1.2 Психолого-дидактичні засади засвоєння стилістики учнями

При розгляді цього питання слід звернути увагу на:

• вікові психологічні особливості учнів старшого шкільного віку;

• основні психологічні умови навчальної діяльності старшокласників;

• основні стилістичні вміння, які необхідно виробити в учнів старших класів;

• основні психологічні умови засвоєння стилістики учнями 10-11 класів загально­освітньої школи.

Особливу роль у навчальному процесі формування мовлення відіграє мислення. Л.С. Рубінштейн дово­дить, що у «мовленні думки не тільки формулюються, а формуються» [4; 458}, тому зв'язок мислен­ня — мовлення двосторонній, адже мовлення пройня­те мисленням. Цієї ж думки притримується І.0. Сини­ця, у дослідженнях якого порушуються питання усно­го і писемного мовлення, їх взаємозв'язку. Психолог визначив основні труднощі мовлення — випереджен­ня наступних слів чи фраз, особливий психологічний стан людини. У процесі навчання, за твердженням І.0. Синиці, трапляються недоліки, яким вчителі по­винні приділяти особливу увагу: надмірна ситуативність, аморфність фраз, недостатня означальність предметів, нерівномірний темп усного мовлення, стилістичні помилки. Учений наголошував на основ­них причинах появи цих недоліків у мовленні шко­лярів:

1. не усвідомлюють їх як ненорму;

2. залиша­ються байдужими до аналізу висловлювань, хоч при бажанні могли б уникнути помилок,

3. уживають не-норми через неуважність до мовлення, не мають звич­ки контролювати його;

4. роблять помилки через на­пруження під час мовленнєвої ситуації» [5; 200-201].

Учений був глибоко переконаний, що змістовне, пра­вильне і доречне мовлення вимагає не тільки знань, умінь і навичок, а й вольових зусиль, яким у школі приділяється недостатня увага. З огляду на сказане, можна вробити висновок, що психологічні умови обов'язково потрібно враховувати у шкільній прак­тиці, й особливо при навчанні стилістики.

Зазначену проблему у своїх дослідженнях пору­шували О.М. Біляєв, М.І. Жинкін, А.К. Маркова, М.І. Пентилюк, Г.Р. Передрій, Г.Т. Шелехова .

Учні різного віку мають неоднаковий рівень знань, умінь і навичок, особливостей пам'яті, мислення, по­чуттів і поведінки, тому для успішної організації на­вчання стилістики вчителеві необхідно знати і вміло враховувати вікові психологічні особливості дітей, зо­крема школярів 10-11 класів.

Як відомо, старший шкільний вік охоплює період 15-17 років. У старшокласників розвиваються всі види і властивості уваги. Переважає довільна увага, розши­рюється обсяг уваги і вдосконалюється здатність пе­реключення і розподілу її. Чергування легких і важ­ких завдань необхідне для підтримання працездат­ності учнів. У цей період розвитку зростає вибірковість їхньої уваги, збільшується післядовільна увага стає більш організованою: Досить часто в цьому віці зустрічається суперечність між стійкістю й нестійкістю уваги. Тому вчитель, навчаючи учнів стилістики, повинен будувати систему вправ таким чином, аби зацікавити учнів, привернути їхню увагу. А для того, щоб утримати її на вивченні окремої темне переключатися часто із одного завдання на інше, а чергувати їх залежно від складності поставленої мети.

У школярів 10-11 класів істотно змінюється процес розвитку пам'яті: переважає довільна пам'ять. їй вид пам'яті найбільш продуктивний, коли філолог а час вивчення стилістичних тем на уроках української мови зазначатиме, на що учні повинні скерувати своє запам'ятовування (наприклад, вживання епітета порівнянь у художньому стилі мовлення); що осмислити у виучуваному матеріалі (наприклад, використання штампів в офіційно-діловому стилі мовлення я необхідного компонента, що не характерно для інша стилів), тобто використовувати активну пізнавальну діяльність учнів. Для старшокласників характери прагнення до обґрунтованості висновків через узагальнення фактів, виявлення основного і загальної. Для формування стилістичних умінь і навичок доцільно на уроках української мови надавати перевагу методам аналізу, синтезу, самостійної роботи скеровуючи дії учнів відповідно до теми і мети уроку. У дітей віком 15 років розвивається творча і репродуктивна уява. Переробка уявлень пам'яті в процесі репродуктивної уяви підпорядковується меті завдання, посилюється самоконтроль.

Отже, перед вчителем-словесником, який формує у старшокласників стилістичні вміння і навички постає завдання не лише організувати навчальний процес на уроці, а й правильно зорієнтувати пам'ять учнів, зосередити їхню увагу, спрямувати уяву, вольові здібності. Виконання цього завдання вимагає від вчителя-словесника правильного, доречного вибору матеріалу, зацікавленої подачі теорії, чергування методів і прийомів її засвоєння на практиці та редагування виконаних учнями завдань.

