Складні та складені прислівники

Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: обома руками- обіруч, на швидку руку- нашвидкуруч, в різні боки- врізнобіч, на самий перед- насамперед, має бути- мабуть, не сам хотів- несамохіть, мимо ходити- мимохідь, в один час- водночас, натщесерце, споконвіку, чимскоріш, чимдуж, чимдалі, чимраз, якраз.

Але в прислівникових сполученнях тим часом (хоч сполучник тимчасом як), у сто крат (хоч стократ), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.

Складні прислівники, утворені повторенням тих самих синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ледве-ледве, ген-ген, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.

Через два дефікси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).

Прислівникові сполучення, утворені повторюванням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, рік у рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з ріду в рід, з кінця в кінець.

Правопис і та и в кінці прислівників

У кінці прислівників після г, к, х завжди пишетться -и: верхи, навкруги, трохи, тільки, наскільки, навіки, заввишки, залюбки, мовчки, пішки, навпомацки, навпаки, дибки, звідки (але звідкіль, звідкіля), тутечки, по-товариськи, по-молодецьки, по-чеськи.

Після ч, ж у кінці прислівників може писатися и або і:

• и пишеться в прислівниках типу по-вовчи та у віддієприслівникових прислівниках із суфіксами -ачи (ячи): по-заячи (частіше по-заячому), по-ведмежи (частіше по-ведмежому), по-дівочи (частіше по-дівочому), нехотячи (частіше нехотя), лежачи, стоячи;

• і пишеться в усіх інших випадках, зокрема в прислівниках двічі, тричі, вночі, опівночі, позаочі, насторожі.

Службові частини та вигук прийменники Написання складних прийменників

Складні прийменники звичайно пишуться разом: понад (по+над), попід, посеред, поза, поміж, попри, поперед, побіля, задля, заради, довкола, назустріч, наприкінці, услід, внаслідок.

Але складні прийменники з першою частиною з (із) пишуться через дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-понад, з-під, з-попід, з-поміж-, з-проміж, з-серед, з-посеред.

Кілька нових прийменників, утворених від повнозначних слів, пишуться двома і більше словами: залежно від, згідно з, незважаючи на, під час, в результаті (але внаслідок), в силу, в напрямі до, на шляху до, у зв'язку з.

Розрізнення прийменників і префіксів

Прийменники з наступними словами вимовляються так само нероздільно, як і префікси: перед світанком- передсвітанковий, на гору- нагору, попід вікнами- попідвіконню, уві сні- увійти, по новому мосту- жити по-новому.

Щоб розрізнити прийменники і префікси, треба запам'ятати ось що.

Прийменники зі (зо), наді (надо), піді (підо), переді (передо), уві, ув при іменниках та займенниках не переходять у префікси і, отже, завжди пишуться окремо: піді мною, переді мною, зі мною (зо мною).

Виняток становлять лише прислівники зозла, зовсім і передовсім, де зо- і передо- префікси і, отже, пишуться разом.

Прийменник у реченні відноситься до іменника або особового займенника. Якщо він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом (по сліду- по собачому сліду- жив по-собачому; з гори- з високої гори- глянув звисока).

До іншої частини мови прийменник може відноситися лише в тому разі, якщо її вжито в значенні іменника або іменник, що мав би стояти при ній, пропущено: боротися до останнього (подиху), встав о шостій (годині), говорив з усіма (учнями).

Щоб відрізнити прийменник від префікса в словах типу на горі і нагорі, треба вставити в них прикметник. Якщо зміст висловлювання дозволяє це зробити, то перед нами прийменник, який пишеться окремо (ліг на бік - ліг на правий бік: з гори- з високої гори), якщо ні - перед нами префікс, який пишеться разом (відкликав його набік; зорі дивляться згори).

Деякі сполучення прийменника з іменником (які пишуться окремо) від однозвучних прислівників (які пишуться одним словом) відрізняються тим, що:

• прийменники з іменником мають при собі додаток у родовому відмінку (кого? чого?): в глиб- чого?- землі; з краю- чого?- села;

• прислівники такого додатка не мають: вглиб росте корінь; моя хата зкраю.

Щоправда, іноді такі слова, як збоку, всередині, скраю, можуть бути і прийменниками: зкраю (чого?) села; усередині (чого?) кімнати; збоку (чого?) отари.