Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Основні скорочення: Г. – гроші; Т.Г. – теорія грошей; Т. – теорія.

Абстрактні Т. Г. – розглядають суть, вартість грошей (номіналістична, металістична, державна, банківська та марксиська теорії).

Г. “дешеві” – термін, який означає здешевлення кредитів внаслідок проведення Центральним банком певних заходів з метою розширити кредитування підприємств.

Г. “дорогі” – означає подорожчання кредитів, головна мета – зниження рівня інфляції та скорочення дефіциту платіжного балансу.

“Грошове правило” (Мелтона Фрідмена) довгострокової грошової політики передбачає підтримання помірного, постійного збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції.

Інвестиції – сукупність витрат, що реалізується в формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі відтворення.

Кейнсіанство – це економічна теорія (автор Джон Мейнард Кейнс), де гроші являються одним з найважливіших факторів формування інвестиційного попиту і відсувається на другий план традиційний зв’язок грошей і цін, переваги надаються використанню фіскальної та грошово-кредитної політики в системі державного регулювання.

Класична кількісна Т. – пояснює залежність вартості грошей і рівень товарних цін від кількості грошей. Постулати: причинності – зміна кількості грошей в оберненій залежності впливає на зміну їх вартості і в прямій на зміну цін; пропорційності – ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей; однорідності – зміна кількості грошей впливає на пропорційну зміну цін на всі товари.

Кон’юнктурна Т. Г. – розглядає загальний рівень цін і вартість грошей залежно від загальної кон’юнктури товарного ринку. Кон’юнктура ринку формується з боку попиту – кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей , з боку пропозиції – обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін.

Меркантилізм – економічне вчення, яке виникло в епоху пізнього середньовіччя і відображає інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Представники цієї концепції бачили основу національного процвітання в накопиченні запасів повноцінних металевих грошей.

Монетаризм – економічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником формування господарської кон’юнктури.

Монетарна політика “дешевих” Г. – здешевлення кредиту в результаті проведення Центральним банком країни експансійної кредитної політики з метою розширення кредитування економіки.

Мотив обачності – мотив збереження грошей як корисного ресурсу для страхування від усіляких випадковостей, для непередбачених витрат або несподіваного виникнення можливості вигідних купівель.

Мотив спекулятивний – збереження грошей у формі фінансових активів (банківські депозити, акції або облігації) з метою збереження капіталу через отримання норми позичкового проценту.

Мотив трансакційний – мотив збереження грошей, що виникає зі зручності їх використання в якості засобу платежу.

Нейтральність Г. – положення в економічній теорії про те, що зміна кількості грошей в обігу впливає лише на абсолютний рівень цін, залишаючи незмінним реальний обсяг виробництва.

Політика “дорогих” Г. – подорожчання кредиту в результаті проведення центральним банком заходів, які здійснюються з метою стримування економічного росту, регулювання інфляції, зменшення дефіциту платіжного балансу, купівельна спроможність “дорогих” грошей збільшується. Це рестрикційна політика Центрального банку.

Прикладна (монетаристична) Т. – досліджує місце і роль грошей у відтворювальному процесі, процеси впливу грошей і грошової політики на стан економіки в цілому. Кількісна теорія має розгалуження: класична, неокласична, сучасний монетаризм.

Рівняння обміну – виражає відповідність суми грошового платежу грошовій вартості проданого товару. Показує взаємозв’язок між основними макроекономічними показниками: маса грошей, швидкість їх обігу = обсяги виробництва і рівень цін.

Т. касових залишків (кембріджська версія) – сформулювала новий монетарний показник – коефіцієнт, що характеризує частину сукупного доходу, яку економічні суб’єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.