Лр і лрс, які містять лігніни. Кореневища і корені елеутерокока -rніzомата ет rаdісеs еlеuтнеrососсі

Елеутерокок колючий — Еlеuthеrососсиs sепticosиs

род. аралієві — Аrаlіасеае

Елеутерококк колючий, свободноягодник колючий;

Рослина. Високий (2—2,5 м) гіллястий кущ. Коренева система розгалужена, до ЗО м завдовжки. Кора кореневищ гладенька або видовжено-зморшкувата, щільно прилягає до деревини. Поверхня коренів із світлими поперечними виступами, злам довговолокнистий, з дірчастою серцевиною, світло-жовтий або кремовий.

Пагони прямі, вкриті числен­ними тонкими шипами. Листки довгочерешкові, п'ятипальчастороздільні; листочки еліп­тичні, з клиноподібною осно­вою, з краю дрібнопилчасті. Квітки дрібні, на тонких квітко­ніжках, зібрані в майже кулясті зонтичні суцвіття; тичинкові і двостатеві квітки блідо-фіоле­тові, маточкові — жовтаві. Цвіте у липні-серпні. Плід — чорна куляста кістянка.

Поширення.Мішані ліси Далекого Сходу. В Україні ви­рощується вдеяких ботанічних садах.

Заготівля. Восени підземні органи викопують з ґрунту, обтру­шують від землі, миють і підв'ялюють на вільному повітрі. Далі розрубують на шматки, товсті корені розщеплюють уздовж і вит­римують у сушарках при температурі 70—80 °С, доки корені не стануть ламкими.

Хімічний склад сировини. Сировина містить вісім елеутерозидів (А, В, В,, С, О, Е, Р, О), які відносяться до різних груп БАР— тритерпенових сапонінів, кумаринів, лігнанів. Основним лігнаном є сирінгорезинол. Містяться також ефірнаолія, смоли, камідь.

Біологічна дія та застосування. Рідкий екстракт застосовують як стимулятор ЦНС, для підвищення гостроти слуху, зору: він є адаптогеном, зменшує рівень цукру в крові. Протипоказан­ня — інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, гострі інфекційні захворювання.

Сій—О

Плоди лимонника – fructus schizandrae насіння лимонника - sемinа sсніzаndrае

Лимонник китайський — Schizandra chinensis.,

род. Лимонникові - Schizandraceae.

назва походить від латин. — розколювати, ап-— чоловік (за двороз­дільні пильники).

Рослина.Одно- або дво­омна дерев'яниста листопадна,із специфічним запа­хом лимона ліана завдовжки 4—8 до

15 м. Листки чер­гові,обернено-яйцеподібні або загострено-еліптичні,цілокраї або слабкозазубрені, з червоними черешка­ми. Квітки одностатеві, рідко—двостатеві, білі або майже рожево- білі, запашні, з воскоподібними членами оцвітини, по 3—5 у па­зухах листків. Плід — соковита багатолистянка, яка складається з численних червоних ягодоподібних одно- або двонасіннихплодиків. Насіння неправильної форми, завдовжки 3— 5мм, з глянцевою обо­лонкою бурого кольору. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у вересні. '

Поширення. Росте на Далекому Сході, у Приморському та Хабаровському краях, на Сахаліні, у змішаних лісах. В Україні трап­ляється на присадибних ділянках.

Заготівля. Зібрані плоди 2—3 дні прив'ялюють під укриттям на вільному повітрі, а потім досушують у сушарках, починаючи з тем­ператури 35 °С і закінчуючи 60 °С. Насіння сушать при температурі 50 °С.

Хімічний склад сировини. Плоди містять лігнани (4—5 %). До­слідженням їх на початку 60-х рр. займався Д. А. Баландін, який виділив схізандрин і встановив його структуру. Крім схізандрину, сировина містить дезоксисхізандрин, схізандрол, у-схізандрин тощо.

У плодах знайдено до 20 % органічних кислот (лимонна, яб­лучна, винна та ін.), флавоноїди, антрахінони, сапоніни, вітамін С (до 500 мг %), ефірну олію. У насінні є ефірна (2 %) та жирна (до 33 %) олії.

Біологічна дія та застосування. Настойка лимонника із насіння застосовується як збуджуючий, тонізуючий, стимулюючий ЦНС засіб. З плодів роблять настій. Препарати збільшують соматичну масу тіла, масу м'язів. Протипоказані при безсонні, гіпертонії, органічних захворюваннях серцево-судинної системи.

НАСІННЯ РОЗТОРОПШІ - SЕМINА SILУВІ

Розторопша плямиста —

Silуbum таrіaпum (L.) Gаеrіth., род. айстрові — Аstеrасеае

Расторопша пятнистая, остро-пестро; назва silybuт походить від латинізованої грецької назви рослини sуlibоп, тобто китиця; латин. Маrіапus, -а, -ит — за ім'ям Богоматері, діви Марії.

Рослина. Дворічна (в культурі однорічна) трав'яниста, заввиш­ки до 1,5 м. Листки чергові, еліптичні, перистолопатеві або перисторозсічені, по краю ко-лючезубчасті, завдовжки до 80 см, з білими плямами на зеле­ному тлі. Суцвіття — кулеподібні кошики, квітки трубчасті, рожеві або білі. Плід — сім'янка з «чуб­чиком», яйцеподібної форми, сплющена з боків. Основа сім'ян­ки тупа, верхівка гостра, поверх­ня гладка, зморшкувата, блискуча або матова. Колір — від чорного до світло-брунатного, іноді з бурим відтінком, часто з плямами.

Поширення. Зустрічається як бур'ян у південних районах Ук­раїни, країн СНД. Культивується.

Заготівля. Надземну частину рослини скошують, висушують, обмолочують, потім досушують насіння у сушарках і очищають від домішок.

Хімічний склад сировини. Насіння містить флаволігнани: тип 1,4-діоксану (силібін, сйлідіанін), тип бензофурану (силікристин та ін.), тип циклогексаноіду (неогіднокарпін), а також до' 32 % жирної олії, біогенні аміни, смоли.

Біологічна дія та застосування. З насіння отримують гепатопротекторні препарати — силібор, легалон, карсіл, гепабене.

У гомеопатії використовується зріле насіння при захворюван­нях печінки і травних органів, а також геморої, випадінні прямої кишки, аменореї, варикозному розширенні вен.