3. Узагальнення і систематизація набутих знань із стилістики

У 5-7 класах на основі ознайомлення з текстом, різновидами та його структурними елементами закладаються знання про типи і стилі мовлення. На уроках систематизації та узагальнення вивченого з метою повторення основних понять стилістики можна учням поставити запитання і дати такі завдання:

Вправа 87. Як розуміти офіційні і неофіційні обставини? Яке вони мають значення для побудови висловлювання в тому чи тому стилі? Згрупуйте приклади так, щоб спочатку були ті, що означають неофіційні обставини, а потім — офіційні.

У гостях у друзів, на вулиці, в кабінеті директора школи, в кінотеатрі, вдома, на екскурсії в музеї, на заводі, в полі, у школі на уроках, на перерві, у громадському транспорті, в лікарні, на роботі, в туристичному поході.

Вправа 88. Що означають слова спілкування, повідомлення. Згрупуйте приклади і прочитати їх у такому порядку: вирази, що означають процес а) спілкування; б) повідомлення; в) впливу.

Відповідати на уроці, запросити товариша в гості, описати місцевість, обговорити з ним цікаву книгу, зауваження порушникові дисципліни, поді­литися з товаришами враженнями від поїздки, викликати інтерес до якоїсь справи, вітатися зі старшими, пояснити формулу товаришеві.

Вправа 89. Прочитайте текст. Від чого залежить стиль висловлювань? Що входить у поняття «обставини мовлення» (ситуація мовлення)? Якого стилю текст і як це довести? Як впливають на стиль тексту виділені слова?

Ранок веселими руками промінців виточує з-під землі пшеничний колобок сонця і ставить його на зелену, з туманцем, скатертину озимини.

Вулицею до нової школи гупотить зграйка малюків. Хтось із них у щасливому захваті пізнання не говорить, а виспівує казку про колобка: «Я від баби утік, я від діда утік, я від вовка утік і від тебе утечу».

І під цю немудру розповідь пшеничний колобок сонця одривається од вологої скатертини озимини і підводиться вгору, то лукаво, то радісно підморгуючи добрим людям (М. Стельмах).

У процесі повторення з'ясовується, що умови і завдання спілкування становлять мовленнєву ситуацію. Кожній узагальненій ситуації, в основі якої лежить сфера спілкування людей, відповідає свій різновид літературного мовлення — стиль. Сфера спілкування людей може бути в побуті, на виробництві, в науковій сфері, в суспільно-політичному, культурному житті.

Спираючись на знання, одержані в 5-7-х класах, учні легко відрізняють один стиль від іншого. Важливо з'ясувати, чим зумовлена своєрідність стилів, які стильові ознаки властиві кожному з них, як позамовні чинники впливають на стилі і якими мовними засобами це виражається.

Ставимо запитання: Що впливає на формування стилю? Яка мета вислов­лювання в певному стилі? Як будуються тексти різних стилів? Яку функцію виконують стилі мовлення? Які основні ознаки кожного стилю?

Вислухавши міркування учнів, підкреслюємо, що на формування висловлювання в певному стилі впливає сфера, в якій використовується мова. Кож­ний стиль формується за певних обставин мовлення (тут важливу роль віді­грає мовленнєва ситуація). Тексти того чи іншого стилю, залежно від змісту, обставин мовлення і мети висловлювання, виконують різні функції: спіл­кування, повідомлення, діяння (вплив).

Учні доходять висновку, що розмовний стиль сформувався в неофіційних побутових обставинах за умов невимушеного спілкування. Зміст мовлення характеризується простим викладом думок, перевагою конкретного над аб­страктним. Мета розмовного мовлення: спілкування двох або більше мовців, які прагнуть обмінятися думками, оцінити вчинки людей і подій, поспере­чатися зі співбесідником. Стильові риси розмовного стилю: конкретність, розмовна образність, емоційність мовлення, простота, невимушеність, воле­виявлення.

