Тема 6 юридична відповідальність у сфері службової діяльності. Основні засади запобігання і протидії корупції.

1. Юридична відповідальність у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

2. Корупційні правопорушення: поняття, види, суб’єкти, юридична відповідальність.

3. Корупція: поняття, способи запобігання і протидії корупції в Україні

1. Юридична відповідальність у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

Конституція України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Розгляд запропонованого питання передбачає з’ясу­вання змісту понять «посадова особа» і «службова особа», а також визначення їх співвідношення з причин широкого використання різними нормативно-правовими актами.

До 90-х років ХХ ст. у законодавстві та юридичній літера­турі вживалося поняття «службова особа». Вперше у законодавстві понят­тя «посадова особа» з’явилося з прийняттям Закону України «Про дер­жавну службу» від 16.12.1993 р. Поступово воно набуло широкого вжитку у право­вих актах. Однак законодавець припустився серйозної помилки, не вказавши кри­теріїв розмежування понять «посадова особа» і «службова особа». Закон України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб» від 11.07.1995 р. вніс зміни тільки до КК, КПК та КУпАП щодо вживання терміна «посадова особа» замість «службова особа», а відносно інших за­конодавчих актів це питання залишилося невирішеним.

Подальшій актуалізації зазначеного питання сприяло прийняття Конституції України 1996 р., яка поряд із терміном «посадова особа» за­кріпила і термін «службова особа» (ст.ст. 19, 40, 56). Ще більше ускладнило ситуацію з використанням у законодавстві цих понять прийняття нового КК України (05.04.2001 р.), в якому законодавець без будь-якої мотивації та обгрунтування при визначенні поняття «службова особа» використав дефініцію «посадової особи», яку містила попередня редакція КК України.

З метою розв’язання суперечностей у законодавстві й подолання не-узгодженностей в реалізації відповідних правових норм необхідним є гли­боке дослідження змісту зазначених понять, що сприя­тиме встановленню критеріїв їх розмежування. Вчені-правники виходять з тих позицій, що основними критеріями роз­межування понять «посадова особа» і «службова особа» є:  характер владних повноважень (лінійно-владні чи функціонально-владні);  характер правових зв’язків між учасниками (службово-трудові чи адміністративно-правові);  вид примусу, який вона має права застосовувати (дисциплінарний чи адміністративний);  перебування на керівній посаді або виконання повноважень керівни­ка за спеціальними дорученнями для посадових осіб.

На сьогодні ст. 14 «Відповідальність посадових осіб» КУпАП втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України N 23-рп/2010 від 22.10.2010 р., однак склади адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, містять поняття «посадова особа». Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. посадовими особами визнає керівників та заступників керівників державних органів та їх апарату, інших державних службовців, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

КК України натомість використовує поняття «службова особа», якими відповідно до ст. 364 є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із пеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно чинного законодавства посадові особи несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність посадових осіб регулюється КЗпП України, відповідними законами, Статутами та спеціальними положеннями про дисципліну, Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Так, відповідно ст. 53 Закону України «Про державну службу» в редакції від 17.11.2011 р. , який набуває чинності 01.01.2013 р., до державних службовців можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення з посади державної служби.

Цивільна відповідальність посадових осіб полягає в відшкодуванні шкоди. Згідно ст. 60 Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. майнова та моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця під час здійснення ним своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) до винного державного службовця у розмірі та порядку, визначених законом. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе майнову відповідальність тільки за шкоду, спричинену його протиправними діями або бездіяльністю.

Адміністративна відповідальність посадових осіб передбачається КУпАП, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. та іншими законами. КУпАП використовує поняття «посадова особа» в такому розумінні, як :

• посадова особа органів державної влади або місцевого самоврядування;

• посадова особа суб’єкта господарювання.

Так, наприклад, ст. 166¹⁰ Порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, Ст. 166¹¹ Порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, ст. 166¹² Порушення законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності передбачають адміністративну відповідальність посадових осіб відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування. В той же час склади ст. 166⁶ Порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, ст. 166⁹ Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають застосування адміністративних стягнень до посадових осіб суб’єктів господарювання.

Склади адміністративних правопорушень не систематизовані в єдину главу КУпАП на відміну від КК України. Найбільш поширеним стягненням, яке передбачається застосовувати до посадових осіб в разі вчинення ними адміністративного правопорушення, є адміністративний штраф.

Аналіз вітчизняного адміністративного законодавства надає можливість визначити, що проведення адміністративної реформи шляхом запровадження «людиноцентристської» концепції, призвело до посилення адміністративної відповідальності посадових органів державної влади та місцевого самоврядування. Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 08.09.2011р. була посилена адміністративна відповідальність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування в разі порушення законодавства щодо ліцензування господарської діяльності, держаної реєстрації нормативно-правових актів, реалізації державної регуляторної політики та видачі документі дозвільного характеру.

Кримінальна відповідальність службових осіб передбачена розділом ХVІІ Особливої частини КК України. Кримінальний закон передбачає відповідальність за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, а саме:

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

Стаття 364¹. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи

приватного права незалежно від організаційно-правової форми

Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень

Стаття 365¹. Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного

права незалежно від організаційно-правової форми

Стаття 365². Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

Стаття 366. Службове підроблення

Стаття 367. Службова недбалість

Стаття 368. Одержання хабара

Стаття 368². Незаконне збагачення

Стаття 368³. Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права

незалежно від організаційно-правової форми

Стаття 368⁴. Підкуп особи, яка надає публічні послуги

Стаття 369. Пропозиція або давання хабара

Стаття 369². Зловживання впливом

Стаття 370. Провокація хабара або комерційного підкупу

Об’єктом зазначених складів злочинів є суспільні відносини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Об'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, характеризується діяннями, як правило, в вигляді дії, однак в окремих випадках як шляхом дії, так і бездіяльності (ст. 364. Зловживання владою або службовим становищем, ст. 367 Службова недбалість). Суспільно небезпечне діяння у цих випадках завжди обумовлене службовим становищем суб'єкта, який вчи­няє злочин: а) або шляхом використання службового становища, діючи у межах своїх повноважень; б) або внаслідок виходу за межі прав та повнова­жень, наданих йому за посадою чи у зв’язку із службовою діяльністю, яку він здійснює; в) або внаслідок невиконання чи неналежного виконання по­кладених на нього службових обов’язків. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону будь-якого службового злочину, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями.

Службове підроблення (ч.1 ст.366), одержання хабара (ст.368), давання хабара (ст. 369) і провокація хабара (ст.370) відносяться до злочинів із формальним складом, об'єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільне небезпечного діяння. Інші діяння, передбачені у розділі XVII, є злочинами з матеріальним складом, об'єктивна сторона яких включає в себе не тільки суспільне небезпечне діяння, але й певні наслідки. Суспільно небезпечні наслідки полягають у заподіянні істотної шкоди (яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) службовими особами охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадсь­ким інтересам, інтересам юридичних осіб. Заподіяння істотної шкоди служить одним із критеріїв відмежування службових злочинів від дисциплінарних (службових) проступків.

Суб'єктом злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб'єкт (за винятком ст.369 –пропозиція або давання хабара).

З суб'єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність.

До службових осіб, які вчинили злочин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, кримінальний закон передбачає застосування виправних робіт або арешту, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, або обмеження волі, або позбавлення волі.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає цивільну, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб (службових осіб) за правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.