1.1.1. Ліміт залишку готівки

Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки — це гранична сума грошових коштів, яка може зберігатись у касі підприємства.

Усю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у поряд­ку та в строки, встановлені й узгоджені з установою банку, в якому відкрито поточний рахунок.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства вста­новлюють банки з урахуванням режиму й специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касо­вих оборотів, встановлених строків та порядку здавання касової виручки.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визнача­ються за допомогою прямого розрахунку за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб'єкта господарю­вання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визна­ченим) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готів­ки в касі, незалежно від того, чи здійснювались у цей день касові операції (надходження витрачання готівки).

Облік грошових коштів

17

Якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановле­но, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається по­надлімітною.

Готівка, видана у підзвіт, але з об'єктивних причин не витра­чена, має бути повернена до каси підприємства одночасно з аван­совим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі (за відрядженнями — не пізніше трьох робочих днів після повер­нення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської про­дукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту — не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її у підзвіт).

Строки та порядок здавання виручки встановлюються устано­вами банків кожному підприємству за погодженням із його ке­рівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості гро­шей і своєчасного надходження їх до кас банків:

• для підприємств, що розташовані в місцевості, де є устано­ви банків і виручка здається до банку (а у разі відсутності в місце­вості установ банків — на підприємства зв'язку), — щоденно в день надходження грошей до їх кас;

• для підприємств, що мають невеликі суми виручки (які за п'ять днів не перевищують 10-кратного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і знаходяться на значній відстані від установ бан­ків або підприємств зв'язку, — не рідше одного разу на п'ять днів.

1.1.2. Відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку

На рис. 1.1.1 представлено загальну схему бухгалтерського обліку касових операцій, а в табл. 1.1.1 — типові бухгалтерські проводки з обліку готівкових коштів.

1.2. Фінансовий облік грошових коштів за поточним рахунком

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для збе­рігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за Цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

■

2-4-П32

Облік грошових коштів

19

Продовження табл. 1.1.1

1	2	3	4
4	Одержано готівку від покупця в оплату раніше відвантаженої продукції	ЗО	36
5	Зроблено внесок учасником товариства готівкою	30	41
6	Отримано готівкою безповоротну фінансову допомогу	ЗО	42
7	Отримано готівкою цільове фінансування з бюджету	ЗО	48
8	Надійшла в касу довгострокова позика готівкою	ЗО	50
9	Повернуто заробітну плату, надлишково видану працівникам	30	66
10	Надійшла в касу виручка від продажу товарів у роздрібній торгівлі	ЗО	70
11	Одержано надзвичайні доходи готівкою	зо	75
12 •	Збільшено страхові платежі у вигляді надходжень страховика	зо	76
13	Придбано акції або облігації інших підприємств	14	ЗО
14	Оплачено готівкою витрати на ремонт основних засобів	15	30
15	Передано гроші з каси в банк	31	30
16	Видано готівку в підзвіт	37	30
17	Проведено передоплату за газети та журнали	39	ЗО
18	Повернуто власникам пайові частки	41	30
19	Викуплено підприємством акції власної емісії	45	30
20	Погашено короткострокову позику банку готів­кою	60	зо
21	Погашено готівкою поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	61	зо
22	Погашено готівкою раніше виданий коротко­строковий вексель	62	зо

2»

20

Розділ 1

Закінчення табл. 1.1.1

1	2	3	4
23	Погашено готівкою заборгованість перед поста­чальниками та підрядниками	63	ЗО
24	Погашено готівкою заборгованість перед фондами соціального страхування та пенсійним фондом	65	ЗО
25	Виплачено заробітну плату працівникам підприємства	66	зо
26	Видано працівникам проїзні квитки в рахунок заробітної плати	66	зо
27	Повернуто страхувальнику страхові платежі у разі довгострокового припинення дії договору страхування	76	зо

Поточний валютний рахунок можуть відкрити:

• юридичним особам — резидентам України;

• фізичним особам (підприємцям) — резидентам України;

• представництвам юридичної особи — нерезидентам;

• дипломатичним, консульським, торговельним та іншим представництвам іноземних держав;

• іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

• фізичним особам (не підприємцям) — нерезидентам України.

Обслуговуючим банком називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб — та який здійснює для них на дого­вірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених За­коном України "Про банки та банківську діяльність".

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (в іноземній та/або національній валюті) і один рахунок (в іноземній та/або національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Юридичні і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяль­ності мають право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і за згодою банків.

Облік грошових коштів

21

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у націо­нальній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунка визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому буде об­ліковуватися заборгованість, що списується (стягується) у без-спірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податково­му органу, де він зареєстрований як платник податків.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають уста­новам банків такі документи:

• заяву на відкриття рахунка встановленого зразка. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського об­ліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі держав­ної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснити державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

• копію належним чином зареєстрованого статуту (положен­ня), засвідчену нотаріально або органом, що реєструє;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

• картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинно­го законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією в уста­новленому порядку. До картки включається також зразок відбит­ка печатки підприємства;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Підприємство має право відкривати поточні та депозитні ра­хунки як у національній, так і в іноземній валюті.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприєм­ству для проведення розрахунків у рамках чинного законодав­ства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодав­ством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

22

Розділ 1

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовува­ти чеки для розрахунків за товари, послуги, роботи. Для цього певна сума коштів вноситься, депонується на особливий раху­нок — рахунок лімітованої чекової книжки. У межах цього ліміту підприємству виписують розрахункові чеки постачаль­никам.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не об­умовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж за­значеної в цьому папері суми чекоотримувачу.

