(Випуск упаковок морозива за день) фірми “Пінгвін”.

Кількість працівників	Сукупний продукт	Граничний продукт	Середній продукт	Віддача ресурсів
1	0,5	0,5	0,50	Зростаюча
2	1,6	1,1	0,80
3	2,9	1,3	0,97
4	4,4	1,5	1,10
5	6,0	1,6	1,20
6	7,4	1,4	1,23	Спадна
7	8,6	1,2	1,23
8	9,6	1,0	1,20
9	10,4	0,8	1,16
10	11,0	0,4	1,10
11	11,0	0	1,00

Табличні дані свідчать, що із зростанням граничного продукту зрос­тає і віддача ресурсів, а із його зменшенням віддача ресурсів стає спад­ною. Середній продукт, який є виразом середньої продуктивності праці, не може бути критерієм віддачі ресурсів, адже тоді, коли віддача уже стала спадною (після найму 6-го робітника), середній продукт зростав до появи 8-го робітника.

Після цього він зменшується, а найнятий 11-ий працівник, уже нічого не додав до сукупного продукту (його граничний продукт дорівнює нулю), тобто він був просто зайвим. Можна передбачити, що 12-й працівник навіть зменшить сукупний продукт (його граничний продукт стане від’ємним), адже він буде просто заважати іншим, нудьгуючи і плутаючись під ногами. Для фірми “Пінгвін” 10-й найнятий працівник виявився граничним працівником – він став останнім, хто ще збільшив сукупний продукт підприємства. Наступне зростання кількості праці у короткому періоді буде приносити лише збитки (зменшення сукупного продукту і зростання заробітної плати)¹.

Таким чином, закон спадної віддачі є законом спадного граничного продукту. При зростанні граничного продукту віддача ресурсів зростає, а при його зменшенні – спадає.

Це положення найбільш зримо відображається графічно (див. рис. 9.2) через побудову кривих граничного і середнього продукту праці (при цьому використано показники таблиці 9.2.).

Графік граничного продукту показує, що на перших порах віддача ресурсів зрос­те (до 5-го працівника включно), а потім починає спадати, що є проявом дії закону спадної віддачі. Динаміка середнього продукту (середньої продук­тивності праці) відрізняється від динаміки граничного продукту (граничної продуктивності праці): їх криві перетинаються у точці, де середній є найбільшим.

Рис 9.2. Графіки граничного і середнього продукту праці фірми “Пінгвін”

Після найму 11-го працівника граничний продукт зни­кає. Можна передбачити, що наступне нарощування кількості працівників зробить його від’ємним, як і віддачу ресурсів. Проте, така ситуація чисто умовна, абстрактна, адже фірма не може допустити зменшення сукуп­ного продукту при одночасному збільшенні витрат ресурсів.

Отже, закон спадної віддачі у короткому періоді проявляє свою дію лише за умови, коли використовуються надлишкові, у порівнянні з кількіс­тю фіксованих (постійних) ресурсів, змінні ресурси. Однак, він діє і тоді, коли усі ресурси стають змінними (тобто у довгостроковому періоді), коли їх зміна відбувається у різних пропорціях. Цей закон не діє, якщо усі без виключення ресурси зростають в однакових пропорціях, що дуже ма­лоймовірно.

Прийшов час з’ясувати природу витрат підприємства у короткому періоді його діяльності. Як уже відомо, у цьому періоді витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати – це витрати підприємства, які у короткому періоді не змінюються і у випадку обсягу виробництва є фіксованими. Вони відображають витрати постійних (фіксованих) факторів виробництва.

Фірма може уникнути постійних витрат, пов’язаних з її постійними факторами виробництва (якщо взагалі може), тільки повністю припинивши свою діяльність. Постійні витрати, яких не можна уникнути навіть за умов повного припинення виробництва, називають безповоротними витратами. Зокрема, фірма може вкласти свій капітал у вузькоспеціалізоване обладнання, яке можна використовувати виключно для виробництва нового продукту фірми: його не можна продати іншим фірмам (ті такого продукту не випускають), – можна реалізувати за ціною металобрухту.

До постійних витрат підприємства можна віднести:

• альтернативну вартість основного капіталу;

• амортизаційні відрахування:

• рентні та процентні виплати фірми;

• позику;

• податки у державний і місцевий бюджети:

• витрати на охорону майна фірми і на догляд за обладнанням (навіть, якщо воно не експлуатується);

• заробітну плату управлінського апарату фірми;

• заробітну плату допоміжного персоналу тощо.

