3.3. Нормотворче провадження в представницькому органі місцевого самоврядування

Нормотворче провадження в місцевій раді є найважливішим етапом муніципального нормотворчого процесу. На цьому етапі попередньо сформована воля автора й ініціатора одержує закріплення у правових нормах (слід, однак, зазначити, що з огляду на ряд об’єктивних і суб’єктивних факторів вона може не одержати закріплення у правових нормах).

Відмітна риса муніципальних нормотворчих правовідносин, що пов’язанні із нормотворчим провадженням у представницькому органі місцевого самоврядування, полягає в тому, що всі матеріальні-технічні дії, що складають їхній зміст, спираються винятково на юридичні засади.

Б.В. Дрейшев поділяє правотворчі відносини за співвідношенням прав і обов’язків суб’єктів цих відносин на: горизонтальні і вертикальні [160, c. 129-130]. Цей розподіл може буде застосовано до правовідносин, які пов’язані із проходженням проекту нормативно-правового акта в представницькому органі місцевого самоврядування.

До горизонтальних нормотворчих правовідносин належать ті, що виникають між депутатами, представниками зацікавленої особи або громадськості, експертами в різному їхньому поєднанні. Основний критерій — відсутність їхньої підпорядкованості. Горизонтальні нормотворчі правовідносини покликані забезпечувати вільний обмін думками, ідеями з приводу змісту проекту нормативно-правового акта. Кожен учасник обговорення володіє закріпленим в законі правом оцінювати проект в цілому, окремі його положення, а також вносити виправлення і пропозиції.

Горизонтальні нормотворчі правовідносини знаходяться в тісному зв’язку з вертикальними нормотворчими правовідносинами. Останні являють собою правові зв’язки насамперед між депутатами, постійними комісіями і самою місцевою радою. Відмітною рисою цих нормотворчих правовідносин є те, що фактично тільки в них представницький орган місцевого самоврядування виступає як суб’єкт, що приймає рішення (у колегіальному порядку за наявності кворуму). Саме ухвалення рішення служить тією формою, в якій він може реалізувати свою правосуб’єктність. З огляду на це остання виявляється винятково за допомогою волевиявлення представницького органу місцевого самоврядування.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Всебічна і своєчасна інформованість кожного члена нормотворчого органу забезпечує можливість точно оцінити необхідність правого регулювання тих чи інших суспільних відносин з боку місцевої ради, вибір найбільш розумних і ефективних методів і засобів його здійснення.

Результатом обговорення проекту на пленарному засіданні представницького органу місцевого самоврядування є формування загального волевиявлення органу щодо проекту нормативно-правового акта. При цьому слід зазначити, що загальне волевиявлення нормотворчого органу не є простою сумою індивідуальних думок депутатів. У процесі обговорення проекту відбувається взаємопроникнення, взаємозбагачення думок.

Внесений на обговорення проект є лише передбачуваним напрямком формування загальної волі нормотворчого органу. Як такий, проект нічим не зв’язує місцеву раду. У процесі обговорення може бути висунуто новий проект чи запропоновано для розгляду внесення змін, що якісно змінюють зміст проекту.

У ході обговорення кожен депутат вправі схвалити проект чи висунути пропозиції щодо його поліпшення, таким чином він виражає своє волевиявлення.

Кожен з учасників обговорення в рамках встановлених процедурно-процесуальних вимог має право відстоювати свою позицію і за допомогою відповідних аргументів спростовувати думки інших. У результаті дискусії виникають зауваження до проекту, що за змістом можуть не відповідати якому-небудь конкретному індивідуальному волевиявленню. В разі, якщо зауваження приймається більшістю депутатів, воно трансформується в волю усього нормотворчого органу.

Обговорення проекту нормативно-правового акта у більшості місцевих рад проходить у трьох читаннях. Обговорення проекту у трьох читаннях створює умови для максимально повного урахування усіх висловлених щодо проекту зауважень, пропозицій і виправлень. Варто погодитися з П.О. Астафічевим, який вважає неприпустимою практику, коли депутати, „втомлені” довго вислуховувати доповіді, голосують по проекту відразу в цілому, не надто ретельно вникаючи в його суть [263, c. 69].

У першому читанні доцільно зосередитися на обговоренні концепції, основних положень проекту. Для цього необхідно заслухати доповідь суб’єкта права муніципальної нормотворчої ініціативи, який вніс проект, і співдоповідь відповідальної постійної комісії, за необхідності – експертів, представників зацікавлених осіб і громадськості; вирішити питання щодо опублікування проекту для обговорення громадськістю.

У випадку внесення альтернативних проектів представницький орган місцевого самоврядування одночасно обговорює їх у першому читанні і приймає рішення про те, який із проектів узяти за основу для підготовки до другого читання, чи доручає профільній постійній комісії разом із суб’єктом муніципальної нормотворчої ініціативи об’єднати внесені проекти в один і подати його на повторне перше читання. При розгляді альтернативних проектів місцева рада може взяти за основу їхні частини або окремі положення.

За результатами обговорення проекту нормативно-правового акта в першому читанні місцева рада може прийняти такі рішення: відхилити проект; передати проект на доробку зі встановленням строку доопрацювання і повторне подання його на перше читання; опублікувати проект для обговорення громадськістю, доопрацювати його з урахуванням наслідків обговорення і повторно подати на перше читання; взяти проект за основу (з можливою доробкою) і доручити відповідальній постійній комісії підготувати проект на друге читання.

Якщо в ході першого читання місцева рада визнає, що представлений проект нормативно-правового акта не потребує доробки, вона може прийняти рішення про перехід відразу до його другого читання.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Рішення, прийняті на пленарному засіданні місцевою радою, оформлюються працівниками апарату в строк, встановлений її регламентом. Цей строк обчислюється з моменту закінчення засідання. Після відповідного оформлення в апараті представницького органу місцевого самоврядування рішення надається головуючому для підписання. Підписання нормативно-правого акта полягає у скріпленні головуючим своїм підписом у встановлений строк його тексту.

Підписання нормативно-правового акта представницького органу місцевого самоврядування – свідчення його офіційності. Згідно з Законом про місцеве самоврядування рішення ради підписує: сільської, селищної, міської — відповідний голова (п. 3 ч. 3 ст. 42) або, в певних випадках — секретар ради (п. 2 ч. 3 ст. 50); районної у місті, районної, обласної ради — її голова (п. 12 ч. 6 ст. 55) або, в певних випадках, — його заступник (ч. 3 ст. 56).