1. Поняття, склад, визнання та оцінка дебіторської заборгованості

При здійсненні фінансово - господарської діяльності господарюючі суб’єкти вступають у відносини, внаслідок яких виникають зобов’язання: одні підприємства одержують товарно – матеріальні цінності від постачальників, інші – відвантажують готову продукцію покупцям.

Дебіторська заборгованість виникає або у момент відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) покупцеві, або при здійсненні передоплати постачальників. Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквіваленти або інших активів.

З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

• зв’язком з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл – “проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг”);

- терміном погашення;

• об’єктами щодо яких виникли зобов’язання дебіторів;

• своєчасністю сплати боржником дебіторської заборгованості.

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу. Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової необхідна наявність двох наведених критеріїв. Із визначенням критерію очікуваного строку погашення особливих труднощів не виникає. Зауважимо лише те, що береться до уваги загальний очікуваний строк відстрочення платежу згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

Дебіторська заборгованість за об’єктами, щодо яких виникають зобов’язання дебіторів, класифікується таким чином :

• дебіторська заборгованість, пов’язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.

Дебіторську заборгованість, пов’язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на :

• дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

• векселі одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом у разі коли виконуються такі умови: існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; сума дебіторської заборгованості може бути достовірно визначена.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів. робіт, послуг у разі наявності всіх наведених умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив сума заборгованості може бути достовірно визначена;

- існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визначатися і відображатися у Балансі і Звіті про фінансові результати у грошовій сумі.

Оцінка дебіторської заборгованості у поточному обліку ґрунтується на первісній вартості. Вона змінюється залежно від ряду чинників. Виходячи з норм П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Сума доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, яка виникає в результаті операції, визнається угодою між підприємством і покупцем. Ця сума вимірюється за справедливою вартістю компенсації, яку було отримано або яка підлягає отриманню.

У більшості випадків дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, обчислюється за номінальною сумою отриманої компенсації (сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що була визначена в момент придбання), яка отримана або підлягає отриманню і суттєво не відрізняється від її справедливої вартості.

Отже, первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію наближена до її справедливої вартості, а різниця, яка виникає між ними є незначною.

Разом з тим в окремих випадках сума доходу може не збігатися із справедливою вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг. Та якщо продукція реалізована з торговельною знижкою або зі знижкою з обсягу, дохід визначається з меншою сумою, ніж справедлива вартість,

Виходячи з цього, первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію буде залежати від:

- надання покупцю торговельної знижки;

• надання покупцю знижок після реалізації;

• повернення товарів від покупців.

Сучасний етап економічного розвитку характеризується значним сповільненням грошового обороту, що викликає ріст дебіторської заборгованості, а різке збільшення дебіторської заборгованості може свідчити про необачну політику по відношенню до покупців, тому виникає потреба на підприємстві у налагодженні системи управління дебіторською заборгованістю. Отже, дебіторська заборгованість це суми, очікувані до надходження від покупців за вже реалізовані товари, роботи, послуги. При продажу підприємством клієнту товарів у кредит заводиться рахунок до надходження для того, щоб контролювати дебіторську заборгованість і для уникнення “погашених” боргів. Підприємство може користуватись класифікацією надходження виплат і показником термінів заборгованості.