Змінні витрати – це витрати підприємства, які залежать від обсягів виробництва. Вони відображають витрати змінних виробничих факторів.

Витрати змінних виробничих ресурсів змінюються водночас із зміною обсягу виробництва.

До цих витрат фірми можна віднести:

• заробітну плату найманих працівників основного виробництва;

• вартість комплектуючих, сировини і матеріалів (предметів праці);

• вартість палива і енергії (тобто частини засобів праці);

• транспортні витрати тощо.

Загальна сума постійних і змінних витрат складає валові (сукупні) витрати підприємства.

Валові витрати підприємства

ТС

Постійні витрати підприємства

FC

Змінні витрати підприємства

VC

= +

Важливе значення для аналізу діяльності підприємства мають його середні витрати – середні валові, постійні та змінні витрати.

Середні витрати – це витрати підприємства у розрахунку на одиницю випущеного продукту.

Отже, середні витрати обчислюються таким чином:

Поряд із середніми витратами обчислюють і граничні витрати підприємства.

Граничні витрати – це витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту фірми. Граничні витрати відображають приріст сукупних витрат підприємства при випуску кожної додаткової одиниці продукції.

В короткому періоді граничні витрати підприємства дорівнюють приросту змінних витрат на кожну додаткову одиницю продукту, якщо припускається, що постійні витрати не змінюються. Отже, граничні витрати, за цієї умови, повністю визначаються зміною змінних витрат.

Аналіз постійних, змінних, середніх і граничних витрат підприємства продовжимо на базі даних виробничої діяльності давно знайомої фірми “Пінгвін”. Вони відображені в таблиці 9.3. Обсяг продукту дано в упаковках морозива (в одній упаковці 100 порцій по 100 г), а витрати – в гривнях.

Таблиця 9.3. Витрати фірми “Пінгвін” у короткому періоді

Q	Постійні витрати		Змінні витрати		Валові витрати		Граничні витрати
	загальні	середні	загальні	середні	загальні	середні
	FC	AFC	VC	AVC	TC	ATC	MC
	60,0	-	0	-	60,0	-	-
1	60,0	60,0	44,0	44,0	104,0	104,0	44,0
2	60,0	30,0	66,0	33,0	126,0	63,0	22,0
3	60,0	20,0	82,0	27,0	142,0	47,3	16,0
4	60,0	15,0	100,0	25,0	160,0	40,0	18,0
5	60,0	12,0	122,0	24,4	182,0	36,4	22,0
6	60,0	10,0	150,0	25,0	210,0	35,0	28,0
7	60,0	8,6	188,0	26,9	248,0	35,4	38,0
8	60,0	7,5	243,0	30,4	303,0	37,9	55,0
9	60,0	6,7	328,0	36,4	388,0	43,1	85,0

Умовні позначення: Q – кількість вироблених упаковок; FC – загальні постійні витрати; AFC – середні постійні витрати, VC – загальні змінні витрати; AVC – середні змінні витрати; ТС – валові витрати; АТС – середні валові витрати; МС – граничні витрати.

Примітка: для зручності обчислення і застосування показників обсяг витрат заокруглений до десятих, тому результати розрахунків витрат можуть незначно відрізнятись від табличних.

Табличні дані використаємо для побудови графіків. Спочатку побудуємо графіки загальних витрат підприємства – постійних, змінних і валових.

Графік постійних витрат (FC) показує, що вони не змінюються із зростанням обсягу виробництва у короткому періоді, тому він побудований як горизонтальна пряма (на відмітці 60 грн.). Змінні витрати фірми (VC) відображені складною кривою, яка спочатку стає пологішою (це відображає зростаючу віддачу змінних витрат), а потім поступово загинається вгору (це відповідає спадній віддачі ресурсів). Валові витрати фірми (ТС) є сумою постійних (FC) і змінних (VC) витрат. Оскільки постійні витрати незмінні у короткому періоді і не залежать від обсягу виробництва, крива ТС повторює форму кривої VC. Крива ТС з певного моменту також вказує на дію закону спадної віддачі, коли вона теж починає більш помітно спрямовуватись вгору, інтенсивно реагуючи на зростання витрат.

Рис. 9.3. Загальні витрати фірми “Пінгвін”