- •Національний медичний університет імені о.О.Богомольця
- •Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •3.1 Зміст теми:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •. Рекомендації для оформлення протоколу. Методи лабораторної діагностики хламідіозів.
- •Мікробіологічна діагностика мікоплазма- і уреаплазма-інфекцій.
- •Лабораторна діагностика рикетсіозів.
- •Відобразити (переписати в протокол) таблицю:
- •План і організаційна структура навчального заняття.
- •Методика організації навчального процесу на практичному занятті.
- •. Підготовчий етап.
- •Основний етап.
- •Заключний етап.
- •Додатки:
- •Тестові завдання з теми: “Рикетсії, хламідії, мікоплазми. Мікробіологічна діагностика рикетсіозів, мікоплазмозів, хламідіозів”.
- •Тестові завдання з теми: “Рикетсії, хламідії, мікоплазми. Мікробіологічна діагностика рикетсіозів, мікоплазмозів, хламідіозів”.
- •Правильні відповіді
- •7. Рекомендована література.
Теоретичні питання до заняття:
Таксономічне положення і основні біологічні властивості рикетсій, мікоплазм і хламідій, що зближує їх з бактеріями і вірусами.
Методи культивування рикетсій, хламідій, мікоплазм.
Роль рикетсій в патології людини. Патогенез і імуногенез при висипному тифі. Хвороба Брілля. Особливості патогенезу Ку-гарячки. Профілактика і лікування .
Методи лабораторної діагностики висипного тифу та Ку-гарячки. Їх оцінка. Серологічна діагностика рикетсіозів.
Класифікація хламідій, хвороби, які вони викликають. Патогенез, імунітет і особливості лабораторної діагностики хламідіозів.
Мікоплазма- і уреаплазма-інфекції. Характеристика збудників. Патогенез, діагностика і лікування цих інфекцій.
Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Визначити таксономічне положення і основні біологічні властивості рикетсій, хламідій і мікоплазм. Ознайомитись з епідеміологією і патогенезом захворювань, які вони викликають.
Засвоїти методи лабораторної діагностики рикетсіозів, хламідіозів та мікоплазмозів.
Вивчити морфологічні і тинкторіальні властивості рикетсій і хламідій в демонстраційних препаратах, забарвлених за методом Здродовського та Романовського-Гімзи.
Засвоїти методи серологічної діагностики висипного тифу та Ку-гарячки. Здійснити облік РЗК, РАР та РНГА, поставлених з метою серологічної діагностики рикетсіозів.
Ознайомитись з препаратами для діагностики, специфічної профілактики та лікування рикетсіозів.
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент на занятті:
Термін |
Визначення |
1 |
2 |
Рикетсії |
Rickettsia (R.) – рід паразитичних бактерій з родини Rickettsiaceae, зазвичай мають коковидну форму розміром 0,3-0,6 х 0,8-2 мкм, але зустрічаються паличкоподібні і ниткоподібні клітини. Клітинна стінка побудована за типом грамнегативних бактерій. Здатні розмножуватись тільки в цитоплазмі чутливих клітин. В лабораторних умовах R. культивуються в жовтковому мішку курячого ембріона, культурах клітин (HeLa, HЕp-2, Дейтройт-6), а також на лабораторних тваринах (мишах). Паразитують на кровоносних комахах (вошах, блохах, кліщах). Деякі види, патогенні для ссавців, викликають у них гострі інфекційні захворювання – риккетсіози. |
Рикетсіози |
Риккетсіози – група гострих інфекційних трансмісивних захворювань, збудниками яких є представники родини Rikcettsiaеcae. В залежності від біологічних властивостей збудника, клінічної картини і епідеміології виділяють такі групи захворювань:
При епідемічному висипному тифі резервуаром інфекції є людина, при всіх інших рикетсіозах – тварини (пацюки, інші гризуни, собаки, рогата худоба). Зараження людини відбувається через укус або втирання фекалій інфікованих комах. Тільки гарячка Ку може передаватися через об’єкти зовнішнього середовища. |
Висипний тиф |
Висипний тиф (епідемічний, вошивий) – гостра особливо небезпечна інфекція, збудником якої є R.prowazekii. Збудник відноситься до роду Rickettsia, порядку Rickettsiales і характеризується притаманними їм властивостями. Розмножуються в цитоплазмі ендотелія судин, мононуклеарів людини і епітелії шлунка вошей людини. В штучних умовах добре розмножується в жовтковому мішку і в культурі фібробластів курячих ембріонів, викликає гарячку у морських свинок при внутрішньочеревному зараженні. У пацієнтів, які хворіли на висипний тиф? бувають рецидиви, які називаються хворобою Брілля. Рецидиви можуть виникати через десятки років після основного захворювання. В мікробіологічній практиці для діагностики застосовують серологічні реакції: Вейля-Фелікса (діагностичний титр 1:200 і вище), аглютинації з рикетсіями (реакція Вейля), (діагностичний титр 1:100 і вище), непрямої аглютинації (діагностичний титр 1:160 і вище), РІФ, РЗК (діагностичний титр 1:80 і вище). Найбільш специфічні результати дає РЗК. Крім діагностичних титрів також треба орієнтуватись на збільшення титру антитіл. |
Ку-гарячка |
