Лекція № 1

Спеціальність: Кількість годин: План лекції:

Засоби, що впливають на аферентну іннервацію

5.110201 Фармація

2

1. ПНС. Класифікація ЛЗ, що впливають на ПНС. Аферентний нерв, його закінчення. Класифікація ЛЗ, що впливають на аферентний відділ нервової системи'.

2. Місцевоанестезуючі засоби (новокаїн, анестезин, лідокаїн, ультракаїн), порівняльна характеристика дії, застосування.

1. Пнс. Класифікація лз, що впливають на пнс. Аферентний нерв, його закінчення. Класифікація лз, що впливають на аферентний відділ нервової системи.

РЕЧОВИНИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРИФЕРИЧНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ

1. Речовини, що діють переважно в ділянці закінчень аферентних нервів.

2. Речовини, що діють переважно в ділянці закінчень еферентних нервів.

РЕЧОВИНИ, ЩО ДІЮТЬ ПЕРЕВАЖНО В ДІЛЯНЦІ ЗАКІНЧЕНЬ АФЕРЕНТНИХ НЕРВІВ

Аферентний нерв (від лат. а//егет — що приносить, син.: доцентровий, чутливий) — це нерв, що утворений чутливими нервовими волокнами, які проводять нервові імпульси від рецепторів до нервових центрів.

Закінчення аферентних нервів у органах і тканинах:

^ інтерорецептори (сприймають різноманітні подразнення з самого організму)

^ екстерорецептори (сприймають різноманітні подразнення із зовнішнього середовища).

Через рецептори ЦНС одержує сигнали про стан внутрішніх органів, відповідно реагує, завдяки чому відбуваються процеси, що забезпечують динамічну постійність внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин) організму.

Класифікація засобів, що впливають на аферентну іннервацію

Лікарські речовини, які діють на закінчення чутливих нервів, поділяють на три, групи:

а) речовини, що спричинюють місцеву (локальну) втрату чутливості (місцевоанестезуючі);

б) речовини, що захищають закінчення чутливих нервів від зовнішніх подразнень і зменшують сприймання різних подразнень (в'яжучі, обволікаючі, пом'якшувальні, адсорбуючі та ін.);

в) речовини, які подразнюють нервові закінчення (гіркоти, подразнюючі, блювотні, відхаркувальні, проносні засоби та ін.).

2. Місцевоанестезуючі засоби (новокаїн, анестезин, лідокаїн, ультракаїн), порівняльна характеристика дії, застосування.

Місцевоанестезуючі засоби (МАЗ) (Апаеяіїеііса; син.: анестезуючі засоби, анестетики) — це група лікарських речовин, які вибірково і тимчасово пригнічують збудливість кінцевих апаратів чутливих нервів і (або) блокують сприймання подразнень нервовими закінченнями і передавання по нервових шляхах больових відчуттів, температурної і тактильної чутливості.

Залежно від концентрації МАЗ у місці їх введення зумовлюють:

втрату больового відчуття {знеболювання, анальгезію);

^ повну втрату больової, температурної і тактильної чутливості — анестезію

(від грецьк. ап — заперечення, аезґИеяіз — відчуття).

Вибірковість дії МАЗ пояснюється тим, що до МАЗ насамперед чутливі немієлінові і тонкі мієлінові нервові волокна. Місцевоанестезуючій дії погано піддаються грубі мієлінові волокна, які проводять імпульси від тактильних рецепторів.

Види місцевої анестезії

(залежно від способу, місця введення і дії МАЗ):

Анестезія термінальна (іегттаІІБ — кінцевий), або поверхнева, (аплікаційна)

— розчин анестезуючої речовини діє безпосередньо на нервові закінчення слизової оболонки ротової порожнини, ока, носових ходів і викликає втрату чутливості.

Анестезія провідникова настає тоді, коли розчин анестезуючої речовини вводять поблизу нервового стовбура і вона діє на нервовий стовбур і перериває проведення збудження по чутливих волокнах (нервові закінчення сприймають больові та інші подразнення, але проведення цих імпульсів перерване анестезуючою речовиною, тому ЦНС не сприймає їх). Внаслідок цього вся ділянка тіла, що іннервується цим нервом, втрачає чутливість на час дії препарату.

Анестезія інфільтраційна (пошарова) — місцева анестезія, при якій дія на нервові закінчення і дрібні нервові волокна здійснюється шляхом просякнення (інфільтрації) тканин розчином анестезуючої речовини, яка перериває проведення нервових імпульсів по чутливих нервових волокнах.

