Листя брусниці - fоlіа vітіs idаеае пагони брусниці – соrмі vітіs idаеае

Брусниця — Vассiпiит vitis-idaeа Ь., род. вересові — Еrісасеае

Брусника; назва походить від ла­тин, vассіпіит — ягідний кущ; vitis idаеа — ідський виноград (Ida — гора на о. Кріт).

Рослина. Вічнозелений кущик з довгим повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, галузисте, зав­вишки 8—25 см. Листки короткочерешкові, блискучі, із загнутими краями, шкірясті, еліптичні або оберненояй­цевидні, на верхівці притуплені або маловиїмчасті, з цільними або легкозазубреними, загнутими донизу краями, завдовжки 7—30 мм, тем­но-зелені, зісподу — світло-зелені, з помітними темно-брунатними крапками (залозками). Квітки пра­вильні, з біло-рожевим дзвоникуватим віночком, у верхівкових китицях. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у липні-серпні. Плід — соковита червона ягода.

Домішки: мучниця, чорниця, голубиця.

Поширення. Росте на Поліссі, в Карпатах, зрідка — на півночі Лісостепу у хвойних та мішаних лісах. Розповсюджена в середній і північній зонах Європи, Сибіру, на Далекому Сході.

Заготівля. Заготовляють листя навесні, до появи бруньок або восени, після плодоношення. Листки обривають вручну при зби­ранні ягід, зрізають або обламують пагони. Сушать під наметом або в сушарках при температурі 35—40 °С.

Хімічний склад сировини. Основні діючі речовини — фенологлікозиди: арбутин (5—7 %), метиларбутин. Окрім цьою сировина містить фенолкарбонові та оксикоричні кислоти, флавоноїди, дубильні речовини (20 %) конденсованої групи.

Застосування. Відвар застосовують як діуретичний та антисеп­тичний засіб при сечокам'яній хворобі, пієліті, циститі. Замінник листя мучниці.

КОРЕНЕВИЩА Й КОРЕНІ РОДІОЛИ РОЖЕВОЇ -RНІZОМАТА ЕТ RАDІСЕS RНОDIOLАЕ RОSЕАЕ

Родіола рожева. — RhоdіоІа rбsеа

род. товстолисті — Сrassиlасеае

Родиола розовая, золотой корень;

назва походить від грецьк. rhоdоs — троянда; латин, rоsеиs — рожевий.

Рослина багаторічна, сукулентна, дводомна, сизо-зелена, з дерев'янис­тим, товстим, багатоголовим бульбоподібним, зморшкуватим корене­вищем, вкритим буруватими три­кутними лусочками. Від кореневища відходять прямі корені завдовжки до 10, завширшки 2—5см. Кореневища і ко­рені зовні буруваті, слабкоблискучі або кольору старої позолоти. При обди­ранні виявляється лимонно-жовтий шар пробки. Має аромат, що нагадує трояндовий. Стебла прямостоячі, прості, заввишки 10—35 см, Листки чергові, сидячі, м'ясисті, голі, видовжено-яйцевидні, загострені, з клиновидною основою, зубчасті. Квітки правильні, одностатеві, з чотири-, зрідка п'ятичленними квітковими колами у щитковидному багатоквітковому суцвітті. Плід — довгаста листянка.

Поширення. Росте в Карпатах по берегах гірських річок, на скелях. Промислові зарості знаходяться на Алтаї, на висоті 1500— 2500 м над рівнем моря. Зустрічається також у полярно-арктичних районах Європи та Сибіру, на Тянь-Шані і Далекому Сході. Рос­лина культивується.

Заготівля. Корневища викопують у період від кінця цвітіння до завершення вегетації, обтрушують від землі, звільняють від сте­бел, миють, очищають від старої пробки і пров'ялюють на повітрі. Після цього ріжуть на шматки завдовжки 2—10 см і сушать у су­шарках при температурі 50—60 °С. Не заготовляють сировину від молодих рослин з одним-двома стеблами.

Хімічний склад сировини. Основні діючі речовини — фено- лоспирти і їхні глікозиди (до 1 %), серед яких переважає тирозол та його глюкозид—салідрозид (ро­діолозид).

Сировина містить також глікозиди коричного спирту — розавін, розарин, розин; флавоноїди, дубильні речовини; є ефірна олія (0,8—0,9 %). Родіола — це рослина-манганофіл, тобто накопичувач марганцю.

Біологічна дія та застосування. Рідкий екстракт родіоли, який містить не менше 0,5 % салідрозиду, застосовується як тонізую­чий та адаптогенний засіб. Крім того є препарат „Родозин”. Сировину використовують також у складі біологічно активних харчових добавок.