2.3. Правове регулювання нормотворчої діяльності представницьких органів місцевого самоврядування

Правове регулювання діяльності преважної більшості представницьких органів місцевого самоврядування здійснюється нормами Конституції України, законодавчих актів та їхніх регламентів. Виключенням із цього правила є додаткове регулювання певних аспектів діяльності місцевих рад нормами статутів територіальних громад у разі їхнього прийняття. Внаслідок цього правові норми, що регулюють діяльність місцевих рад, мають різну юридичну силу, яка залежить від того, яке місце в ієрархії нормативно-правових актів посідає акт, в якому вони містяться.

До структури Конституції України включено окремий розділ, в якому містяться норми, що регулюють різні питання публічно-самоврядної практики, зокрема діяльності органів місцевого самоврядування. Незважаючи на це, норми Конституції не в змозі безпосередньо врегулювати всі численні і різноманітні суспільні відносини, що складаються у сфері місцевого самоврядування, вони переважно фіксують положення, які обумовлюють це регулювання.

Відповідно до ст. 146 Конституції України питання організації місцевого самоврядування, фінансування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом. Це означає припустимість встановлення законодавчих норм, що походять від конституційних. Значну роль в регулюванні діяльності органів місцевого самоврядування відіграють норми Закону про місцеве самоврядування і Закону про статус депутатів місцевих рад.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Разом із тим, постійний та ефективний характер їхнього впливу на діяльність місцевих рад багато в чому забезпечується за рахунок регламентних норм. На підставі Закону про місцеве самоврядування і Закону про статус депутатів місцевих рад регламенти місцевих рад деталізують порядок формування і правила діяльності постійних і тимчасових контрольних комісій, депутатських об’єднань. Деякі регламенти містять вказівку на те, що перелік і порядок діяльності постійних комісій затверджується окремим рішенням місцевої ради. Таким чином, регламент є неначе сполучною ланкою між рішеннями місцевої ради із цих питань і Законом про місцеве самоврядування.

Що ж стосується тимчасових контрольних комісій, то регламенти преважної більшості місцевих рад передбачають, що порядок їх діяльності є аналогічним порядку, встановленому для постійних комісій.

До форм депутатської діяльності, що закріплені в регламентах місцевих рад, належать різні заходи депутатських об’єднань (депутатських груп і фракцій). Обидва різновиди депутатських об’єднань мають загальну мету — спільну роботу депутатів по здійсненню депутатських повноважень. Головною відмінністю депутатських груп від депутатських фракцій є об’єднуючий депутатів критерій. Депутатська група поєднує депутатів за єдністю території їхніх виборчих округів, спільністю проблем, які ними розв’язуються, або за іншими ознаками, а депутатська фракція — на основі політичного критерію.

Незважаючи на значимість діяльності депутатських об’єднань, у регламентах деяких місцевих рад навіть не зустрічаються поняття „депутатська група” та „депутатська фракція”. Відсутність у структурі регламенту підрозділу про депутатські об’єднання, пояснюють тим, що порядок їхньої діяльності регулюється Законом про статус депутатів місцевих рад. Однак, на практиці застосування положень цього закону стикається з труднощами, пов’язаними з тлумаченням і співвідношенням понять „депутатська група” і „робоча група”, „депутатська група” і „депутатська фракція”. Уявляється, що в структурі регламенту місцевої ради слід обов’язково виокремлювати підрозділ, в якому на базі положень Закону про статус депутатів місцевих рад було б визначено порядок формування депутатських об’єднань. Що ж стосується конкретизації порядку їхньої діяльності, то його може бути врегульовано безпосередньо в регламенті або окремими актами представницького органу місцевого самоврядування про депутатські об’єднання.

Регламенти районних і обласних рад відрізняються від регламентів інших місцевих рад тим, що до їхньої структури включено підрозділ, що містить норми, які регулюють порядок діяльності президії (колегії) ради.

Більшість регламентів місцевих рад включають окремий розділ про депутатів, який має, як правило, невеликий обсяг, що пояснюється тим, що повноваження депутатів викладаються у всіх главах регламенту стосовно тих чи інших напрямків діяльності місцевої ради, а також тим, що повноваження депутатів і порядок їх здійснення визначаються також у Законі про статус депутатів місцевих рад.

Основною організаційно-правовою формою роботи місцевої ради є її сесія. Саме через сесійну форму діяльності місцева рада виступає як представницький орган місцевого самоврядування. Тільки на сесії приймаються рішення від імені місцевої ради. Їхньому скликанню і порядку проведення засідань у період сесії у всіх регламентах присвячено окремий розділ. У ньому докладно викладено порядок скликання першої, чергових і позачергових сесій, визначено кворум.

