Синтаксичний розбір складного речення

1. Доведіть, що речення складне, знайшовши граматичні основи простих речень, що входять до його складу.

2. З'ясуйте вид складного речення за характером зв'язку у ньому простих речень- сполучникове (складносурядне чи складнопідрядне), безсполучникове чи складне речення з різними видами зв'язку.

3. Охарактерізуйте названий тип складного речення:

• якщо складносурядне, то визначіть смислові відношення між простими реченнями, вкажіть спосіб зв'язку між ними;

• якщо складнопідрядне, з одним підрядним, то вкажіть головне речення і вид підрядного, засоби зв'язку між простими реченнями;

• якщо складнопідрядне з кількома підрядними, то, крім характерістики кожного підрядного, назвіть вид підрядності: послідовну, однорідну, неоднорідну (або поєднання цих видів);

• якщо безсполучникове, то визначіть смислові відношення між простими реченнями;

• якщо складне речення з різними видами зв'язку, то назвіть, які саме види зв'язку поєднані в ньому: сурядний і підрядний, сполучниковий сурядний і безсполучниковий, сполучниковий підрядний і безсполучниковий.

4. Поясніть розділові знаки.

ПРЯМА МОВА

Розповідь особи, яка відсутня, проголошена кимось фраза, а також те, що подумав розповідач, називається чужою мовою.

Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування:

"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій.- Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно." (Ю. Мушкетик).

Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її:

слова автора	приклади
перед прямою мовою	Петро сказав: - Я давно хотів поїхати на море.
після прямої мови	"Я тобі винен"- почав хлопець.
посередині	-Ну що ж,- сказала Наталка- хай воно так і залишається

Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан.

ДІАЛОГ

Пряма мова може передаватися у формі діалогу.

Діалог- це розмова між двома особами. Різновидом її може бути полілог- розмова кількох осіб.

Слова кожного учасника діалога називаються реплікою. Напр.:

• Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.

• Що? - не второпав спросоння Марусик.

• Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, - важко зітхнув Сашко Циган. (В.Нестайко)

Непряма мова

Для передачі чужого мовлення використовується також непряма мова.

Непряма мова не зберігає особливостей чужого мовлення, а передає лише основний зміст повідомлення.

У непрямій мові не зберігаються особливості живого спілкування- звертання, вигуки, модальні частки, наказовий спосіб дієслова-присудка, оклична або питальна інтонація.

Непряма мова передається складнопідрядним реченням, у якому головне речення передає слова автора, а підрядне передає чуже мовлення (і своє власне) як непряму мову.

Порівняйте:

Пряма мова: Дівчинка грайливо відповіла: "Я вже доросла."

Непряма мова: Дівчинка грайливо відповіла, що вона вже доросла

ЦИТАТА

Цитата - це точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту.

Цитата використовується для підтвердження або пояснення власних думок чи отстоювання суперечливих наукових положень. Цитата супроводжується вказівкою на її джерело.

Є різні способи цитування- у формі прямої і непрямої мови.

Цитата у формі прямої мови вводиться словами автора. Напр., "Володимир Ілліч Ленін колись сказав: "Треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися".

Цитата у формі непрямої мови вводиться як підрядне речення. Це може бути закінчений невеличкий текст чи речення або частина речення (За словами О.С.Мельничука, "основною одиницею мовлення в усіх мовах є речення").

У складне речення цитата вставляється словами автора або за допомогою вставних слів, що виражають належність думки.