Ку-гарячка – гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що викликається Coxiella burnetti з отряду Rickettsiales. Людина заражається від великої і дрібної рогатої худоби, сумчастих крис та інших тварин повітряно-крапельним і аліментарним (частіше через молоко) шляхами. Серед тварин інфекція передається іксодовими кліщами. Для зараження людини цей шлях не характерний. |
Вейля-Фелікса реакція |
Вейля-Фелікса реакція – це РА з сироватками хворих на висипний тиф. Діагности кумом в цій реакції є ОХ-19 Proteus vulgaris, який має загальні зі збудниками висипного тифу антигени. Діагностичний титр 1:200 і вище. Застосовують для серодіагностики висипного тифу, але чутливість і специфічність Вейля-Фелікса реакції нижча РА з рикетсіями. |
Mycoplasma |
Mycoplasma – рід дрібних аспорогенних грамнегативних аеробних або анаеробних мікроорганізмів з родини Mycoplasmataceae, які не мають ригідної клітинної стінки. Поліморфні: зустрічаються сферичні, еліпсовидної форми, розмірами 150-350 нм, а також ниткоподібні форми, довжиною в декілька мкм. Розмножуються на складних середовищах, температура культивування - 37С. Для розмноження мають потребу в стеролах, а також в інших ростових факторах. На твердих середовищах утворюють дрібні (від 10 до 500 мкм в діаметрі) круглі з витягнутим в центрі колонії. В клітинних культурах розмножуються на поверхні клітин. Стійкі до пеніциліну, цефалоспоринам, але чутливі до тетрациклінів і еритроміцину. Паразитують на слизових оболонках сечостатевого і респіраторного шляхів. Мікоплазмові інфекції – захворювання людини, які викликають M.pneumoniae, M.hominis та інші. M.pneumoniae обумовлює гостру небактеріальну інтерстиціальну і перибронхіальну пневмонію і бронхіоліт. Діагностика складається з виділення та виявлення збільшення титру антитіл в РЗК, РИФ, РПГА та реакції імунної інгібіції мікоплазм. Збудника на ранніх стадіях хвороби можна виділити з глотки і промивних вод бронхів. Ріст на середовищах виявляють на 5-6 день після посіву матеріалу. Культуру ідентифікують за морфологією, характером росту на поживних середовищах і за допомогою серологічних тестів. M.hominis – викликає гострі ангіни і респіраторні захворювання, зазвичай без підвищення температури; простатити, уретрити. M.(Ureaplasma) urealyticum (колишня назва – Т-штами) виділяється при простатитах і негонорейних уретритах. Утворює дуже дрібні колонії (біля 40 мкм), потребує для росту додавання сечі, гідролізує сечовину. |
Хламідії |
Хламідії – порядок дрібних бактеріоподібних нерухомих аспорогенних безкапсульних грамнегативних облігатно-внутрішньоклітинних паразитів ссавців і птахів з класу рикетсій. Описані одна родина і один рід, який включає 2 види: Ch.trachomatis – збудник трахоми, кон’юнктивіту з включеннями і венеричної гранульоми і Ch.psittaci – збудник пситакозу і орнітозу. У циклі розвитку можна виділити не меньше як 2 стадії існування хламідій, які відрізняються одна від іншої морфологією, властивостями, функціями: Стадія елементарного тільця – має овоїдну форму, розмірами 0,3х0,5 мкм, клітинна стінка у неї товста, ригідна, нуклеоід компактний, цитоплазма містить багато рибосом. Метаболізм різко знижений – це стадія спокою, призначена для переходу від одного хазяїна до іншого; елементарні тіла мають інфекційні властивості. В клітини хазяїна проникають шляхом фагоцитозу. В фагосомах інфікованих клітин елементарне тіло переходить в вегетативну стадію (репродуктивну), яка має назву “Ініціальне тільце”. Воно характеризується сферичною формою, діаметром 1,5-1 мкм, тонкою оболонкою, має фібрили нуклеоіду і рибосомальні елементи. Спочатку ініціальне тільце росте, потім ділиться на дочірні клітини, які знову діляться. Особини кінцевого поділу перетворюються в елементарні тільця, які розташовуються в цитоплазмі у вигляді мікроколоній, оточених загальною мембраною (хламидою). Інфікована клітина на цьому етапі гине, руйнується, елементарні тільця виходять назовні і фагоцитуються новими клітинами. Обидві форми грам негативні. За Романовським-Гімза елементарні тільця фарбуються в червоний колір, ініціальні – в голубий. Метаболізм хламідій схожий з метаболізмом бактерій за виключенням того, що хламідії не здатні утворювати макроергічні сполуки (АТФ, НАДФ), це робить їх енергетично залежними від господаря. Всі хламідії добре ростуть на курячих ембріонах, особливо в жовточному мішку, деякі штами – в культурі клітин. Хламідії чутливі до дезінфектантів, особливо до формаліну, фенолу, а також до тетрациклінів, еритроміцину, левоміцетину. До сульфамідів чутлива Ch.trachomatis, але стійка Ch.psittaci. Викликає у хазяїна гострі і хронічні, клінічні та безсимптомні інфекції. |
Трахома |
Трахома – гострий або хронічний кератокон’юнктивіт людини, викликаний хламідіями, який закінчується утворенням рубців і нерідко сліпотою. Збудник – Сh.trachomatis має таку ж морфологію і онтогенез, як і інші хламідії. |