Істотне значення мають положення регламентів місцевих рад про права депутатів на сесії. Серед них: право вирішального голосу з усіх питань; право обирати і бути обраним до органів місцевої ради; право пропонувати питання для розгляду на сесії, вносити пропозиції щодо порядку денного роботи сесії; право брати участь у дебатах; право вносити в усній чи письмовій формі пропозиції або зауваження по суті обговорюваних на сесії питань; право звертатися із запитами, ряд інших повноважень. Чітке організаційно-правове забезпечення реалізації цих прав є міцною гарантією активної участі депутатів в обговоренні та вирішенні питань на сесії. Сам же порядок розгляду питань на сесії визначається в інших главах регламентів місцевих рад.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Модельному регламенту представницького органу місцевого самоврядування, як і будь-якій моделі, властиві й окремі недоліки. Насамперед це загроза можливого відриву від реального життя, коли модель не враховує реальних процесів і особливо людського фактору. Тому створення об’єктивно вивіреного Модельного регламенту представницького органу місцевого самоврядування можливе лише за умови залучення до процесу його розробки як вчених, що мають глибокі теоретичні знання, так і осіб, що мають досвід і навички у публічно-самоврядній практиці. Дуже важливим для розробки Модельного регламенту є детальне дослідження закономірностей суспільних відносин, досвіду укладання регламентів, який виправдав себе у реальному житті. Корисним при розробці вітчизняними фахівцями Модельного регламенту представницького органу місцевого самоврядування є вивчення досвіду країн, де ця робота вже ведеться [220-221].

Головним у змісті Модельного регламенту представницького органу місцевого самоврядування є деталізація законодавчих положень про порядок діяльності відповідних органів. При цьому слід зазначити, що його норми повинні бути спрямовані не тільки на врегулювання відносин, що виникають між депутатами, постійними комісіями і посадовими особами у процесі діяльності представницького органу місцевого самоврядування – їхня регулятивна спрямованість має виходити за їхні рамки. Так, наприклад, він повинен містити норми, що встановлюють умови, форми, порядок реалізації права муніципальної нормотворчої ініціативи.

Застосування Модельного регламенту дає змогу зменшити суб’єктивізм у правовому регулюванні порядку діяльності окремих місцевих рад.

Висновки до розділу 2.

Формуючи уявлення про організаційно-правове забезпечення нормотворчої діяльності представницьких органів місцевого самоврядування маємо такі висновки:

організаційно-правове забезпечення нормотворчої діяльності місцевих рад варто розглядати у двох понятійних площинах. Виходячи з матеріальної точки зору, це комплекс заходів, спрямованих на створення умов, необхідних для неї: кадрового, організаційного і ресурсного забезпечення. З юридичної точки зору, це конструювання інституціональних зв’язків, що характеризується нормативно-правовим закріпленням способів та організаційних форм нормотворчої діяльності;

внутрішня організація представницьких органів місцевого самоврядування відрізняється розмаїтістю, що обумовлює необхідність продовження наукового дослідження цього питання. Разом із тим, вона підкоряється цілком визначеним структурним закономірностям, і з огляду на це має потребу у більш ретельній законодавчій регламентації, і в першу чергу, на рівні Закону про місцеве самоврядування;

постійний та ефективний характер діяльності представницького органу місцевого самоврядування багато в чому забезпечується діяльністю його постійних комісій. Ні сесійна форма діяльності місцевої ради, ні робота депутатських груп і фракцій, ні робота депутатів у виборчих округах не може замінити їхню роботу у складі постійних комісій. При цьому варто підкреслити, що принцип поділу праці, що лежить в основі будь-якої спеціалізації, не повинен використовуватися постійними комісіями як привід для присвоєння повноважень, які за законом належать винятково місцевим радам;

завдяки новелі виборчого законодавства України — проведенню виборів депутатів міської, районної у місті, районної, обласної ради за пропорційною системою — особливого значення у внутрішній організації представницького органу місцевого самоврядування набувають депутатські фракції. До параметрів, що визначають тип внутрішньої організації представницького органу місцевого самоврядування має додатися ще один — наявність у місцевій раді депутатських фракцій;

законодавство про місцеве самоврядування повинно визначати чисельність депутатів місцевих рад у твердій прив’язці до чисельності жителів муніципально-територіальної одиниці. Певні кроки у цьому напрямку вже зроблено. Разом із тим, варто підкреслити, що необхідно продовжити науковий пошук найбільш ефективної моделі муніципально-територіального устрою і апробацію його результатів на практиці. Слід також зазначити нелогічність і недоцільність включення норм, що визначають чисельність депутатів місцевих рад до виборчого законодавства. Уявляється, що їх слід включити до Закону про місцеве самоврядування;

підвищення ролі місцевого самоврядування нерозривно пов’язано з підвищенням ролі і значення сесій представницьких органів місцевого самоврядування. Сесія є основною організаційно-правовою формою роботи представницького органу місцевого самоврядування. На сесіях депутати місцевих рад користуються правом вирішального голосу і можуть реалізовувати найважливіші депутатські повноваження. Результативність і оперативність розгляду питань, віднесених до компетенції місцевих рад, багато в чому залежать від ступеня досконалості правового регулювання організації і проведення їх сесій. Варто визнати, що вони не відповідають вимогам сучасності;

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Закон про місцеве самоврядування слід доповнити нормами, одна з яких ставила би за обов’язок уповноваженій особі (уявляється, що нею повинна бути особа, яка головує на сесії відповідної місцевої ради) забезпечити офіційне оприлюднення регламенту, а друга — місцевій раді визначити в самому регламенті офіційний друкований засіб масової інформації, в якому публікується його текст.

РОЗДІЛ 3

ТЕХНОЛОГІЯ НОРМОТВОРЧОСТІ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