Художній стиль сформувався в процесі розвитку художньої літератури. Основна мета його — образне відображення дійсності й емоційний вплив на думки та почуття читача (слухача). Основні ознаки цього стилю: образність, емоційність та експресивність. Тексти художнього стилю відзначаються багатством виражальних засобів. Важливу роль у побудові художніх текстів відіграє їх тематична, ідейна і жанрова різноманітність. Такі ж висновки робляться і про інші стилі — науковий, публіцистичний й офіційно-діловий.

На основі повторених відомостей пропонуємо завдання:

а) дати визна­чення стилів мовлення;

б) порівняти мовленнєві ситуації, в яких використо­вуються стилі;

в) підготувати усне монологічне висловлювання на тему «Стилі мовлення» за таким планом:

1. Які стилі властиві українському літературному мовленню?

2. Від чого залежить різноманітність стилів мовлення?

3. Що складає поняття обставини мовлення (мовленнєва ситуація)?

4. Що лежить в основі поділу стилів на розмовний і книжні?

5. Як впливає мовленнєва ситуація на розрізнення стилів мовлення?

Вправа 90. Прочитайте тексти. Визначте стилі мовлення. Дотримуйтеся такої послі­довності в роздумі: У якій мовленнєвій ситуації може звучати даний текст? Яке завдання мовлення (обмінятися враженнями, дати чітку інформацію, пояснити якесь поняття, створити образ, спонукати слухача або читача до дії)? Яким є висловлю­вання (офіційним чи неофіційним, емоційним чи безпристрасним, конкретним чи узагальненим)? Які мовні засоби використані в кожному тексті?

I. Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського наро­ду. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна, народу, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров, своє життя, як казав великий Шевченко, «без золота, без каменю, без хитрої мови» на виковування у боротьбі свободи, прав на повно­цінне життя, на виявлення в житті всіх своїх здібностей! (О. Довженко).

II. ...Кожна моя зустріч з Максимом Тадейовичем залишалася в душі як не буденна, святкова радість, ставала явною якогось важливого одкровення. Та найбільшим уроком тактовної доброти й мужності була для мене наша остання зустріч... Максим Тадейович, смертельно хворий, лежав у лікарні. Печальна звістка про це ходила між письменниками, але ми вірили, що він одужає. Уявити собі нашу культуру, духовне життя без Рильського було неможливо. Збираючись відвідати його в лікарні, я перебував під враженням наших попередніх побачень. Переді мною стояв образ усміхненої, дотепної, міцної, невтомної людини, яка могла допізна вночі просиджувати з друзями, а вдосвіта написати декілька вібруючих несподіваними римами октав (Д. Павличко).

Вправа 91. Випишіть п'ять невеликих текстів різних стилів. Назвіть стиль кожного тексту; зробіть стилістичний розбір одного з текстів за таким планом: Яка функція (мета) тексту? Де може бути використаним текст (сфера застосування стилю)? Визначте основні стильові ознаки (висловлювання узагальнене чи конкретне, емоційне чи безпристрасне; офіційне чи невимушене). Які мовні засоби характеризують стиль кожного тексту?

Корисним є зіставний розбір текстів різних стилів. Він дає можливість формувати в учнів навички стилістичного аналізу.

ІV. СТИЛІСТИЧНІ УМІННЯ І НАВИЧКИ

У зміст роботи зі стилістики включається не лише сукупність теоретич­них відомостей про стилі української мови, їх особливості, сфери використан­ня, а й система умінь і навичок, які необхідно сформувати в учнів у процесі засвоєння цього матеріалу.

У методиці стилістики питання конкретизації стилістичних умінь, якими учні повинні оволодіти на уроках мови, знаходиться в стадії розв'язання. Більшість методистів до виділення стилістичних умінь підходить з позиції сучасної лінгвістики, яка розрізняє в мові два її види — мову — як засіб спілкування і мовлення (функціонування мови з метою спілкування). Врахо­вуючи це, вчені-методисти виділяють орієнтовну систему умінь, у якій одні уміння пов'язані з засвоєнням стилістично забарвлених засобів мови, а інші спрямовані на оволодіння стилістично диференційованим зв'язним мовленням.

