Кореневища дріоптерису чоловічого -rніz0мата fіlісі8 маrіs

.

Дріоптерис чоловічий (чоловіча папороть, щитник чоловічий)— Drуо'рtеrіs fіlіхтаs (L.) Sсhоtt., род. щитни­кові (аспідіеві) — Drуорtеrіdасеае (Аsрidіасеае)

Щитовник мужской, муж-ской папоротник.

Рослина. Багаторічна па­пороть з коротким, товстим горизонтальним або косим циліндричним кореневищем, густо вкритим залишками

черешків, розташованих черепицеподібна; черешки товсті, елас­тичні, густо вкриті великими ланцетними бурими лусочками, Листки короткочерешкові, завдовжки 1 м, завширшки 20—25 см, біля кореневища зібрані в лійковидний пучок; пластинки листків двоперисті, довгасто-овальні; сегменти другого порядку косозубчасті. Зісподу несуть бурі сороси, розміщені у два ряди з боків середньої жилки і закриті нирковидними покривальцями, у центрі вдавленими; під ними знаходяться овальні спорангії, які містять спори.

Поширення. Росте в лісовій зоні європейської частини СНД, в гірськолісовому поясі Кавказу і Центральній Азії.

Домішки: папороть жіноча, страусине перо.

Заготівля. Кореневища викопують рано навесні або восени, обтрушують від землі, розрізають уздовж та впоперек і сушать на горищі або в сушарках при температурі не вище 40 °С. Р о с л й н а отруйна! Треба дотримуватися правил безпеки.

Хімічний склад сировини. Основні діючі речовини — фенольні сполуки, які є мономерними, димерними і тримерними похідни­ми флороглюцину різного ступеня складності: аспідинол, альбаспідин, філіксова кислота тощо. Сума флороглюцвдів називаєть­ся «сирий філіцин», який має антигельмінтні властивості і застосовується при стьожкових глистах у вигляді рідкого єкстракту.

Родіола рожева	Брусниця звичайна
Мучниця звичайна

Тема: Лігнани

План лекції

1. Лігнани – як біологічно – активні речовини.

2. Поширення і місце локалізації.

3. Класифікація.

4. Фізико – хімічні властивості, реакції на БАР.

5. Особливості заготівлі, сушіння, зберігання ЛРС.

6. Фармакологічна дія та застосування.

Лігнани – димерні похідні фенілпропану (С₆-С₃)₂, фрагменти яких з’єднані С-С зв’язками між середніми вуглецями бічних ланцюгів.

Термін “лігнани” запропоновано у 1936 р. Вперше ці сполуки одержано з деревини лат “lignum”, звідки й отримали свою назву.

Поширення і місце локалізації. Лігніни широко зустрічаються в рослинному світі: родинах соснові, аралієві, лимонникові, товстолисті, айстрові. Існують в вільному стані та у формі глікозидів. Накопичуються в усіх органах рослин, але здебільшого містяться в насінні, коренях, деревині, здерев’янілих стеблах, наявні у клітинах разом з жирними , ефірними оліями, смолами.

Класифікація.

За розміщенням ароматичних ядер лігнани діляться на три групи:

1. Власне лігніни – сполуки, в молекулах яких фенілпропанові фрагменти з’єднані між собою за типом “хвіст до хвоста ” (схізандрин, подофілотоксин).

2. Неолігнани – сполуки в яких С₆-С₃ фрагменти, з’єднані між собою за типом “голова до хвоста”.

3. Лігноїди – сполуки, в яких різні фенольні групи містять додатково фрагмент С₆-С₃. До лігноїдів відносяться флаволігнани, ксантолігнани, куморинолігнани (напр. силібін) Фізико-хімічні та біологічні властивості, реакції на БАР.

Лігнани – безбарвні кристалічні речовини. Вони розчиняються у бензолі, діетиловому єфірі, нижчих спиртах, у жирних та ефірних маслах, не розчиняються у воді.

В УФ світлі лігнани флуоресціюють блакитними та жовтими кольорами. Для лігнінів властиві реакції на феноли: з солями заліза, діазореактивом, лугом.

Взаємодія із залізом (ІІІ) хлоридом (FeCl₃) зумовлює утворення комплексних сполек фенолятів заліза, які мають характерне забарвлення синіх, синьо-зелених, фіалкових відтінків, залежно від конкретного фенолу.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання ЛРС. Заготівлю сировини проводять у фазу найбільшого накопичення основних БАР (лігнанів), у суху погоду. Сушать сировину за температурою 50-60 ⁰С, швидко. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Фармакологічна дія і застосування. Лігнани мають широкий спектр біологічних властивостей. Вони проявляють цитостатичну, протипухлинну (подофіл), адаптогенну і тонізуючу ( лимонник, елеутерокок), протимікробну (лопух), гепатозахисту (розторопша) дію.