У програмі «Рідна мова. 5-11 класи» визначено найголовніші вміння і навички, якими повинні оволодіти старшокласники. Одним із завдань, які ставить перед учителем ця програма, є вироблення комплексу вмінь і навичок комунікативно виправдано будувати свої висловлювання в різних стилях, типах і жанрах мовлення.

Питання структури стилістичних умінь і навичок, і раціональних методів їх формування є актуальними для сучасної методики навчання української мови. Розв'язання цих питань тісно пов'язане з дослідженнями психологів та методистів (Н.Д. Бабич, П.Я. Гальперіна, О.М. Леонтьєва, Л.П. Рожило, Н.Ф. Тализіної), які розглядають навчальний процес як діяльність.

Робота над виробленням стилістичних умінь і навичок реалізується під час вивчення всіх розділів української мови. Тому навчання рідної мови в 10-11 і класах повинно мати чітке стилістичне спрямування, тобто формувати в учнів уміння і навички із стилістики на кожному уроці

У методиці вивчення стилістики дедалі більше уваги звертається на вироблення вмінь, якими повинні оволодіти учні для того, щоб їхнє мовлення було пра­вильним, комунікативно виправданим, стилістично грамотним. Уміння — це знання у дії. Стилістичні вміння поділяються на два види: 1) пов'язані із за­своєнням стилістичних засобів мови; 2) що забезпечують оволодіння стилістично диференційованим зв'язним мовленням. Стилістичні вміння формуються тільки на основі знань української мови (наприклад, вміння правильно вживати синоніми, у текстах різних стилів спираються на знання синонімів української мови). Важливу роль у процесі формування цих умінь відіграють спостереження, порівняння, узагальнення як методи активізації розумової діяльності учнів і ви­роблення навичок самостійного редагування й аналізу висловлювань із стилістичного погляду.

Для вироблення стилістичних, навичок необхідні знання й уміння із стилістики. української мови. Стилістичні вміння й навички: є різними сторонами єдиної діяльності особистості, які взаємопов'язані між собою, доповнюють один одного. Вчитель має пам'ята­ти, що діяльність учнів завжди свідома, автоматизу­ються лише її елементи, складові частини. Для того, щоб утворити текст певного стилю, потрібно пере­дусім мати мету, якою враховуватимуться всі особли­вості ситуації спілкування.

Мовлення — це певна послідовність мовних оди­ниць у часі Закінчилось одне речення — оперативна пам'ять відкинула опрацьовані, використані слова і шукає інші для утворення наступного речення. Відбір, заміна слів синонімами, утворення певної конструкції речення — відповідно до стилю мовлення, мов­леннєвої ситуації —; це має бути зроблено учнями миттєво. Тобто це і мають бути автоматизовані стилістичні навички, які потрібно сформувати не тільки під час вивчення стилістики в 10-11 класах, а й на кожному уроці основної школи.

У процесі розвитку мовлення необхідно формувати, вміння і навички ре­дагування й аналізу, тобто критики, відбору мовних засобів і їх взаємодії; спостерігати за зміною значення слів, коли вони об'єднуються з іншими словами. Вчи­тель, який систематично контролює процес навчання, привчає учнів до усвідомлення ними того, що вони по­винні бути готовими до звітування за свої знання перед іншими, тому це змушує звітувати насамперед са­мим перед собою. Ці фактори позитивно позначаються не тільки на глибшому усвідомленні змісту висловлю­вання, а й на їх мовному оформленні, використанні стилістичних засобів мови. У психолінгвістиці існує модель породження висловлювання, яка включає такі фази: орієнтування, планування, реалізація і кон­троль. На першій фазі — орієнтування — учень по­винен виділити умови спілкування (мета, тема і основ­на думка, адресат, місце спілкування). На другій фазі — планування — побудувати текст, дібравши відповідний стиль і тип мовлення На третій фазі — реалізація і творення — відібрати мовні засоби вислов­лювання. Четверта фаза — контроль — передбачає аналіз і редагування тексту як результату мовленнєвої дії. Вчитель на уроках із стилістики в 10-11 класах по­винен сформувати в учнів уміння, необхідні для кожної фази породження мовлення.