Ця система умінь безпосередньо спирається на характер діяльності, лежить в основі роботи з формування кожного уміння рецептивного (роз­пізнавання стилістичних засобів у готовому - тексті) і продуктивного (побу­дова висловлювань) типів, які протікають з опорою на інтуїцію чи знання. Найбільш вагомим є другий аспект-опора на знання в процесі вироблення конкретного уміння. Саме він забезпечує найбільш ефективну діяльність при якій здійснюється самоконтроль у навчанні і перенос умінь з одного матеріалу на інший.

До стилістичних умінь і навичок відносять такі уміння:

• розпізнавати й правильно оцінювати стилістичні засоби відповідно до умов і сфери вико­ристання;

• добирати стилістичні синоніми (як синонімічні засоби) з урахуван­ням мети і завдань спілкування;

• проводити аналіз тексту певного стилю;

• компонувати текст у відповідному стилі мовлення;

• удосконалювати стиль написаного та ін.

Уміння розпізнавати й правильно оцінювати стилістичні засоби форму­ється під час опрацювання мовних одиниць і встановлення стилістичного значення в кожному конкретному випадку. Спочатку діти вчаться розпізна­вати стилістичні засоби, а потім оцінювати їх відповідно до умов і сфери використання. Формування цього уміння пов'язане з рецептивною діяль­ністю, основу якої складає опора на мовне чуття і на відомості з стилістики.

Уміння добирати стилістичні синоніми (як синонімічні засоби) спрямоване на усвідомлення школярами стилістичних відмінностей синонімічних одиниць залежно від мети і завдань спілкування. Характерною особливістю цього уміння (на відміну від попереднього, яке також підпорядковане засвоєнню стилістичної системи мови) є реалізація репродуктивної діяльності учнів по виявленню і вмотивуванню різних відтінків синонімічних значень. Включення учнів у процес відбору і вживання необхідних синонімів (лексичних, морфологічних і синтаксичних) або образних, емоційно-експресивних засобів, збагачує їх активний лінгвістичний запас, розвиває мовне чуття.

Уміння проводити аналіз тексту певного стилю — одне з важливих стилістичних умінь. Воно вимагає свідомого засвоєння школярами певної системи знань, конче потрібної для встановлення стильової приналежності будь-якого тексту. Формування його спирається на рецептивну діяльність, в результаті якої встановлюється взаємозв'язок між використанням ней­тральних і стилістично забарвлених мовних засобів, а також здійснюється вплив позамовних чинників на відбір відповідних стилістичних засобів.

Оволодіння умінням здійснювати стилістичний аналіз сприяє осмисленню змістової, жанрово-мовленнєвої і стилістичної структури текстів.

Уміння компонувати текст у відповідному стилі мовлення підпоряд­коване основній меті вивчення рідної мови в школі — оволодінню мовленням як засобом спілкування. Це одне з найбільш складних умінь, оскільки вимагає правильної орієнтації учнів у ситуації спілкування, дотримання стильових обмежень при відборі змісту, мовних і виражальних засобів висловлювання. Продуктивний характер відрізняє його від інших умінь, що сприймаються порівняно з ним як суто навчальні.

Формується зазначене уміння в тісному зв'язку з уміннями зв'язного мов­лення: визначити обсяг змісту і межі теми, підпорядкувати виклад основній думці, добирати й систематизувати матеріал, правильно висловлювати думки тощо, які безпосередньо впливають на відбір мовних засобів відповідно до стилю тексту.

Уміння удосконалювати стиль написаного включає в себе уміння спів­відносити зміст і форму тексту з мовленнєвою ситуацією, помічати й виправ­ляти в ньому різного типу огріхи, підсилювати стилістичну виразність вислов­лювання. Оволодінню цим умінням значною мірою сприяє продуктивна мовленнєва діяльність і опора на знання особливостей стилів.