвін”
Крива МС (граничних витрат) перетинає криві AVC і АТС. Коли МС знаходиться вище AVC, то змінні витрати виробництва ще однієї додаткової одиниці продукту стають вищими від середніх. Тобто середні витрати будуть зростати, якщо згадана одиниця буде вироблена. Коли крива МС знаходиться нижче AVC, тоді виробництво ще однієї додаткової одиниці продукту повинні знижувати AVC. Згідно цієї логіки, можна проаналізувати залежність МС (граничних витрат) і АТС (середніх валових витрат). Усе це відображено на графіку (див.рис. 9.4).
Форма кривої граничних витрат (МС) є відображенням і наслідком дії закону спадної віддачі. Співвідношення між рівнем граничної продуктивності праці і величиною граничних витрат легко зрозуміти із таблиці 9.2. Поки гранична продуктивність кожного додаткового робітника буде збільшуватися, граничні витрати будуть зменшуватись. Так відбувається тому, що граничні витрати – це ціна праці додаткового працівника, поділена на його граничну продуктивність. Залежність між граничною продуктивністю і граничними витратами очевидна: за даного рівня ціни (витрат) на змінні ресурси зростання граничної продуктивності буде виражатись у зниженні граничних витрат, а спадна віддача – у зростанні граничних витрат.
Це наочно демонструють графіки. Крива граничних витрат (МС) є дзеркальним відображенням кривої граничної продуктивності (МР). Для цього слід порівняти два графіки: на рисунку 9.2. і рисунку 9.4. Вони показують, що в момент, коли гранична продуктивність досягає максимального значення (це сталось, коли на фірмі “Пінгвін” з’явився 5-й працівник), граничні витрати мінімальні (ціна його праці, поділена на граничний продукт, найменша).
Подібна залежність існує й між середньою продуктивністю праці (середнім продуктом) та середніми змінними витратами: їх графіки також дзеркально обернені (див. ті ж рисунки). Тобто, чим більший середній продукт (середня продуктивність праці), тим нижчі середні змінні витрати, а чим менший середній продукт, тим вищі середні змінні витрати.
Зміна цін на використовувані ресурси (або зміна технологічного способу виробництва) зсуває криві витрат. Зокрема, зростання постійних витрат буде зміщувати пряму FC вгору. У зв’язку з цим, крива ТС (сукупних витрат фірми) також зміститься вгору. Водночас, зміна постійних витрат не впливає на криву змінних витрат (VC), адже постійні витрати не впливають на змінні. Тому й крива граничних витрат (МС) також не зміниться (вона відображає у короткому періоді лише зміни змінних витрат).
Зростання ціни змінного фактора, у даному випадку праці, зсуває не лише криву VC, а й криві ТС і МС. Крива ТС зсувається тому, що витрати праці, а отже, і змінні витрати, будуть зростати. Тепер граничні витрати (МС) також піддадуться змінам. Повна вартість додаткової одиниці продукту дорівнює заробітній платі, помноженій на додаткову кількість праці, що потрібна для виробництва наступної одиниці продукту. При зростанні зарплати граничні витрати будуть зростати разом із зростанням обсягу виробництва. Тобто, коли зростають змінні витрати (ціна праці), зростатимуть і граничні витрати (МС), а їх крива зміститься вгору. Водночас, зростання ціни праці змістить угору і криву AVC.
Риє. 7.5. Криві витрат і прибуток підприємства
А
все ж, яке значення усе це має для
конкретної фірми? Спробуємо пояснити
це за допомогою рисунка 9.5.
Рис. 9.5. Криві витрат і прибуток підприємства
Графік показує, що найефективнішим виробництво фірми буде у сегменті Q1 – Q2 за обсягу продукту Qм, коли АТС найнижчі і кожна одиниця товару приносить найвищий прибуток (різниця між ціною Р і середніми повними витратами АТС). Прибутковим буде обсяг виробництва у діапазоні від Q1 до Q2 (якщо випуск продукції буде Q1 чи Q2 прибутку не буде взагалі, адже у цих випадках ринкова ціна лише покриватиме середні повні витрати; якщо ж обсяг виробництва буде меншим Q1 чи більшим Q2, воно взагалі буде збитковим, адже АТС перевищуватимуть рівень ціни). Заштрихований сектор – сектор прибутковості. Точка М – точка рівноваги фірми на даному ринку, а Qм – рівноважний обсяг виробництва, тобто оптимальний за даних умов.
Таким чином, якщо частина факторів (витрат) виробництва будуть постійними, а частина – змінними, що й характеризує короткостроковий період, прибутковість виробництва визначається певним рівнем граничних витрат і певним обсягом випуску продукту. Зростання чи зниження обсягу виробництва у порівнянні з рівноважним призведе у короткому періоді до зменшення прибутку фірми.