- •1. Етика як вчення про мораль
- •2. Розвиток етики в античну епоху
- •3. Етика Арістотеля
- •4.Середньовічна етика (5 – 15 ст.)
- •5. Етика Нового часу
- •6. Етика Іммануїла Канта
- •7. Етика кінця 19-20 ст.
- •8. Походження моралі. Соціально-історичні теорії виникнення моралі.
- •11. Християнська моралі.
- •14.Поняття моралі
- •15.Структура моралі.
- •16. Функції моралі
- •17. Моральна норма
- •18. Моральна якість
- •19.Моральный принцип.
- •20. Ціннісна орієнтація
- •21. Ідеал (моральний)
- •22. Мораль і право
- •23.Мораль і звичай
- •24. Мораль і політика
- •25.Поняття добра. Добро і користь
- •26.Поняття зла, його види. Походження зла.
- •27. Моральне зло. Види морального зла.
- •28. Обовьязок
- •29. Відповідальність
- •30. Справедливість
- •31. Вина і розкаяння
- •32. Сором і совість
- •33.Гідність і честь
- •34.Проблема сенсу життя
- •35. Проблема смерті в культурно – історичному аспекті.
- •36.Проблема самогубства. Оцінка цього акту християнською мораллю.
- •37.Проблема евтаназії
- •38. Категорії щастя. Види щастя
- •39. Поняття свободи. Проблема свободного вибору.
- •40.Вчинок як першоелемент моральної діяльності
- •41.Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності
- •42.Мотиви і результат дії
- •43. Толерантність
- •44. Повага
- •45. Співчуття та милосердя
- •46. Дружба
- •47. Любов
- •48. Юридична етика, іі зміст і структура
- •49. Особливості професійної етики юристів.
- •55. Етикет, його роль у сучасному суспільстві.
- •56. Загальні принципи і вимоги сучасного етикету
- •57.Види етикету.Судовий етикет
- •58.Правила повидінки в громадських місцях
4.Середньовічна етика (5 – 15 ст.)
Середньовічна етика (V—XV ст.) узяла на озброєння догмат християнської віри в Бога і доброчинності, притаманні цій вірі. Цими доброчинностями були віра, надія і любов до Бога. Раннєсередньовічні моралісти підійшли у багатьох аспектах до теоцентризму, вбачаючи у самій можливості свободної волі людини відхід від закладених Богом універсальних моральних законів, в яких вміщується всесвітнє добро. Тому людина, коли не звертається до Бога в своїх діях, завжди робить зло (звідси ідея загальної гріховності і необхідності ма сового каяття). Але християнська етика все ж мала і такий позитивний момент, як посилення особистісного начала в моральному вченні християнства, незважаючи на соціальний статус людини, до якої звертаються моральні вказівки (це свідчить про рівність усіх перед Богом). Таку позицію посилювала ідея боговтіленості Христа в особі людини, яка постраждала за всі гріхи людства. Таким чином, важливі моральні проблеми в добу Середньовіччя, коли існувало тотальне панування релігії та церкви, вирішувалися у щільному зв'язку з релігійними догматами і в інтересах церкви.
5. Етика Нового часу
Культура Нового часу (XVII—XIX ст.) і, відповідно, новоєвропейська етична думка формуються за умов розвитку буржуазного засобу виробництва і раціоналістичного типу свідомості.
Етичні системи Західної Європи XVII ст., епохи зародження раціоналізму, характеризуються складною і суперечливою взаємодією християнського вчення про розумність створеного Богом світу і думкою гуманістичною, яка життєстверджує домінанти свідомості, перейняті вірою у можливість розумної перебудови світу та його удосконалення; розумово-прагматичним характером самої раціональності з орієнтацією на підприємницький успіх, ділову ініціативу і «здоровий глузд».
Мислителями того часу, Томасом Гоббсом, Кокком, Бенедиктом Спінозою та іншими, створювалася одна з найзначніших побудов суспільної думки Нового часу — теорія природного права, відповідно до якої право зумовлюється силою, що визначає суверенітет як особистості, так і держави. Стан держави у світовому співтоваристві подібний до стану громадянина у самій державі: і там, і тут діє не висока мораль, не воля Бога, а тверезий і холодний егоїстичний розрахунок. Як окремі індивіди, так і народи у своїх взаємовідносинах повинні покладатися лише на здорове, природне почуття самозбереження.та іншими.
У філософсько-етичній рефлексії XVIII ст., що успадковує та змінює одночасно ідеї морального розвитку XVII ст., однією з центральних стала тема осмислення людської природи, її сталості та мінливості, залежності й незалежності від зовнішніх умов або середовища. Серцевиною даної проблематики є теорія виховання, що розроблялася філософами-просві-тителями Жан-Жаком Руссо, Дені Дідро, Клодом Адріаном Гельвецієм.