Розрахунки чеками становлять собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків.

Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня, в який він був виписаний.

Акредитив — доручення банку покупця банкові постачаль­ника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених у цьому дорученні.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наяв­ності та руху грошових коштів, які зберігаються на рахунках у банку і можуть бути використані для поточних операцій. За де­бетом рахунка 31 "Рахунки в банках" відображається надхо­дження грошових коштів, а за кредитом — їх використання.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів — грошових коштів. Він має такі субра­хунки:

• 311 "Поточні рахунки в національній валюті";

• 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

• 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";

• 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Для здійснення операцій за поточним рахунком до банку по­дають документи, форми яких затверджено НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише у разі наявності підписів, іден­тичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнено або заповнено непра­вильно, то банк не має права приймати такий документ до вико­нання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення, незалежно від того, хто вносить ці

Облік грошових коштів

23

зміни — клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розра­хункові документи даних.

Надані в банк документи мають містити такі реквізити: назву, номер поточного рахунка, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства — отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списан­ня коштів із поточного рахунка в спеціальній виписці з особово­го рахунка з доданням виправдних документів. Таким чином, виписка — це фактично другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком.

Виписка банку — це документ, що видається банком підпри­ємству і відображає рух грошових коштів на поточному ра­хунку.

Бухгалтер при отриманні виписки проводить такі операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

• виписка нумерується;

• перевіряється наявність виправдних розрахункових доку­ментів, на підставі яких зараховано чи списано кошти;

• перевіряється відповідність суми у виписці сумам випра­вдних документів на перерахування чи зарахування коштів;

• проставляється кореспонденція рахунків відповідно до про­ведених операцій.

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у разі безготівкових перерахувань — платіжні доручення, платіжні вимоги-доручен-ня, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об'ява на внесок готівкою. Виправдним документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об'явою на внесок готівкою.

Платіжне доручення — це розпорядження обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене на спеціальному бланку.

24

Розділ 1

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги постачаль­ника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, ви­конаних робіт, наданих послуг; нижньої — доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунка визначених сум.

Облік грошових коштів

25

Таблиця 1.1.2. Кореспонденція операцій на поточному рахунку

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1	Погашено дебітором довгострокову заборгованість	31	16
2	Передано готівку з каси в банк	31	зо
3	Безоплатно одержані безготівкові кошти	31	42
4	Перепродані акції власної емісії	31	45
5	Одержано короткострокову позику банку	31	60
6	Отримано грошові кошти у вигляді доплати	31	63
7	Повернуто з бюджету на рахунок підприємства грошові кошти	31	64
8	Повернуто з фондів соціального страхування на рахунок підприємства	31	65
9	Одержано доходи майбутніх періодів	31	69
10	Депоновано гроші на лімітовану чекову книжку, виставлений акредитив	31	31
11	Проведено витрати на виправлення браку	24	31
12	Передано гроші з банку в касу	30	31
13	Перераховано гроші для придбання валюти	33	31
14	Повернуто передоплату покупцям	36	31
15	Проведено передоплату постачальникам	37	31
16	Оплачено загальновиробничі витрати	91	31
17	Оплачено адміністративні витрати	92	31
18 19	Оплачено витрати на збут	93	31
	Оплачено витрати операційної діяльності	94	31
20	Оплачено фінансові витрати	95	31
21	Оплачено інші витрати	97	31

26

Розділ 1

Контрольні запитання та тести

Контрольні запитання

1. Дайте визначення фінансових активів.

2. Вкажіть статті, які відносяться до грошових коштів.

3. Дайте визначення касових операцій та назвіть рахунки, які використовуються для їх обліку.

4. Які рахунки використовуються для обліку грошових кош­тів у банках? Назвіть основні господарські операції, які відобра­жаються з використанням цих рахунків.

5. Якими основними нормативними актами регулюється облік грошових коштів у касі?

6. Якими основними нормативними актами регулюється облік грошових коштів на рахунках у банках?

7. Хто може відкрити поточний валютний рахунок?

8. Що таке каса?

9. Що таке поточний рахунок?

10. Хто встановлює ліміт залишку готівки?

11. Для чого існує касова книга?

12. Який порядок відкриття рахунків?

13. Які рахунки призначені для узагальнення інформації про рух грошових коштів у касі підприємства та на поточному рахунку підприємства?

Тести

1. Передано готівку з каси в банк:

а) Д-т 31 — К-т ЗО;

б) Д-т ЗО — К-т 31;

в) Д-т 5 — К-т 10.

2. Грошові кошти відображаються в балансі у складі:

а) необоротних активів;

б) оборотних активів;

в) власного капіталу;

г) поточних зобов'язань.

3. До складу грошових коштів не включаються: а) кошти на рахунках у банку;

Облік грошових коштів

27

б) кошти, які обмежені у використанні протягом поточного періоду;

в) касова готівка.

4. На підприємствах, де працюють операційні каси, відкри­ вається субрахунок:

а) 301;

б) 302;

в) 303;

г) 312.

5. Виявлені надлишки грошових коштів оприбутковуються:

а) до каси;

б) на розрахунковий рахунок;

в) у кишеню директора;

г) не відшкодовуються.

6. Банки відкривають своїм клієнтам рахунки відповідно до:

а) Інструкції НБУ № 7;

б) Інструкції НБУ № 3;

в) Постанову НБУ № 21.

7. Аналітичний облік на рахунку 31 здійснюється:

а) за виписками банку;

б) платіжними дорученнями;

в) рахунком-фактурою;

г) акредитивом.