Анестезія епідуральна (перидуралька) — місцева анестезія, при якій розчин анестезуючої речовини вводять в епідуральний простір хребтового каналу для блокади чутливих корінців спинномозкових нервів.

Анестезія спинномозкова (спинальна анестезія, субарахноїдальна анестезія)

— місцева анестезія, при якій розчин анестезуючої речовини вводять у підпавутинний (субарахноїдальний) простір спинномозкового каналу для двобічної блокади корінців спинномозкових нервів.

Класифікація місцевоанестезуючих засобів

Складні ефіри			Заміщені аміди ацетаніліду		Комбіновані засоби
Пара-аміно-бензойної кислоти (ПАБК)	Бензофурокар-бонової кислоти	КАртикаїн * Лідокаїн ^Бупівакаїн Тримекаїну г/х Бумекаїну г/х		•* Ультракаїн Д-С Павестезин Артикаїн-ЗТ
Шрокаїн^Бензокаїн Тетракаїну г/х	Бензофурокаїн

Механізм дії місцевоанестезуючих засобів

МАЗ за рахунок мембраностабілізуючої дії знижують проникність мембран для іонів №⁺ та К⁺ і тим самим перешкоджають виникненню потенціалу дії. Гальмують вивільнення нейромедіаторів і передачу нервових імпульсів крізь синапси, змінюють поверхневий натяг мембранних фосфоліпідів, таким чином закривають кальцієві канали.

На біохімічному рівні препарати порушують окисно-відновлювальні процеси в цитозолі, пригнічують активність цитохромоксидаз, дегідрогеназ і цитохрому-С.

Фармакологічні ефекти

Всі препарати володіють місцевоанестезуючим ефектом.

Антиаритмічний ефект (прокаїн, артикаїн, лідокаїн, бумекаїн, ультракаїн Д-С). Гіпотензивний ефект (прокаїн, артикаїн, лідокаїн, всі комбінованії засоби). Центральний анальгезуючий ефект (бензофурокаїн). Спазмолітичний ефект (павестезин).

Вибір препарату для певного виду анестезії

Вибір препарату для певного виду анестезії визначається його здатністю проникати крізь слизову оболонку, силою і тривалістю місцевоанестезуючої дії, токсичністю.

З точки зору практичного застосування засоби для місцевої анестезії поділяють на такі групи:

1) для поверхневої анестезії (анестезин, дикаїн);

2) переважно для провідникової та інфільтраційної анестезії (новокаїн, тримекаїн, ультракаїн, бензофурокаїн);

3) переважно для епідуральної і субарахноїдальної анестезії (лідокаїну г/х, тримекаїн, бупівакаїн);

4) для всих видів місцевої анестезії (лідокаїну г/х).

Показання до застосування та взаємозамінність

Інфільтраційна анестезія — прокаїн, бензофурокаїн, всі заміщені аміди ацетаніліду, крім бумекаїну г/х; ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Термінальна анестезія — складні ефіри ПАБК, крім прокаїну; лідокаїн, бумекаїну г/х.

Провідникова анестезія — прокаїн; всі заміщені аміди ацетаніліду, крім бумекаїну г/х; ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Спинномозкова анестезія — прокаїн, артикаїн, лідокаїн, бупівакаїн (бупівакаїн-М), тримекаїн, ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Люмбальна анестезія — артикаїн, ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Парацервікальна, каудальна, епідурапьна, міжреберна анестезії — бупівакаїн (бупівакаїн-М).

Перидуральна — тримекаїну г/х.

Перитоніт, плеврит, панкреатит, ниркова та печінкова коліки — бензофурокаїн. Тахіаритмія — лідокаїн.

Гастралгії, спазми непосмугованих м'язів шлунку та кишечника — павестезин. Стоматологічні втручання — артикаїн-ЗТ, лідокаїн (2%), прокаїн.

Побічна дія

При застосуванні місцевих анестетиків можливі шкірні алергічні реакції, загальна слабкість, запаморочення, колапс, шок.

Приймання тетракаїну викликає гіперемію, прохідне підвищення внутрішньо-очного тиску у чутливих хворих, набряк і десквамацію епітелію роговиці, алергічні реакції. При використанні артикаїну відмічається головний біль, диплопія, помутніння в очах.

