32. Поняття та теорії імунітету держави

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності. Це означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном.

Концепція абсолютного імунітету означає: 1) неможливість розгляду позовів до іноземної держави без її згоди у судах іншої держави; 2) неможливість застосування примусових заходів до майна будь-якої держави зі сторони іншої держави з метою забез­печення позову; 3) недопустимість звернення заходів примусового виконання на майно держави без її згоди. Виняток становлять ви­падки, коли держава відмовилася від імунітету.

Відповідно до теорії абсолютного імунітету держави імунітет заснований на імперативному принципі сучасного міжнародного права - суверенній рівності держав. Держава завжди є єдиним суб'єктом, хоча вияв її правосуб'єктності може бути різним. Тому, як суб'єкт міжнародного приватного права, держава не втрачає властивості суверена (владної особи), а продовжує діяти у цій сфе­рі як суверен, користуючись абсолютним імунітетом. Згідно із цією теорією має місце достатньо широке тлумачення та застосування імунітету.

Виникнувши в середні віки, вказаний принцип тривалий час домінував у міжнародно-правовій практиці й теорії. Тепер коло держав, які застосовують його, значно звузилось. Зазначена теорія поширена в Болгарії, КНР, Польщі. Свого часу радянська доктри­на, теорія і практика визнавала принцип абсолютного імунітету. Тобто вона виходила із того, що держава не перестає бути сувере­ном в економічному обігу, не відмовляється від суверенітету і не позбавляється його.

Теорія функціонального імунітету, яка поширена нині у біль­шості держав, на думку багатьох учених, які представляють науку міжнародного приватного права, полягає у тому, що іноземна держава користується імунітетом тільки тоді, коли вона діє як суверен (вчиняє дії jure imperii). Якщо іноземна держава вчиняє дії комерційного характе­ру: укладає зовнішньоторговельні угоди, концесійні, кредитні та інші договори, експлуатує торговельний флот (дії jure gestionis), вона не користується імунітетом. Тобто, якщо держава вважає себе торговцем, приватною особою, до неї можуть пред'являтися позо­ви, а на її власність поширюватися примусові заходи.

49. Поняття , ознаки, джерела та загальна характеристика зед

Джерела: КУ, ГК (розділ 7), ЗУ «Про ЗЕД», ЗУ «Про МПП», ЦК, ЗУ «Про режим іноземного інвестування», ЗУ «Про ліцензування окремих видів господ д-сті», МК.

ЗУ «Про ЗЕД» і ГК дають різні поняття ЗЕД. Спростерігається різний підхід щодо розуміння поняття даного виду діяльності, зокрема, відповідно до закону, ЗЕД - це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. По-іншому визначив поняття ЗЕД Господарський кодекс України. Згідно з ч. 1 ст. 377 ГК зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою. (госп д-сть – будь-який вид д-сті, в тому числі підприємницька, що пов’язана з виробництвом і обміном мат і немат благ, що виступають у формі товару).

Значну питому вагу в законодавстві про ЗЕД мають укази Президента України, наприклад, Указ від 07.11.1994 р. № 659 “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, і акти Кабінету Міністрів України, наприклад, постанова від 31.08.1998 р. № 1354 “Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності”. Нормативно-правове регулювання ЗЕД характерно і тим, що здійснюється за допомогою значного масиву актів відомчого характеру, зокрема, актів колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, актів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної митної служби України та ін.

Особливістю є й широке застосування як джерела правового регулювання міжнародних договорів України, а також специфічної групи норм, що іменується як Іех тегсаіогіа, та інших міжнародних норм рекомендаційного характеру. Нормативне регулювання сполучається з таким важливим джерелом права як практика міжнародного комерційного арбітражу. Нарешті, джерелом права можуть слугувати закордонне законодавство і закордонна судова практика.

Ознаки: -за змістом є госп д-стю, яка за природою є підприємницькою і пов’язана з виробництвом і обміном мат і немат благ, які виступають у формі товару,

• такі в-ни виникають між суб. Госп д-сті, як і Укр, так і іноземного походження,

• така д-сть може мати місце як на т-ії Укр, так і за її межами.

Існує інший підхід розуміння ЗЕД, зокрема, ЗЕД – це госп.д-сть, яка яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, під яким відпов з вимогами ГК слід розуміти: сукупність речей та ін. цінностей, які характеризуються вартісним визначенням, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів, та(або) роб силою.

Ознаки ЗЕД (виходячи з даного визначення):

• за характером госп д-сть , тобто д-сть СГ у сфері сусп..віиробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного х-ру, що мають цінову визначеність,

• така д-сть в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону Укр майном та (або) роб силою,

• суб таких відносин є госп організації, тобто ЮО, що ств відповідно до вимог ЦК, держ, комун та ін. під-ства, що ств відп до ГК, а також ін. особи, які проводять госп діяльність на терит Укр і визнані такими згідно чинного законод, а також зареєстровані у вст.законо-ством порядку, а також ФО, які здійсн госп д-сть, та зареєстровані як підприємці.

Поняття ЗЕД НЕ ОХОПЛЮЄ такі питання:

1. відносини міждерж співробітництва (предмет МПбП)

2. майн та ос не майн в-ни за участю суб іноз походження, що спрямовані на задоволення їх особ, сім інтересів чи потреб.

В 2