8. Аналітичний облік за рахунком ЗО ведеться:

а) за центрами відповідальності;

б) первинними документами;

в) звітами касира;

г) касовою книгою.

9. Ліміт каси для кожного підприємства встановлюється:

а) податковою інспекцією;

б) директором; в)банком;

г) службовцем.

28

Розділ 1

10. Готівка, видана у підзвіт, має бути повернена до каси під­ приємства одночасно:

а) з наказом про відрядження;

б) авансовим звітом;

в) видатковим касовим звітом;

г) прибутковим касовим ордером.

11. Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі:

а) прибуткового касового ордера;

б) чекової книжки;

в) касової книги;

г) акредитива.

12. Скільки підписів має бути на видатковому касовому ордері: а)3;

6)4;

в) 2;

г) 5?

13. Усі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються:

а) у касовій книзі;

б) журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ор­ дерів;

в) платіжній відомості;

г) чеку.

14. Якою відомчою структурою затверджено форми документів, на підставі яких здійснюються операції за поточним рахунком у банку:

а) Національним банком України;

б) Міністерством фінансів України;

в) Державною податковою адміністрацією України;

г) Міністерством статистики України?

15. При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається:

а) виписка банку;

б) об'ява на внесок готівкою;

в) платіжне доручення;

г) чек.

29

Облік грошових коштів

Матриця відповідей на тести
Запитання	1	2	3	4	5
Відповідь	а	б	б	в	а
Запитання	6	7	8	9	10
Відповідь	б	а	А	в	б
Запитання	11	12	13	14	15
Відповідь	а	в	а	а	б

-

Розділ 2

ОБЛІК КОРОТКОСТРОКОВИХ

І ДОВГОСТРОКОВИХ ФІНАНСОВИХ

ІНВЕСТИЦІЙ

1. Поняття та види інвестицій.

2. Організація обліку фінансових інвестицій згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".

3. Документування господарських операцій і аналітичний облік фінансових інвестицій.

4. Облік довгострокових фінансових інвестицій у фінансо­вому обліку.

2.1. Поняття та види інвестицій

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні інвести­ції — тимчасово не зайняті грошові кошти, крім мінімальних коштів, необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Інвестиції — це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу мо­жуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, ав­томашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріа­ли, готова продукція, товари і т. д.), нематеріальні активи (патен­ти, ліцензії, торгові марки і т. д.), а й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприєм­ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої у сфері матеріального ви-

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 31

робництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В орга­нізаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасни­ками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилучен­ням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для названих організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде ста­новити предмет їхньої основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, —посередницьку діяльність. Фінансові вкладення здійснюють із такою метою.

• Отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства,

інвестують його з метою отримання прибутку, який складається з двох елементів:

• доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протя­гом інвестиційного періоду;

• зростання ринкової вартості цінних паперів, що перебува­ють у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це приводить до зростання ринкової вар­тості цінних паперів.

• Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвесту­ ється. Цей вплив може виявлятися в можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосе­редньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юри­дичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статут­ного капіталу платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою за 20 % статутного капіталу платника податку.

Підприємства, відносини між якими зумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прий­няття, фінансових і оперативних рішень іншою стороною, нази­вають пов'язаними сторонами.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статут­ного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить

32

Розділ 2

такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

• Отримання податкових пільг за інвестиціями. Термін вилу­чення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприєм­ство, якщо його не зазначено у відповідних документах (установ­чих договорах — документах, які визначають строки функціону­вання цінних паперів тощо).

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в таких основних формах.

1. Внесення капіталу до статутних фондів спільних підпри­ємств. Ця форма фінансового інвестування найбільш тісно пов'яза­на з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальника­ми сировини і матеріалів (у разі участі в їхньому статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширен­ня можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіо­нальні ринки; різноманітні форми галузевої і товарної диверси­фікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки роз­витку підприємства.

2. Внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів під­приємства. Основним видом інвестування грошових інструментів є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.

3. Внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспек­тивною. Вона характеризується внесенням капіталу в різно­манітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондово­му ринку.

Використання цієї форми фінансового інвестування пов'язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як щодо інструментів інвестування, так і щодо його термінів; най­більш високим рівнем державного регулювання і захисту інве­стицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативної інформації про стан і кон'юнктуру ринку в розрізі

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 33

окремих його сегментів тощо. Основною метою цієї форми фінан­сового інвестування також є генерування інвестиційного прибут­ку, хоча в окремих випадках він може бути використаний для встановлення форм фінансового впливу на окремі підприємства при вирішенні стратегічних завдань (шляхом придбання конт­рольного або достатньо вагомого пакета акцій).

Фінансові інвестиції класифікують за різними ознаками. За термінами вони поділяються на довгострокові — інвестиції зі строком більше ніж один рік та короткострокові — на строк менший ніж один рік. Довгострокові фінансові інвестиції роз­глядають як необоротні активи, короткострокові — як поточні активи (рис. 1.2.1).

