- •1. Періодизація розвитку української культури.
- •2. Дослідники української культури.
- •3. Українська ментальність.
- •4. Феномен Трипільської культури. Культура кочового світу.(кіммерійці, скіфи, сармати).
- •5. Античні міста Північного Причорномор’я.
- •6. Язичницька релігія і міфологія давніх слов’ян.
- •7. Християнізація Київської Русі та її значення для розвитку української культури.
- •8.Розвиток писемності,освіти та літератури Київської Русі.
- •9. Архітектура Київської Русі
- •10.Образотворче мистецтво Київської Русі
- •11. Декоративно-ужиткове мистецтво к.Р.(ткацтво, килимарство, вишивка).
- •12. Музичне та театральне мистецтво доби к.Р.
- •13. Культура Галицько-Волинського князівства: літописання, архітектура, живопис.
- •14. Готика в українській архітектурі.
- •15. Розвиток Українського готичного живопису.
- •16. Архітектура епохи Ренесансу.
- •17. Розвиток образотворчого мистецтва у добу Ренесансу.
- •19. Виникнення та розвиток друкарства в Україні.
- •2. Друкарство кінця XVI — першої половини XVII ст.
- •21. Полемічна література як елемент української ренесансної культури
- •22. Києво-могилянська академія як осередок укр.Освіти і науки
- •23. Іван Мазепа та розквіт української барокової культури
- •24. Українська література другої половини 17-18 ст.
- •25. Українське музичне та театральне мистецтво періоду бароко
- •26. Українське образотворче мистецтво доби бароко.
- •27. Українська архітектура бароко
- •28. Стиль рококо в україні.
- •29. Ґенеза та періолиз.Нац-культ.Відрождення в укр..На прикінці 18-20ст.
- •30. Класицизм в українській архітектурі
- •31. Класицизм в українському образотворчому мистецтві
- •32. Втілення ідей романтизму в живописі та літературі
- •33. Романтизм та симанталізм в українській літературі.
- •34. Малярська спадщина Шевченко.
- •35. Початок національного відродження на західноукраїнських землях. «Руська трійця».
- •36. Музичне та театральне мистецтво 19 ст.
- •37. Українське мистецтво доби реалізму.
- •39. Розвиток освіти і науки України у 19 ст.
- •40. Розвиток музичного і театрального мистецтва в Україні 20 ст.
- •41.Український модерн як архітектурний стиль.
- •42.Модерн в українській літературі.
- •43.Український живопис хіх — початку хх ст.
- •44. Український мистецький авангард та його доля
- •45.Розвиток української культури в 20 –ті роки.
- •46. Становлення української кінематографії о.Довженко.
- •47.Досягнеггя і втрати укр..Культ.30-ч років.
- •48. Укр..Культ у часи ввв.
- •49. «Відлига» в укр. Культ 60-х р. 20 ст. Шестедисятники.
- •50. Основні тенденції розвитку укр. Мистецтва у 70-80р. 20ст.
- •51. Нац..Культ.Відродж.В укр. У серед 80-90 р.20ст.
- •52.Постмодернізм в сучасній укр.Культ.
12. Музичне та театральне мистецтво доби к.Р.
Усі найбільш важливі події життя Київської Русі тісно пов'язані з музикою. Свята — родинні (народження або весілля), громадські або землеробські — супроводжувалися обрядовими піснями, музикою, танцями та видовищами. З піснями вирушали у воєнний похід. У супроводі ритмічних звуків бубнів та труб-зурн вступали в бій з ворогом, з піснями святкували перемоги. Піснями-плачами та голосіннями супроводжувався поховальний обряд.На Русі здавна існували професіональні виконавці. Серед них особливе місце посідали співці билин та переказів, які у речитативно-декламаційній формі «славили» — співали героїчно-епічні пісні. Найбільш яскравий представник таких виконавців — Боян — співець XI ст., який жив при дворі Святослава Ярославича і якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім». Боян оспівував діяння та подвиги Ярослава Мудрого, Мстислава Володимировича, Романа Святославича, акомпануючи собі на музичному інструменті — гуслях. Серед професіональних музик і акторів важливе місце займали скоморохи-витівники. Мандруючи по містах та селах, вони виступали на святах і торгах. Скоморохи майстерно володіли різноманітними музично-виконавчими жанрами: були танцюристами, фокусниками, акторами, водили ведмедів, грали на гуслях, трубах, флейтах, гудках та бубнах. Деякі з них постійно жили при князівському дворі чи при дворах великих феодалів. Відомою на Русі була й військова музика. Літописні джерела неодноразово згадують труби-зурни, або сурни, ударні інструменти: бубни-барабани, накри, аргани. Важливе місце у розвитку давньоруської музичної культури посідав церковний спів — складова частина театралізованої церковної служби. Церковний хоровий спів, як і інші давньоруські музичні жанри, спирався на народну творчість. На її основі був створений оригінальний професійний стиль хорового співу, відомий під назвою «знаменного розпіву». Театральне мистецтво. Театр як синкретичне мистецтво в своїх витоках сягає фольклору, і тому початків театру на Русі треба шукати в первісному, танково-музичному, поетичному мистецтві. Найстарішими елементами театру є міміка й танок, до якого долучається третя прикмета — малювання тіла, тобто перевдягання, що згодом перетворилося на костюмологію і характеризацію.
