4.Законодавство про юридичну відповідальність у сфері господарювання: поняття, риси, характеристика

Законодавство про юридичну відповідальність у сфері господарювання - це система нормативно-правових актів, які, регулюючи відносини щодо сфери господарської діяльності, передбачають примусові заходи особистого, організаційного або майнового характеру до правопорушників.

Ознаки законодавства про юридичну відповідальність у сфері господарювання підприємств

• До учасників правовідносин у сфері господарської діяльності застосуються, як правило, норми публічного права.

• Чисельна кількість НПА.

• Нормативні підстави притягнення до юридичної відповідальності: матеріальні норми права та процесуальні норми права (КПК, ЦПК, ГПК).

• Одночасне застосування кодифікованих НПА та звичайних законів, що породжує невідповідність норм права (колізія норм права).

• Одночасне існування та застосування НПА суверенної України з ринковою економікою та УРСР з плановою економікою (КУпАП, КЗпП).

• В адміністративному праві норми права, які передбачають відповідальність посадових осіб, не систематизовані в одній главі (як в КК України).

Джерела права щодо юридичної відповідальності у сфері господарської

діяльності

1. Конституція України (ст. ст. 8, 9, 19, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 68).

2. Міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

3. Закони: кодифіковані – ГК України, ЦК України, КЗпП України, КК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України; звичайні – Закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.2003 р., "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06ю2000 р. та ін.

Тема 2 дисциплінарна та матеріальна відповідальність у сфері господарської діяльності

1. Трудові правовідносини у сфері господарської діяльності: поняття, об’єкти та суб’єкти.

2. Дисциплінарна відповідальність суб’єктів трудових правовідносин: підстави, правове забезпечення, види, порядок застосування стягнення.

3. Матеріальна відповідальність суб’єктів трудових правовідносин: поняття, підстава, умови, види.

1. Трудові правовідносини у сфері господарської діяльності: поняття, об’єкти та суб’єкти

Трудові правовідносини – відносини між роботодавцем та працівником щодо виконання суспільно-корисної найманої праці.

Ознаки найманої праці, що здійснюється у рамках трудового договору:

• праця юридично несамостійна, а така, що протікає у рамках визначеного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

• не на основі власних коштів виробництва, а за рахунок коштів (капіталу) власника;

• не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання у роботі вказівок та розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

• виконання роботи певного виду (трудової функції);

• трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк і лише у випадках, передбачених законодавчими актами, - на визначений строк;

• здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, у колективі працівників (трудовому колективі);

• виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці); отримання від роботодавця у встановлені терміни винагороди за роботу, що виконується;

• забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

• участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

Трудові відносини можуть бути : індивідуальні та колективні.

Суб’єктами трудових правовідносин можуть бути: роботодавець та найманий працівник (індивідуальні відносини); роботодавець та трудовий колектив (колективні відносини)

Підставою для виникнення трудових відносин є укладення індивідуального чи колективного трудового договору.

Класифікація найманих працівників (категорії працюючих за наймом):

1. наймані працівники (трудова правосуб’єктність, фіз. особа, громадянин України, іноземець, особа без громадянства);

2. працівники, подібні до найманих (залежна праця з використанням особливих державних функцій) – державні службовці, судді, прокурорсько-слідчі працівники, атестовані співробітники МВС, СБУ, Збройних Сил України;

3. працюючі співвласники (поєднання самостійної і залежної праці) – члени кооперативів, колективних підприємств, господарських товариств, фермерських товариств.

Категорії роботодавців за ГК України:

1. господарюючі суб’єкти:

- господарські організації – юридичні особи;

- ФОП.

2) фізичні особи, які використовують найману працю без здійснення господарської діяльності.

Об’єкт трудових правовідносин – наймана праця.