Місцевоанестезуючі речовини, потрапляючи до системного кровообігу, стимулюють ЦНС, викликають неспокій, тремор, в токсичних дозах — судоми.

Протипоказання

Застосування місцевих анестетиків протипоказано при слабкості синусового вузла, при атриовентрикулярній блокаді, брадикардії кардіогенному шоку, тяжких захворюваннях печінки.

Артикаїн не можна вводити при виражених порушеннях ритму серця, закритокутовій глаукомі; тетракаїн - при ерозіях роговиці.

Фармакобезпека

Місцеві анестетики несумісні з М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами, серцевими глікозидами, судинорозширюючими (папаверин, теофілін, дибазол), (3-адреноблокаторами, хінідином.

Прокаїн несумісний з сульфаніламідами.

Не можна змішувати розчин бензофурокаїну з розчином тіопентал-натрію та іншими розчинами, які мають лужну реакцію.

Складні ефіри ПАБК потрібно обережно призначати хворим з алергією на сульфаніламіди. Також вони знижують активність сульфаніламідних препаратів.

Лідокаїн викликає артеріальну гіпотонію, брадикардію, при передозуванні можливе психомоторне збудження, судоми.

При одночасному застосуванні бупівакаїну з окситоцином або ерготаміном можливе різке підвищення АТ і розвиток інсульту. При підвищенні дози бупівакаїну можливе виникнення судом пригнічення серцевої діяльності (до зупинки серця).

Можна сповільнити абсорбцію місцевих анестетиків за допомогою судинозвужуючих засобів типу адреналіну.

При запальних процесах у тканинах активність місцевих анестетиків зменшується. Антихолінестеразні засоби підвищують анестезуючу дію новокаїну.

Порівняльна характеристика місцевоанестезуючих засобів

Засіб	Активність при анестезії						Токсичність
	поверхнева		інфільтраційна		провідникова
Д и каїн	10-20		10-20		10-20		10-15
Новокаїн	0,1		1		1		1
Тримекаїн	0,4		3-3,5		2,5-3,5 .		1,2-1,4
Лідокаїн	0,5		2-4		2-3		1,5-2
Анестезин	0,5		0		0		0.3-0,5
Засіб		Активність при анестезії		Анестезуюча дія		Термін дії		Токсичність
Дикаїн		Термінальна		10-20		20-40 хв		10-15
Новокаїн		Провідникова, інфільтративна		1		ЗО хв-1 год		1
Тримекаїн		Провідникова, інфільтративна		3-3,5		2,5-3.5 год		1.2-1,4
Лідокаїн		Провідникова, інфільтративна, термінальна		2-4		2-5 год		1,5-2
Анестезин		термінальна		0,1-0,2		10-20 хв		0,3-0,5

Примітка: порівняльну активність і токсичність подано в умовних одиницях.

Бензокаїн — один з перших синтетичних місцевих анестетиків, погано розчиняється у воді, але широко застосовується у вигляді мазей, присипок. Іноді призначається при блюванні вагітних, морській і повітряній хворобі.

Прокаїн характеризується малою токсичністю, великою широтою терапевтичної дії і додатковими фармакологічними властивостями — анти-аритмічною, гіпотензивною діями.

Бупівакаїн (бупівакаїн-М) забезпечує сильну та тривалу (3-10 годин і більше) анестезію.

Тетракаїн в значній мірі сильніший за прокаїн, але має високу токсичність і застосовується тільки для поверхневої анестезії

Лідокаїн переноситься краще, ніж тетракаїн, володіє сильною активністю. Часто призначається як антиаритмічний засіб.

Тримекаїн, бумекаїн за хімічною структурою і фармакологічними властивостями близькі до лідокаїну.

Бензофурокаїн має виражену місцевоанестезуючу дію і володіє центральною анальгезуючою активністю.

Артикаїн виявляє швидку та відносно довгу місцевоанестезуючу дію при інфільтраційній, провідниковій, спинномозковій і люмбальній анестезії. Викликає слабку поверхневу анестезію.

Артикаїн-ЗТ — комбінований засіб, що містить артикаїн та епінефрин. Дія препарату розвивається швидко (через 1-2 хвилини) і триває 45 хвилин. Використовується для інфільтраційної та провідникової анестезії, та у стоматології.

Павестезин містить бензокаїн і папаверину г/х, призначається при гастралгіях, спазмах шлунку та кишечника.

Лекція № 2