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 35

2.2. Організація обліку фінансових інвестицій згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто інвестицій і їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи ви­знання активів, оскільки фінансова інвестиція є таким же акти­вом, як і запаси, основні засоби та ін.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12 фінансові інвестиції визна­ються активом і відображаються на рахунках бухгалтерського об­ліку та відповідних статтях балансу за таких умов:

• очікується одержання в майбутньому економічних вигід, пов'язаних з їх використанням;

• їх оцінку можна достовірно визначити.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інве­стиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Є декілька видів оцінки цінних паперів: за номінальною вар­тістю (вартість, яка зазначена на бланку цінного папера); емісій­ною вартістю (ціна первинного розміщення цінного папера); кур­совою (ринковою) вартістю; ліквідаційною вартістю; викупною вартістю (сума, яку сплачує акціонерне товариство за придбання власних акцій або у разі дострокового погашення облігацій); ба­лансовою (книжковою) вартістю (вартість майна акціонерного товариства, створеного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій); обліковою вартістю (вартість, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства на те­перішній час).

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

• вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновни­цькими та іншими аналогічними документами;

• надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит у банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

• цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати

36 Розділ 2

комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи спе­цифіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Оцінка інвестицій при придбанні

Основною оцінкою в організації-інвестора при придбанні фінан­сових інвестицій та постановці їх на облік є оцінка цінних паперів за фактичною собівартістю (купівельною — ринковою вартістю цінних паперів, включаючи суми фактичних витрат підприємства на вкладення, витрати на сплату комісійних винагород посеред­никам тощо).

Фактичними витратами на придбання фінансових вкладень мо­жуть бути: суми, що сплачуються згідно з договором продавцю; суми, що сплачуються спеціалізованим підприємствам, іншим підприємствам і особам за інформаційні та консультаційні послу­ги, пов'язані з придбанням цінних паперів; винагороди, що спла­чуються посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; витрати на сплату відсотків за позиковими кошта­ми, які використовуються на придбання цінних паперів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цінних паперів. Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання.

Оцінка інвестицій на дату балансу

При складанні звітності застосовують такі методи оцінки: за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю і за мето­дом участі в капіталі.

За справедливою вартістю відображаються всі інвестиції, крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашен­ня або обліковуються за методом участі в капіталі, а також інве­стиції, справедливу вартість яких достовірно визначити немож­ливо (з урахуванням зменшення корисності інвестицій).

За амортизованою собівартістю відображаються інвестиції, не призначені для продажу (друга група), вони включають інве­стиції в боргові цінні папери та акції.

Як правило, інвестиції в боргові цінні папери придбаються з метою одержання доходу у вигляді відсотків і утримуються підприємством до погашення (інвестиції в облігації, векселі), тому такі інвестиції оцінюються за амортизованою собівартістю.

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 37

Якщо інвестицію придбано дешевше, то вона придбана з дис­контом, а якщо покупець заплатив суму, що перевищує но­мінальну вартість інвестицій, та він купив її з премією.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інве­стором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Ефективна ставка відсотка визначається шляхом ділення суми, річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину со­бівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості погашення.

Метод участі в капіталі — метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвесто­ра у власному капіталі та об'єкта інвестування. Цей метод засто­совується для фінансових інвестицій в асоційовані дочірні та спільні підприємства, якщо вони не утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання і ведуть діяльність в умовах, які обмежують здатність передавати копіти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

При складанні звіту довгострокові фінансові вкладення в акції та інші корпоративні права оцінюють залежно від частки інве­стора в капіталі об'єкта інвестування. Якщо вона становить мен­ше ніж 25 % власного капіталу об'єкта інвестування, фінансові вкладення мають бути відображені в балансі за собівартістю або (у разі вкладення в ринкові цінні папери) за нижчою з двох оці­нок — собівартістю або ринковою вартістю.

Оцінка фінансових інвестицій при вибутті

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись такі методи їх оцінки:

• за вартістю одиниці кожного цінного nanejpa (або одного виду);

• за середньою вартістю;

• за вартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО);

• за вартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються підприємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів. Поточні активи не повинні оцінюватись дорожче їхньої чи­стої вартості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які

38

Розділ 2

отримають підприємства після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх підготовки до продаж організації самого процесу продажу.

Характеристика рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції"

Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" — балансо­вий, активний, призначений для обліку господарських засобів, узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових ін­вестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підпри­ємств, створених на території країни та за кордоном.

На рахунку 14 відображаються фінансові інвестиції на період більший за один рік, а також всі інвестиції, які неможливо вільно реалізувати в будь-який момент. Рахунок 14 має такі субрахунки:

141. "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі капіталі";

142. "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";

143. "Інвестиції непов'язаним сторонам".

За дебетом рахунка 14 відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом — їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі тощо.

2.3. Документування господарських операцій і аналітичний облік фінансових інвестицій

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточ­ного рахунка підставою для здійснення записів у бухгалтерсько­му обліку є ПКО чи виписка банку.

Сплата за придбані акції може проводитись не тільки шляхом перерахування гропювих коштів, а й матеріальними цінностя­ми, нематеріальними активами, основними засобами, що має бути обумовлено в договорі. Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо).

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів і отри­мання відсотків є виписка банку з рахунків у банку з доданням виправдних документів.

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 39

За кожним пакетом придбаних цінних паперів у двох примір­никах складається реєстр, який має містити такі обов'язкові реквізи­ти: найменування емітента; номінальну вартість цінного папера; купівельну вартість; номер, серію тощо; загальну кількість; дату купівлі; дату продажу. Всі цінні папери описують у книзі обліку цінних паперів, яка має бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника і головного бухгалтера, сто­рінки пронумеровані. Виправлення в книгу можна вносити лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бух­галтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний доку­мент, який одержано з банку.

Аналітичний облік за рахунком 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" ведеться за видами довгострокових фінансових вкла­день та об'єктами інвестування.