13. Культура Галицько-Волинського князівства: літописання, архітектура, живопис.
Міста Галицько-волинської Русі стали значними центрами літописання та книгописання. Найвизначнішою пам'яткою літератури даного періоду є Галицько-Волинський літопис (кінець XIII ст.), у якому відображені події політичного і культурного життя Галицько-Волинської Русі від 1201 до 1291 року. Літопис складався при дворі Данила Галицького, а згодом його племінника Володимира Васильковича. Одним із авторів першої частини літопису вважають княжого печатника Кирила. У канцелярії князя Данила працювали писарі, що вели дипломатичне листування, готували тексти грамот, стиль яких у наступні часи закріпився у Великому князівстві Литовському. Грамоти князя Юрія II, боярина-правителя Дмитра Детька, львівського воєводи Якші Блотишевського написані виразним письмом, їх текст складений за всіма. середньовічними правилами, що регламентували написання документів. До пам'яток писемності Галицько-волинської Русі XII—XIV ст. належать Христинопільський апостол, Бучацьке, Галицьке, Холмське Євангелія, переписані ченцем Васильком при дворі Лева Даниловича. У Галичі працював "мудрий книжник» Тимофій, книжник і філософ волинський князь Володимир Василькович сам переписував книги, мав велику бібліотеку, близько 36 книг заповідав церквам Волині. У м. Володимирі-Волинському була складена нова редакція Кормчої книги — збірки церковних та світських правових норм, що поширювалися на Україні та в Білорусії. Центрами переписування книг були Онуфріївський та Святоюрський монастирі у Львові. Зростанню ролі церкви у поширенні освіти сприяло утворення в 1303 р. Галицької митрополії, яка, незважаючи на її неодноразові скасування та відновлення, існувала протягом XIV ст. Галицько-Волинська архітектура органічно поєднувала візантійсько-київську просторову композицію з елементами західноєвропейського романського стилю, що підтверджує наявність пілястр, груп напівколон, аркатурних поясів тощо. На жаль, архітектурних пам'яток періоду Галицько-Волинського князівства збереглося небагато. З монументальних будівель Львова можна назвати Миколаївську хрестовокупольну церкву з півкруглою апсидою, П'ятницьку церкву, згодом перебудовану, а також костьол Хрестителя. Традиційно вважається, що його будував князь Лев Данилович для своєї дружини — угорки Констанції. До княжого періоду належать і такі шедеври архітектури Галичини та Волині, як білокам'яні храми в Перемишлі, церква Пантелеймона в Галичі (близько 1200 р.), Святоіванівський собор у Холмі, Спаський монастир поблизу Самбора, (тепер Старий Самбір). Видатними пам'ятками образотворчого мистецтва XIV ст. є ікони «Юрій Змієборець» зі с. Станилі поблизу Дрогобича та «Архангел Михаїл в діяннях», створена у селі Сторонна. Для них характерні пластичність форм, відчуття простору, нахил до асиметричної побудови композиції, багата кольорова гама. Про високий рівень живопису Галицько-волинської Русі свідчать мініатюри, що збереглися в окремих рукописах того часу. Колористична вишуканість притаманна мініатюрам Галицького Євангелія (кінець XII ст.), які, на думку дослідників, за майстерністю виконання не поступаються візантійському малярству доби Палеологів.