Критерієм оцінки для учнів має бути мета вислов­лювання. Отже, в процесі вироблення стилістичних умінь і навичок формувати, відтворювати, аналізува­ти й редагувати своє мовлення в учнів утворюється свій особистий стиль мовлення. Лише при наявності достатнього-запасу слів стар­шокласник може зробити належний відбір мовних за­собів для певного висловлювання. Основна довготри­вала пам'ять на слова формується в мовленні; тобто у промовлянні слів. У цій пам'яті зберігається активний словник мовця. У процесі розпізнання слів на зір і слух формується його пасивний словник. Пасивний словник старшокласників більший, ніж активний. При відборі слів швидше відшукується те слово, яке частіше використовується мовцем. Існує перехід слів із активного в пасивний словник. Коли учень створює власні висловлювання при нерозвиненому активному словнику, то в його мовленні будуть наявні неадек­ватні темі слова, паузи, звуконаслідувальні слова і т. п. Для того, щоб сформувати стилістичні уміння і навич­ки, учитель повинен навчити старшокласників виро­бити в собі механізм відбору адекватних мовних за­собів залежно від обставин мовленнєвої ситуації. За­вдання вчителя — сформувати в школярів вміння ут­ворювати цілісні висловлювання, різноманітні за син­таксичною конструкцією, відображені інтонаційно. Для формування стилістичних умінь і навичок учите­леві необхідно постійно змінювати мовленнєву ситу­ацію, посилювати самостійність мислення, щоб учень висловлювався своїми словами (наприклад, про­довжити розповідь, проаналізувати відповідь одно­класника), використавши певний стиль мовлення.

Навчати учнів самостійно створювати власні ви­словлювання, з урахуванням стилістичних норм мов­лення, при вивченні програмового матеріалу і на уро­ках із стилістики — означає готувати їх до са­мостійної комунікативної діяльності. Досягти цього можна лише тоді, коли навчання стилістики забезпе­чуватиме високий рівень мовленнєвих умінь і навичок. У розвитку зв'язного мовлення велика роль нале­жить виробленню в старшокласників мовного чуття. Психолог Р. Нємов наголошує, що чуття мови — це «явище, що супроводжує мовлення, полегшує його сприйняття, розуміння, продуктивну організацію і ви­ражається в умінні якісно висловлювати свої думки і почуття» [2; 93]. Це чуття допомагає учням виділяти найрізноманітніші семантичні, стилістичні, орфоепічні та інші засоби мови, сприймати й усвідомлювати їх. Все це виробляє навички добирати слова відповідно до ситуації мовлення. Систематичне навчання, доступне пояснення вчителя, зосередження уваги учнів, на­правлення їх дій, вмілий добір вправ активно розвиває стилістичні вміння учнів 10-11 класів.

Формування стилістичних умінь і навичок зале­жить також від побудови процесу навчання вчителем і його вмінням зацікавити старшокласників своїм предметом. О. Біляєв, М. Вашуленко, В. Мельничайко, М. Пентилюк та ін. переконані, що неможливо вироби­ти в учнів якісні вміння і навички, якщо не вміти збу­дити в них інтересу до навчання. Інтерес як психо­логічна властивість людини є ефективним засобом підвищення уваги учнів, ґрунтовного засвоєння ними знань, активною спонукальною силою особистості

Як вважає Д.М. Богоявленський [1; 306], думати учень буде тоді, коли для цього вчитель створить певні умови — насамперед зацікавить виучуваним матеріалом. Для того, щоб збудити інтерес у старшо­класників до вивчення стилістики, учитель повинен навчити школярів. сприймати українську мову як матеріалізоване явище навколишнього світу, тобто аналізувати свої висловлювання не тільки за змістом, а й за формою, залежно від мовленнєвої си­туації. Важливим завданням є надати процесу фор­мування стилістичних умінь і навичок ознак новиз­ни, перетворити цю новизну в практичні мовленнєві навички, тобто збудити евристичний інтерес до стилістики. Раціональний рівень складності вправ, чітка орієнтація на кінцевий результат, вдале засто­сування форм заохочення, різноманітність дидак­тичного матеріалу — це важливі умови збудження і підтримки інтересу до вивчення стилістики в стар­ших класах.

В учнів повинні бути сформовані такі стилістичні вміння:

1) виявляти мовні засоби стилістики в тексті, розпізнавати їх стилістичне забарвлення, характери­зувати стилі мовлення з урахуванням норм ..мови;

2) замінювати слова відповідними синонімами залежно від стилю мовлення, мовленнєвої ситуації;

3) проводи­ти стилістичний аналіз тексту (як власного, так і чу­жого);

4) утворювати тексти різних стилів мовлення;

5) редагувати, аналізувати і вдосконалювати висловлю­вання різних стилів мовлення.

З огляду на сказане вище, можна зробити висно­вок, що вчитель повинен керувати навчанням з урахуванням того, що кінцевим психологічним результатом будуть стилістичні вміння. Ефективне формування стилістичних умінь і навичок проходитиме за умов зацікавлення та активної діяльності самих школярів, відбору оптимальних методів і прийомів навчи вчителем-словесником.

Таким чином, основними психологічними умовами навчання учнями стилістики в старших класах врахування вікових особливостей учнів та психилого-дидактичних факторів мови, що сприятиме засвоєнню знань із стилістики і формуванню стилістичних умінь і навичок старшокласників. Важливим у розвитку мовлення учнів є їхня спостережливість, активізація навчальної діяльності, зацікавленість, увага до мовлення, вольові зусилля.