Побудова аналітичного обліку залежить від видів придбаних цінних паперів та підприємств, що їх емітували (випустили). При цьому вона має забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення в об'єкти як на території України, так і за кордоном (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1. Аналітичний облік цінних паперів

№	Вид цінного папера	Аналітичний облік
1	Акції	За акціонерними товариствами та видами акцій із зазначенням номінальної та фактичної (облі­кової) вартості
2	Акції іноземних акціонерних това­риств	За акціонерними товариствами та видами акцій в гривнях та в іноземній валюті, в якій вони випущені
3	Депозитні серти­фікати	В розрізі установ банку і строків відшкодування грошових коштів
4	Облігації	За строками, видами та емітентами, із забезпе­ченням можливості одержання даних про фінан­сові вкладення в країні і за кордоном, а також у національній та іноземній валютах

40

Розділ 2

2.4. Облік довгострокових фінансових інвестицій у фінансовому обліку

Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться залеж­но від того, за якими методами обліковують фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходжен­ня. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а та­кож в оплату заборгованостей.

Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих у ре­зультаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в обліку записом на підставі установчого договору (табл. 1.2.2).

Таблиця 1.2.2. Облік надходження фінансових інвестицій, що одер жані в результаті внесків засновників

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1	Оголошено статутний капітал	46 "Неоплачений капітал"	40 "Статутний капітал"
2	Одержано довгострокові фінансові інвестиції від засновника (учасника) як внеску до статутного капіталу	14 "Довгострокові фінансові інвести­ції"	46 "Неоплачений капітал"

Відображення надходження фінансових інвестицій, придбаних у кредит і з оплатою за готівку показано в табл. 1.2.З.

Якщо оплата придбаних фінансових інвестицій здійснюється шляхом передачі матеріальних цінностей, то записи залежать від того, якими саме матеріальними цінностями розраховувалось підприємство. При розрахунках матеріалами, паливом, запасни­ми частинами тощо роблять записи в дебет наведених вище ра­хунків та кредит рахунка 712 "Дохід від реалізації інших обо­ротних активів".

Облік придбання інвестицій акціонерним товариством в обмін на емітовані власні акції показано в табл. 1.2.4.

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 41

Таблиця 1.2.3. Облік придбання довгострокових фінансових інве­стицій

N°	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1	Оприбутковано інве­стиції, придбані в кредит	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками"
2	Здійснено фінансові вкладення за гро­шові кошти	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	ЗО "Каса", 31 "Рахун­ки в банках"

Таблиця 1.2.4. Облік придбання інвестицій в обмін на емітовані власні акції

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1	Сформовано статутний капітал на вартість випущених акцій	46 "Неоплаче-ний капітал"	40 "Статутний капітал"
2	Відображено одержання фінан­сових інвестицій (сума відобра­ження дорівнює номінальній вартості випущених підпри­ємством акцій)	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	46 "Неопла-чений капітал"
3	Доведено вартість фінансових інвестицій до справедливої вар­тості переданих акцій: — якщо вартість фінансових інвестицій більша за номі­нальну вартість акцій	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	421 "Емісійний дохід"
	— якщо вартість фінансових інвестицій менша за номі­нальну вартість акцій	975 "Уцінка не­оборотних акти­вів і фінансових інвестицій"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"

Облік переоцінки фінансових інвестицій залежить від того, за якою оцінкою обліковуються інвестиції на дату балансу. Пере­оцінка інвестицій, облік яких ведеться за справедливою варті­стю, відображається такими записами:

42

Розділ 2

Д-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" К-т 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" — віднесено суму дооцінки до складу інших доходів за інвестиціями

Д-т 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" К-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" — віднесено різни­цю між первісною і справедливою вартістю на витрати від іншої діяльності за інвестиціями

Списання таких витрат на фінансові результати здійснюється за допомогою запису:

Д-т 793 "Результат іншої звичайної діяльності"

К-т 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій"

Якщо на дату балансу склалася ринкова вартість, то зазначе­не перевищення над первісною вартістю або попередньою балан­совою вартістю відображається у складі інших доходів і спричи­нює збільшення вартості інвестиції. У бухгалтерському обліку ця переоцінка відображається так:

Д-т 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам" К-т 746 "Інші доходи від звичайної діяльності"

Списання цих доходів на фінансові результати здійснюється таким записом:

Д-т 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" К-т 793 "Результат іншої звичайної діяльності"

Результат переоцінки фактично свідчить про нарахування нереалізованого прибутку або збитку від операцій з фінансовими інвестиціями, тобто це — сума прибутку (збитку), яку б отримав інвестор при реалізації інвестиції на дату балансу.

Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до мо­менту погашення, відображаються у звітності за амортизованою собівартістю. Проводки з переоцінки інвестицій до амортизованої собівартості показано в табл. 1.2.5.

Відсотки за інвестиціями, що обліковуються за справедливою вартістю та амортизованою собівартістю, відображаються в облі­ку таким чином:

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій

43

Таблиця 1.2.5. Облік амортизації дисконту (премії)

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1	Віднесено на збільшення вартості інвестицій амор­тизацію дисконту	14 "Довгострокові фінансові інвести­ції"	733 "Інші доходи від фінансових операцій"
2	Віднесено на зменшення вартості інвестицій амор­тизацію премії	952 "Інші фінансові витрати"	14 "Довгострокові фінансові інвести­ції"

Д-т 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" К-т 732 "Відсотки одержані" — нараховано відсотки за інвести­ціями

Д-т ЗО "Каса", 31 "Рахунки в банках"

К-т 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" — отримано відсотки за інвестиції

Д-т 732 "Відсотки одержані"

К-т 792 "Результат фінансових операцій" — включено до фінансових результатів відсотки одержані

Відображення доходів за інвестиціями, що обліковуються за методом участі в капіталі, показано в табл. 1.2.6.

