Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
отчет НПЗ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
475.65 Кб
Скачать

5.3 Монтаж колони

Окремі складові частини великогабаритного колонного апарату доставляють на складальний майданчик, який слід розташувати якомога ближче до того місця, де відповідно до проекту повинен бути встановлений зібраний апарат. Складальний майданчик оснащується стендами, кантователями, підйомно-транспортними механізмами. Тут проводять збірку апарату з готових блоків або збірку крупних блоків з вузлів або деталей.

Як вже мовилося, колонні апарати збирають в горизонтальному положенні. Для цього окремі блоки (частини циліндра) укладають на складальні стенди з катками (рисунок 5.2, а), що обертаються, або на шпали з обмежувальними куточками — упорами (рисунок 5.2, б). Число опор під кожну стикуєму частину вибирають залежності від ваги і перетину апарату. Звичайно відстань між опорами не перевищує 5 м.

Стикуємі частини апарату підтягають один до одного трубоукладачами або тракторами. Для збігу стиків по всьому периметру використовують контователі та за допомогою болтів і фланців царг збирають циліндричну частину колони. Стиковку проводять строго по заводських контрольних ризиках або кернах на корпусах, які ретельно суміщають, а також по маркіровці на деталях. Відхилення розмірів стикуємих ділянок повинні бути в межах допустимих норм: зсув кромок в кільцевих швах повинен бути не більше 10% від товщини листа апарату, а у разі двошарової сталі воно не повинне перевищувати товщину плануючого шару; кривизна апарату на ділянці завдовжки 1 м повинна бути в межах 2 мм і т.д. Підгонку стиків, наприклад місцевим підтяганням, роздачею, надсадкой, проводять за допомогою інструментів і пристосувань вживаних на машинобудівних заводах. Теж саме відноситься до технології зварки стиків і деталей, а також до збірки крупних блоків і обичайок з окремих звальцованних листів. Ретельно контролюються зазори в зварюваних стиках, які незалежно від товщини листів обичайок повинні знаходитися в межах 2—4 мм. Перед остаточною зваркою зібрані на прихватних стиках апарати або зібраних на фланцях апарати здаються по акту замовнику.

Рисунок 5.2 - Стенди для зварки циліндрових апаратів.

а — рольганг; б — майданчик для кантування.

В процесі укрупненої збірки блоків на монтажному майданчику доводиться вмонтовувати частину внутрішніх пристроїв, а іноді і всі внутрішні пристрої.

Вельми відповідальними операціями при збірці царгових колон є установка прокладок між привалочними поверхнями і кріплення царг болтами. Від постійної товщини прокладки по всієї площі сполучення і від рівномірності затягування болтів фланцевих з'єднань, або стягнутих шпильок залежить не тільки щільність з'єднань, але і вертикальне положення осі колони і горизонтальне положення тарілок. Регулювання положення всіх насадок царгових колон в зібраному вигляді шляхом барботажа не завжди можливо, тому нормальна їх робота зумовлюється первинною збіркою.

Окрім насадок, в колонних апаратах залежно від їх призначення вмонтовуються відбійники, відпарні секції, живильники і т.д. Вимоги, що пред'являються до їх монтажу, вказуються в кресленнях і технічних умовах. Монтаж цих пристроїв бажано проводити до підйому колони, тому в деяких випадках їх додатково кріплять до корпусу.

Технологія підйому апарату є складовою частиною проекту проведення монтажних робіт. Проектом передбачається докладна схема підйому: місця установки щогл або кранів, їх положення на різних етапах підйому, розташування расчалок, лебідок, відвідних тросів, поліспастів і т.д. В цьому ж проекті приводяться технічні характеристики всіх підйомних засобів.

Зусилля, що випробовуються елементами оснащення, такелажу, при підйомі апарату, змінюються в широкому діапазоні. Розрахунок цих елементів проводять на максимальне зусилля.

