Трава фіалки - неrва vіоlае

Фіалка триколірна — Viola tricoloris , фіалка польова —Viola arvensis род. Фіалкові Violaceae

Фиалка трехцветная, фиалка полевая, иван-да-марья;

Рослина. Фіалка триколірна — однорічна або дворічна трав'яниста рослина заввишки 10—45 см. Стебла прості або галузисті, злегка ребристі. Листки чергові, звичайно черешкові, прості, з двома перисторозсіченими або перистороздільними прилистка­ми; нижні — широкояйцевидні, верхні— видовжені, по краю тупозубчасті або крупногородчасті, завдовжки до 6, завширшки до 2 см. Квітки пазушні, двостатеві, неправильні, зі строкатим п'ятипелюстковим віночком. Чашечки з п'яти зелених чашолистків, віночок з п'яти нерівних пелюсток, нижні крупніші за верхні, зі шпаркою

при основі. Колір листків зелений, стебел — зелений або світло-зелений. У фіалки польової віночок жовтий, з блідішими верхніми пелюстками; у фіалки трико­лірної верхні пелюстки - синьо-фіолетові, бічні — світліші, з од­нією — трьома темними нектарними смужками; нижня пелюстка завжди жовта. Плід — одногнізда, видовжено-яйцевидна коробоч­ка, яка закривається трьома стулками. Насіння дрібне, овальне, гладеньке, світло-брунатне.

Домішки: Фіалка Китайбеля, перестріч дібровний, перестріч польовий.

Поширення. Зустрічається по всій Україні на сухих луках і уз­ліссях, як бур'ян у посівах; росте на Кавказі, у Середній Азії, Сибіру та на Далекому Сході.

Заготівля. Кожний вид фіалки збирають окремо. Траву зрізають під час цвітіння на відстані 5 см від землі. Черговість заготівлі сиро­вини два роки. Сушать швидко на повітрі у затінку.

Хімічний склад сировини. Трава містить саліцилову кислоту (0,1 %), флавоноїди (див. розділ «Флавоноїди»), ефірну олію, до складу якої входить метиловий ефір саліцилової кислоти, сапоніни (14 %), серед яких є урсолова кислота, каротиноїди, вітамін С.

Біологічна дія та застосування. Настій застосовують як відхар­кувальний, діуретичний, потогінний, протизапальний засіб. Вхо­дить до складу грудних та сечогінних зборів.

ТРАВА ПІВОНІЇ НЕЗВИЧАЙНОЇ -

НЕ RВА РАЕОNІАЕ АNОМАLАЕ

КОРЕНЕВИЩА І КОРЕНІ ПІВОНІЇ -

RНІZОМАТА ЕТ RАDІСЕ5 РАЕОNІАЕ АNОМАLАЕ

Півонія незвичайна, мар'їн корінь — Раеoпіа апoтаliа L., род. півонієві — Раеопіасеае

Пион неправильний (п. уклоняющийся, марьин корень); рос­лину названо на честь Пеона — грецького бога лікування;

Рослина багаторічна трав'яниста заввишки 60-100 см. Корене­вище коротке, багатоголове, темно-брунатне або жовтувато-буре, на зламі світло-жовте, зморшкувате, з відгалуженими веретено-подібнопотовщеними м'ясистими сидячими коренями, завдовжки 1—9, завтовшки 0,2—0,5 см. Стебло прямостояче, просте, боро­зенчасте або з великими ребрами, голе, буро-зелене, завдовжки до 35 см. Листки голі, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені

на вузькі ланцетні частки, чергові, дуже зморшкуваті, зверху темно-зелені, зіспо­ду — світло-зелені. Квітки правильні, двостатеві, великі (діаметром 8—13см), п'яти-або шестипелюсткові, по­одинокі, на верхівці стебла;, пелюстки інтенсивно-чер­воні, на верхівці вищерблені. Плід — багатолистянка.

Поширення. Поширена рослина у Східному і Захід­ному Сибіру. Росте у лісах, на галявинах і узліссях. В Ук­раїні зустрічається в ботані­чних садах і парках.

Заготівля. Підземні орга­ни можна заготовляти про­тягом усього вегетаційного

періоду, але доцільніше — водночас з травою — у період цвітіння рослини. Коре­невища і корені викопують, обтрушують від землі, миють і ріжуть. Сушать сировину на горищі або під наметами. Досушують у су­шарках при температурі 45—60 °С.

Хімічний склад сировини. Кореневища і корені півонії містять глікозид саліцин, метилсаліцилат, саліцилову та бензойну кисло­ти, флавоноїди, дубильні речовини, органівчні кислоти, ефірні олії. Біологічна дія та застосування. Настойку півонії застосовують як седативний засіб. Застосовують при неврастеніях з підвищеною збудливістю, безсонні, іпохондрії. Препарати півонії викликають деяке підвищення кислотності шлункового соку.

Біологічна дія та застосування. Настойку півонії застосовують як седативний засіб. Застосовують при неврастеніях з підвищеною збудливістю, безсонні, іпохондрії. Препарати півонії викликають деяке підвищення кислотності шлункового соку.

КОРА ВЕРБИ - СОRТЕХ SALІСІS

Верба гостролиста — SаІіx асutуfolіа Willd., род. вербові — Sаlісасеае

Ива остролистая; sаlіх — ла­тинська назва рослини.

Рослина. Дводомне дерево або кущ заввишки до 5 м. Кора завтов­шки 1,5—3 мм, Червонувата або жовта. Листки цільні, чергові, лан­цетні, видовжено-загострені, голі, зверху — зелені, зісподу — сизу­ваті, завдовжки 6-15 см. Квітки двостатеві, в сидячих, товстих сріблястоволосистих сережках. Цвіте у березні-квітні, задовго до появи листя. Плід — коробочка.

Поширення. Зустрічається на всій північній півкулі, по бере­гах річок і водоймищ. Культиву­ють як декоративну рослину.

Заготівля. Збирають кору в період руху соку з 3—4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в добре провітрюваних при­міщеннях.

Хімічний склад сировини. Містить фенольні сполуки: пірока­техін, саліциловий спирт; л-кумарову, ферулову, саліцилову та інші кислоти; фенологлікозиди — саліцин (0,6 %), популін, салі-кортин, піцеїн; флавоноїди, катехіни, конденсовані дубильні ре­човини (до 12,5 %).

Біологічна дія та застосування. Відвар кори верби використо­вують для полоскань при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, запаль­них процесах у ротовій порожнині й горлі як протизапальний, анальгезуючий, антисептичний і в'яжучий засіб. Препарати з кори використовують у фармацевтичному аналізі.

Кора верби є складовою частиною біологічно активних хар­чових добавок.