Таблиця 1.2.6. Облік амортизації дисконту

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
За інвестиціями одержано прибуток
1	Відображено інвестором прибу­ток, що належить йому згідно з методом участі в капіталі	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	72 "Дохід від участі в капі­талі"
2	Нараховано інвестором дивіденди від інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі	373 "Розрахун­ки за нарахова­ними доходами"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"
3	Виділено доходи від участі в ка­піталі, одержані за звітний рік, до складу фінансового результату від фінансових операцій	72 "Дохід від участі в капі­талі"	792 "Результат фінансових опе­рацій"

44

Розділ 2

Погашення фінансових інвестицій за номінальною вартістю в обліку відображається за дебетом рахунків грошових коштів і за кредитом рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" (табл. 1.2.7).

Таблиця 1.2.7. Бухгалтерський облік довгострокових фінансових інвестицій

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
	2	3	4
1	Придбано фінансові інвестиції за грошові кошти	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	ЗО "Каса", 31"Рахунки в банках"
2	Переведено поточні фінансові інвестиції до складу довгостро­кових	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	35 "Поточні фінансові інвестиції"
3	Збільшено частку інвестора в сумі збільшення додаткового капіталу підприємства, що ін­вестується, в результаті прове­деної дооцінки	141 "Інвестиції пов'язаним сто­ронам за мето­дом обліку учас­ті в капіталі"	423 "Дооцінка активів"
4	Погашено заборгованість заснов­ників (учасників) підприємства довгостроковими фінансовими інвестиціями	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	16 "Довгостро­кова дебіторська заборгованість"
5	Придбано довгострокові фінан­сові інвестиції за рахунок пози­ки банку	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	50 "Довгостро­кові зобов'язан­ня"
6	Збільшено вартість фінансових інвестицій на суму одержаних брокерських послуг	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	68 "Розрахунки за іншими операціями"
7	Одержано дохід у вигляді дов­гострокових фінансових інве­стицій	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший опе­ раційний до­ хід", 72 "Дохід від участі в ка­ піталі", 73 "Ін­ ші фінансові доходи", 74 "Ін­ ші доходи"

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 45

Закінчення табл. 1.2.7

	2	3	4
8	Погашено фінансові інвестиції нематеріальними активами, грошовими коштами	12 "Нематері­альні активи", 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"
9	Переведено довгострокові фінансові інвестиції до складу поточних	35 "Поточні фі­нансові інвести­ції"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"
10	Відображено частку інвестора в дивідендах підприємства, що інвестується	373 "Розрахун­ки за нарахова­ними доходами"	141 "Інвестиції пов'язаним сто­ронам за мето­дом обліку учас­ті в капіталі"
11	Відображено погашення креди­торської заборгованості за кре­дитами за рахунок передачі кредитору права на довгостро­кові фінансові інвестиції підприємства	50 "Довгостро­кові зобов'язан­ня", 60 "Корот­кострокові по­зики", 68 "Роз­рахунки за ін­шими опера­ціями"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"
12	Відображено зменшення довго­строкових фінансових інвести­цій на суму понесених збитків від них	96 "Втрати від участі в капі­талі"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"
13	Списано вартість довгостроко­вих фінансових інвестицій: — у зв'язку з їх реалізацією	971 "Собівар­тість реалізова­них фінансових інвестицій"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"
	— у зв'язку з їх знеціненням	975 "Уцінка не­оборотних акти­вів і фінансових інвестицій"	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"

Довгострокові й короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні фонди (капітал) інших підприємств наводяться в окремих інвентаризаційних опи­сах, в яких вказуються назва фінансового вкладення (акції, об-

46

Розділ 2

лігації, паї, депозити тощо), дата і строк вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інве­стиції (установчий договір, інші домовленості, виписки банків, накладні на передачу обладнання тощо), сума, вид вкладення.

При інвентаризації цінних паперів встановлюють:

• правильність оформлення цінних паперів;

• реальність вартості цінних паперів, що перебувають на ба­лансі;

• збереження цінних паперів (шляхом зіставлення фактич­ної наявності з даними бухгалтерського обліку);

• своєчасне і повне відображення в бухгалтерському обліку отриманих доходів за цінними паперами.

Інвентаризацію цих засобів проводять шляхом перевірки на­явності цінних паперів, перевірки в установчих та інших доку­ментах даних про паї і вкладення до статутних капіталів спільно створених підприємств і депозитаріїв.

Інвентаризацію цінних паперів проводять за їх окремими ви­дами, зі складанням опису, в якому наводяться: номінальна та фактична вартість, строки погашення та їх загальна сума.

При інвентаризації перевіряється наявність обов'язкових рек­візитів, щоб запобігти їх навмисній фальсифікації. Реквізити кожного цінного папера порівнюють з даними описів (реєстрів, книг), що зберігаються в бухгалтерії підприємства.

Інвентаризація цінних паперів, що здані на зберігання в спе­ціальні організації (банк-депозитарій, тобто спеціалізоване схови­ще цінних паперів тощо), полягає у звірці залишків сум, що об­ліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок банку-депозитарію.

Якщо ці цінні папери зберігаються в установі банку, то комі­сія проводить інвентаризацію за документами банку, які підтвер­джують їх прийняття.

Фінансові вкладення до статутних капіталів інших підпри­ємств, а також позики, що надаються іншим організаціям, при інвентаризації мають бути підтверджені відповідними докумен­тами.

Надлишки фінансових інвестицій оприбутковують такими записами:

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій

47

Д-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"

К-т 719 "Дохід від реалізації готової продукції"

Нестачі фінансових інвестицій оприбутковують такими записами:

Д-т 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" К-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінан­сові інвестиції"

Контрольні запитання та тести

Контрольні запитання

1. Як оцінюються інвестиції при придбанні?

2. Як оцінюються інвестиції на дату балансу?

3. У чому сутність методу участі в капіталі?

4. Як оцінюються фінансові інвестиції при вибутті?

5. За якими видами вкладень ведеться аналітичний облік фінансових інвестицій?

6. На підставі якого договору проводиться в обліку оприбут­кування фінансових інвестицій, отриманих у результаті внес­ку засновників до статутного капіталу?

7. Від чого залежить облік переоцінки фінансових інвестицій?

8. Назвіть основні вимог, які встановлюються при інвента­ризації цінних паперів.

9. Назвіть спільні риси щодо визначення фінансових інве­стицій у міжнародному та національних стандартах бухгал­терського обліку.

Тести

1. Фінансове інвестування здійснюється підприємством у та­ких формах:

а) внесення капіталу до статутних фондів спільних підпри­ ємств;

б) внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів;

в) внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів;

г) капітал не вноситься в будь-які фонди.

48

Розділ 2

2. Формування первісної вартості фінансових інвестицій за­ лежить:

а) від способу оцінки;

б) способу придбання;

в) іншого способу;

г) комісійної винагороди.

3. За формою вкладень довгострокові інвестиції поділяються:

а) на довгострокові;

б) позикові;

в) поточні;

г) пайові.

4. Який номер має Положення (стандарт) бухгалтерського об­ ліку "Фінансові інвестиції":

а)П(С)БО 11;

б) П(С)БО 10;

в) П(С)БО 14;

г) П(С)БО 12?

5. Собівартість фінансових інвестицій з урахуванням частко­ вого її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (пре­ мії), — це:

а) ринкова вартість;

б) амортизована собівартість;

в) справедлива вартість;

г) первісна вартість.

6. Фінансові інвестиції в балансі входять до розділу:

а) оборотні активи;

б) необоротні активи;

в) витрати майбутніх періодів;

г) довгострокові зобов'язання.

7. Облігації номінальною вартістю 50 000 грн придбано 3 січня 2000 р. за 52 019 грн, тобто премія становила 2019 грн (52 019 - - 50 000). Фіксована ставка відсотка за облігаціями встановлена в 9 % річних. Погашення облігації відбудеться через 5 років. Ви­ плата відсотка здійснюється щорічно наприкінці року, його но-

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій 49

мінальна сума становить 4500 грн (50 000 ■ 9 %). Визначте ефек­тивну ставку відсотка:

а) 10 %;

б) 9 %;

в) 8 %;

г) 11 %.

8. Активи, які утримуються підприємством з метою збільшен­ ня прибутку, — це:

а) необоротні активи;

б) нематеріальні активи;

в) оборотні активи;

г) фінансові інвестиції.

9. Фінансові інвестиції класифікують за ознаками на такі:

а) довгострокові;

б) короткострокові;

в) поточні;

г) немає правильної відповіді.

10. Виберіть визначення, які стосуються довгострокових фінан­ сових інвестицій (пайових):

а) приносять дохід у вигляді відсотків;

б) приносять дохід у вигляді дивідендів;

в) утримуються інвестором до строку погашення;

г) не мають встановленого строку обігу.

11. Залежно від чого ведеться бухгалтерський облік фінансо­ вих інвестицій:

а) змісту операцій;

б) методу;

в) місценадходження фінансових інвестицій;

г) ознак?

12. Підприємство А 3 січня 2000 р. придбало частку (40 %) у власному капіталі підприємства Б за 668 тис. грн. Підприємство А веде облік інвестицій в асоційоване підприємство Б за методом участі в капіталі. Чистий прибуток за 2000 р. асоційованого підприємства становить 110 тис. грн, сума нарахованих дивідендів — 50 тис грн. Вартість фінансової інвестиції підприємства А в

50

Розділ 2

асоційоване підприємство Б, яка відображається в обліку за ме­тодом участі в капіталі, становитиме:

а) 815 тис. грн;

б) 78 тис. грн;

в) 12 тис. грн;

г) 717 тис. грн.

13. Основною оцінкою в організації інвестора при придбанні фінан­ сових інвестицій та постановці на облік є оцінка цінних паперів:

а) за ринковою вартістю;

б) фактичною собівартістю;

в) первісною вартістю;

г) справедливою вартістю.

14. За дебетом рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображають:

а) їх вибуття;

б) вартість;

в) собівартість;

г) одержання дивідендів від об'єкта інвестування.

15. Якими записами оприбутковуються надлишки фінансових інвестицій:

а) Д-т 14 — К-т 46;

б) Д-т 975 — К-т 14;

в) Д-т 14 — К-т 421;

г) Д-т 14 — К-т 35?

16. В якому журналі відображаються операції обліку фінансо­ вих інвестицій:

а) № 1;

б) № 7;

в) № 4;

г) № 2?

17. Ефективна ставка відсотка визначається:

а) шляхом ділення суми річного відсотка та дисконту на серед­ ню величину собівартості інвестиції та вартості погашення;

б) як різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансо­ вих інвестицій;

Облік короткострокових і довгострокових фінансових інвестицій

51

в) шляхом множенням суми річного відсотка та дисконту на середню величину собівартості інвестиції та вартості пога­ шення;

г) як добуток між собівартістю та вартістю погашення фінан­ сових інвестицій.

18. Підприємство 3 січня 2000 р. придбало облігації номіналь­ ною вартістю 50 000 грн за 46 282 грн, тобто дисконт становив 3718 грн (50 000 - 46 282). Фіксована ставка відсотка за облігацією встановлена в 9 % річних. Погашення облігації відбудеться через 5 років. Виплата відсотків здійснюється щорічно наприкінці року, його номінальна сума становить 4500 грн (50 000 • 9 %).

Визначте ефективну ставку відсотка:

а) 20 %;

б) 11 %;

в) 13 %;

г) 15 %.

19. При складанні звіту довгострокові фінансові інвестиції в акції оцінюють:

а) якщо частка інвестора становить більше 25 % власного ка­ піталу об'єкта інвестування;

б) залежно від частки інвестора в капіталі об'єкта інвестування;

в) незалежно від частки інвестора в капіталі об'єкта інвесту­ вання;

г) якщо частка інвестора становить менше 25 % власного ка­ піталу об'єкта інвестування.

20. Який документ складається для кожного пакета придбаних цінних паперів:

а) реєстр;

б) звіт;

в) план;

г) опис?

52

Розділ 2

Матриця відповідей на тести
Запитання	1	2	3	4	5
Відповідь	а, б, в	б	б, г	г	б
Запитання	6	7	8	9	10
Відповідь	б	в	г	а, в	б
Запитання	11	12	13	14	15
Відповідь	б	в	б	б, г	г
Запитання	16	17	18	19	20
Відповідь	в	а	б	б	а

Розділ З

ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

1. Сутність та види дебіторської заборгованості.

2. Класифікація дебіторської заборгованості.

3. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості та формування резерву сумнівних боргів.

1. Облік поточної дебіторської заборгованості.

2. Облік довгострокової дебіторської заборгованості.

3. Формування резерву сумнівних боргів.

3.1. Сутність та види дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди проводить роз­рахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одно­часно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборго­ваності дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприєм­ству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату ба­лансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Ба­ланс" у складі активів. Активи підприємства — це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікуєть­ся отримання економічних вигід у майбутньому. Звичайно еко­номічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті погашення такої заборгова-

54

Розділ З

ності розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно, дебіторську заборгованість можна ви­знати активом тільки тоді, коли є ймовірність її погашення борж­ником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборго­ваності слід списати.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довго- і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається за­боргованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П(С)БО 2 "Баланс" дається визначення операційного циклу — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяль­ності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них про­дукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу в стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це — операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Не­зважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого опера­ційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість — це в основному заборго­ваність, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) — це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'яза­на з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менший за 12 місяців, то така заборгованість визнається поточ­ною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду. З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення забор­гованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати ба­лансу, то на вказану дату слід переглядати довгострокову забор­гованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості зали-

Облік дебіторської заборгованості ЭР

шилося менше ніж 12 місяців, колишню довгострокову заборго­ваність слід відобразити на дату балансу як поточну.

Несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи: зростання заборгованості за комерційним кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові пози­ки, скорочення їх пропозиції і зростання їхньої вартості. Для сплати боргів організації мають перетворювати високоліквідні активи в грошові кошти, в іншому разі їм загрожує банкрутство.

Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Зовнішні фактори такі:

• стан економіки в країні: спад виробництва збільшує роз­міри дебіторської заборгованості;

• стан розрахунків у країні: криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості;

• ефективність грошово-кредитної політики НБУ: обмежен­ня емісії викликає нестачу готівки та ускладнює розрахунки;

• рівень інфляції: у разі високої інфляції дебітори не поспіша­ють позбавитись боргів: чим пізніший строк сплати боргу» тим менша його сума;

• вид продукції — якщо це сезонна продукція, дебіторська заборгованість зростає;

— місткість ринку і ступінь його насиченості: якщо ринок малий і насичений певним видом продукції, виникають труднощі з реалізацією.

Внутрішні фактори такі:

• кредитна політика підприємства: неправильне встановлен­ня строків і умов надання кредитів, а також критеріїв кредито­спроможності та платоспроможності клієнтів, ненадання знижок при достроковій оплаті ними рахунків, невраховані ризики мо­жуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості;

• види розрахунків: використання розрахунків, які гаранту­ють платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості;

• стан контролю за дебіторською заборгованістю;

• професіоналізм менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства;

• інші фактори.

Облік дебіторської заборгованості

57

никає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість класифікується за трьома напрямками (рис. 1.3.2).

Дебіторська забор-		Дебіторська забор-		Дебіторська забор-
гованість, за якою		гованість, за якою		гованість, за якою
є впевненість у по­гашенні її боржни-	1	є невпевненість у погашенні її борж-	2	немає впевненості у погашенні її борж-
ком		ником		ником або закінчив­ся строк позовної давності

1. — перехід у другу групу, пов'язаний зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів, оскільки сумнівним є стягнення дебіторської заборгова­ності з платника;

2. — перехід у третю групу, пов'язаний зі списанням з балансу дебітор­ської заборгованості, оскільки вона перестає відповідати визначенню активу.

Рис. 1.3.2. Класифікація поточної дебіторської заборгованості

3.3. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості та формування резерву сумнівних боргів