Ступінь складності установки колонних апаратів в проектне положення визначається їх габаритними розмірами (висотою і діаметром), вагою, а також висотою фундаменту (постаменту). Підйом апаратів здійснюють кранами або за допомогою щогл.

Підйом способом повороту навколо шарніра.

В цьому випадку колонні апарати можна піднімати і встановлювати у вертикальному положенні на фундамент по декількох схемах. Знайшли застосування наступні схеми:

1) за допомогою однієї або двох нерухомих вертикальних щогл, що розташовуються по іншу від лежачого апарату сторону фундаменту (рисунок 5.3, а);

2) за допомогою щогл, що встановлюються між фундаментом і верхнім днищем лежачого апарату (апарат підводять щоглами в таке положення, щоб його вертикальна вісь складала з лінією горизонту кут, рівний 40—70°), і додаткового тягового полиспаста, що додає апарату вертикальне положення;

3) за допомогою щогли, що коливається, яка спочатку нахиляється у бік лежачого апарату, а потім у бік фундаменту (рисунок 5.3, б).

Рисунок 5.3 – Монтаж колони

Вибір схеми підйому залежить від ваги і розмірів апарату, що піднімається, характеристики підйомних щогл, а також можливості їх дислокації. Загальним для всіх схем є те що опорна частина апарату встановлена на поворотний шарнір надійно прикріплений до фундаменту.

Розміри шарніра і його розташування на фундаменті і опорній частині апарату вибирають так, щоб після установки апарату у вертикальне положення вся його опорна поверхня лежала на фундаменті, а осі отворів на опорному кільці співпадали з осями шахт для фундаментних болтів. Для часткового вирівнювання апарату використовують домкрати.

Підйом способом повороту навколо шарніра на завершальній стадії повинен супроводжуватися гальмівною відтяжкою, що забезпечує плавне опускання опорної частини апарату на фундамент в результаті повільного гальмування, здійснюваного за допомогою поліспаста і лебідок.

Максимальні зусилля в елементах оснащення, такелажу, виникають в початковий період підйому, тому при нагоді доцільно верхню частину високих апаратів заздалегідь підводити кранами або невисокими щоглами, встановленими у місця тимчасової строповки. Після цього в роботу вводять основні вантажні поліспасти робочих щогл, а тимчасові стропи знімають.

Розрахункова схема підйому колонних апаратів аналогічна схемі підйому щогл способом повороту навколо шарніра. Визначення зусиль, необхідно не тільки для розрахунку засобів, такелажів, але і для перевірки міцності апарату, що піднімається, під дією стискаючих навантажень, а також для встановлення міцних розмірів поворотної опори

Вивіряння і кріплення апарату до фундаменту.

Колонні апарати вивіряють на фундаменті особливо ретельно, оскільки навіть незначні їх відхилення від строго вертикального положення можуть привести до помітної втрати стійкості і порушенню нормальної роботи внутрішніх пристроїв (особливо тарілок ректифікації). Так, для тарільчатих колон максимально допустиме відхилення від вертикалі рівне 0,1 % висоти апарату, але не більше 15 мм; для апаратів, що не мають внутрішніх пристроїв, і для насадочних колон воно складає 0,3%, але не більше 35 мм. Звичайно в робочих монтажних кресленнях для кожного апарату вказується максимально допустиме відхилення осі апарату від вертикалі.

Перевірка на вертикальність проводиться за допомогою теодолітів, які встановлюють в двох взаємно перпендикулярних площинах, що проходять через вісь апарату, що вивіряється. Щоб уникнути помилок, бажано проводити перевірку в таких умовах, коли виключена можливість одностороннього нагрівання стінок корпусу апарату сонячними променями.

Перевірка висоти розташування опорної площини апарату проводиться нівеліром від нанесеної на фундаменті нівелірної відмітки.

Апарату додають потрібне положення, підкладаючи під його опорну поверхню сталеві підкладки, після чого прикріплюють до фундаменту фундаментними болтами. Зазори між фундаментом і опорною поверхнею апарату заповнюють цементним розчином.