2. Злочин: поняття, види, склад (характеристика)

Під злочином в кримінальному праві розуміють передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину ( ст.11 КК). Злочином визнається тільки конкретний акт вольової поведінки людини у формі дії або бездіяльності. Думки, наміри, погляди і судження особи, що мають навіть негативний характер, не можуть бути визнані злочином, якщо вони не об’єктивовані в конкретному акті поведінки.

Ознаками злочину є:

• суспільна небезпечність. Вона полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містять у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди. Критерієм оцінки суспільної небезпечності виступають об’єктивні і суб’єктивні ознаки злочину.

• кримінальна протиправність, тобто передбачення злочину в кримінальному законі. КК дає вичерпний перелік злочинів.

- винність діяння, тобто відповідальність тільки за наявності вини ( ст.62 Конституції України). КК закріпив цей принцип, вказавши, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вина є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

- караність діяння. Під караністю розуміють погрозу застосування покарання за злочин, що міститься в кримінально-правових санкціях.

Класифікація злочинів.

Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залежно від того чи іншого критерію. Класифікація злочинів:

1. залежно від форми вини: умисні і необережні;

2. залежно від ступеня завершеності: закінчені і незакінчені;

3. залежно від ступеня тяжкості :

а) злочини невеликої тяжкості (за їх скоєння передбачено покарання в вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

б) злочини середньої тяжкості (передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років);

в) тяжкі злочини (передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років);

г) особливо тяжкі (передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі).

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

Склад злочину

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Під складом злочину розуміють сукупність юридичних, тобто передбачених кримінальним законом, об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину утворюють такі елементи:

1) об’єкт – це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (блага, цінності).

2) об’єктивна сторона – це зовнішня сторона злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між ними, а також способом, місцем, часом і обстановкою вчинення злочину

3) суб’єкт – це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст.18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності ( 16 років, а в окремих випадках – 14 років на момент вчинення злочину). Осудність – це здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Неосудність - поняття, протилежне осудності, являє собою такий психічний стан людини, коли вона на момент вчинення злочину не могла усвідомлювати своїх дій чи керувати ними через хронічне психічне захворювання. Неосудність виключає кримінальну відповідальність, за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру.

4) суб’єктивна сторона – внутрішня, психічна сторона злочину, що характеризується конкретною формою вини, мотивом і метою злочину.

Таким чином, склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності.