- •1. Етика як вчення про мораль
- •2. Розвиток етики в античну епоху
- •3. Етика Арістотеля
- •4.Середньовічна етика (5 – 15 ст.)
- •5. Етика Нового часу
- •6. Етика Іммануїла Канта
- •7. Етика кінця 19-20 ст.
- •8. Походження моралі. Соціально-історичні теорії виникнення моралі.
- •11. Християнська моралі.
- •14.Поняття моралі
- •15.Структура моралі.
- •16. Функції моралі
- •17. Моральна норма
- •18. Моральна якість
- •19.Моральный принцип.
- •20. Ціннісна орієнтація
- •21. Ідеал (моральний)
- •22. Мораль і право
- •23.Мораль і звичай
- •24. Мораль і політика
- •25.Поняття добра. Добро і користь
- •26.Поняття зла, його види. Походження зла.
- •27. Моральне зло. Види морального зла.
- •28. Обовьязок
- •29. Відповідальність
- •30. Справедливість
- •31. Вина і розкаяння
- •32. Сором і совість
- •33.Гідність і честь
- •34.Проблема сенсу життя
- •35. Проблема смерті в культурно – історичному аспекті.
- •36.Проблема самогубства. Оцінка цього акту християнською мораллю.
- •37.Проблема евтаназії
- •38. Категорії щастя. Види щастя
- •39. Поняття свободи. Проблема свободного вибору.
- •40.Вчинок як першоелемент моральної діяльності
- •41.Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності
- •42.Мотиви і результат дії
- •43. Толерантність
- •44. Повага
- •45. Співчуття та милосердя
- •46. Дружба
- •47. Любов
- •48. Юридична етика, іі зміст і структура
- •49. Особливості професійної етики юристів.
- •55. Етикет, його роль у сучасному суспільстві.
- •56. Загальні принципи і вимоги сучасного етикету
- •57.Види етикету.Судовий етикет
- •58.Правила повидінки в громадських місцях
37.Проблема евтаназії
Термін «евтаназія» походить від двох давньогрецьких слів: thanatos - «смерть» і eu - «добре», що перекладається буквально як «добра, хороша смерть». У сучасному розумінні цей термін означає свідома дія або відмова від дій, які призводять до швидкої і часто безболісної смерті безнадійно хворого, миттєво припиняючи при цьому нестерпний біль і страждання.
Медичне рішення про кінець життя можна розділити також на дві великі категорії.
1. Безпосередньо евтаназія - коли відбувається активна участь лікаря в смерті пацієнта. Це, по суті справи, вироблене лікарем вбивство хворого з обізнаного згоди останнього. А також суїцид, ассістіруемое лікарем (Phisician assistedsucide, або PAS). У цьому випадку лікар виготовляє смертельне ліки, які хворий вводить собі сам.
2. Випадки, при яких лікар за згодою пацієнта припиняє призначення ліків, які подовжують життя хворого, або, навпаки, збільшує дози (наприклад, знеболюючого, снодійного), в результаті чого життя хворого скорочується. Головним чином, це прийом опіоїдних анальгетиків.
38. Категорії щастя. Види щастя
Щастя — це вищий прояв реалізації сенсу життя особистості. Без усвідомлення сенсу людського буття неможливо зрозуміти, яким чином людина може бути щасливою.
В уявленнях про щастя перевагу має емоційний, почуттєвий бік моральної свідомості, що відбиває високий ступінь внутрішньої задоволеності людини всією своєю життєдіяльністю чи окремими її моментами на основі самореалізації особистих потреб і здібностей, інтересів і цілей, бажань та ідеалів.Справжнє, істинне щастя — це турбота про свою душу, орієнтація на розум, істину і доброзичливість, прагнення завжди залишатися людиною, зберігати свою внутрішню гідність.
Безперечно, щастя — це стан душі. Л. М. Толстой чудово зазначив, що щастя не в тому, щоб робити завжди, що хочеш, а в тому, щоб хотіти того, що робиш. Очевидно, перше, що обумовлює щастя, це здатність до його відчуття. Бути щасливим — означає бути самим собою, усвідомлювати себе у стані задоволеності життям, окремими його актами, досягненням поставленої мети тощо, що, у свою чергу, є ознакою глибини і талановитості особистості, тобто здатності бути щасливим. Далі, переживання щастя безперечно пов'язане із станом піднесення життєвих сил, здібностей, творчого досягнення, втілення життєвого задуму, тобто щастя — почуттєво-емоційна форма можливостей самореалізації особистості, що, у свою чергу, базується на генеральних цілях, сенсах та ідеалах життя. Щастя — це відчуття, усвідомлення та інтегральне позитивне ставлення суб'єкта до своєї моральної діяльності на основі власного розуміння сенсу життя, що переживається у вигляді оптимістичного умонастрою, задоволення повнотою свого буття, реалізацією цілей.
Щастя — це результати ціннісного засвоєння складних зв'язків, суперечностей, сутностей соціокультурних реалій, в яких відбивається моральне ставлення до людини. Відображуючи специфіку буття, творчості і стосунків суспільної людини, вони несуть у собі інформаційне і спонукаюче навантаження, яке орієнтує людську свідомість на вироблення моральних форм життя.