2.2. Організаційно-правові форми нормотворчої діяльності представницьких органів місцевого самоврядування

Згідно з п. 1 ст. 46 Закону про місцеве самоврядування місцеві ради здійснюють свою діяльність сесійно. Сесійний порядок діяльності представницьких органів влади склався ще в 30-і роки минулого століття, коли Конституція СРСР 1936 р. юридично закріпила „єдину систему Рад депутатів трудящих”, що функціонують в однакових для всіх них організаційно-правових формах [194, c. 125]. До середини 90-х р.р. минулого століття сесійний порядок діяльності частково змінювався, але у своїй основі залишився незмінним.

Отримання Україною незалежності стало імпульсом для структурних змін системи публічної влади, для появи якісно нових елементів конституційного ладу України, особливе значення серед яких має місцеве самоврядування. Воно стало необхідним елементом демократичної організації державного і громадського життя [26, c. 78], рівнем управління сучасним суспільством. Визнання за місцевим самоврядуванням певного предмета відання значно розширило і збагатило компетенцію місцевих рад у порівнянні з радянським періодом. Структурні зміни в системі публічної влади обумовили оновлення організаційно-правових форм діяльності органів публічної влади, у тому числі і пристосування сесійного порядку діяльності її представницьких органів до нової правової реальності.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Тривалість засідань, як правило, встановлюється з урахуванням того, щоб за час їхнього проведення можна було встигнути обговорити всі питання порядку денного і прийняти по них рішення. Для того, щоб попередити ситуацію, коли часу для завершення дискусії з якого-небудь питання порядку денного засідання або ухвалення рішення не вистачить, регламенти місцевих рад передбачають один із трьох варіантів: не допускають тривалих дискусій за рахунок встановлення достатнього терміну попередньої роботи над проектами рішень; передбачають можливість продовження засідання; передбачають можливість проведення додаткових засідань.

Обов’язковими елементами засідання є: встановлення порядку денного, обговорення розглянутих питань (дебати) і голосування з приводу питань, що обговорювалися, найчастіше — з приводу проектів нормативно-правових актів. Усі ці елементи також регулюються регламентами місцевих рад. Зустрічаються регламенти місцевих рад, норми яких нуліфікують засідання, якщо вони проводяться не у відповідності до регламенту. Це становище спрямоване на запобігання можливості окремих груп депутатів протиставити себе місцевій раді.

За характером питання, які розглядаються депутатами на засіданнях, можна поділити на:

1) організаційні, що пов’язані з конституюванням місцевої ради (обрання її керівних органів, створення депутатських груп і фракцій, постійних комісій та вирішення інших питань внутрішньої організаційної структури);

2) функціональні, що пов’язанні з виконанням інших самоврядних повноважень (затвердження місцевого бюджету, прийняття програм розвитку тощо);

3) функціональні, що пов’язані з виконанням делегованих повноважень органів держави (зокрема, прийняття регуляторних актів).

Однією з найважливіших умов проведення засідань є дотримання дисципліни — правил поведінки депутатів під час їхньої роботи в представницькому органі місцевого самоврядування. Вони, як правило, містяться в регламенті місцевої ради. Ці правила встановлюють порядок надання слова, тривалість виступів, порядок голосування. Порушення порядку, особисті випади проти інших членів ради, неналежне (гучне, образливе, хуліганське) поводження повинне припинятися головуючим у раді. Регламенти можуть встановлювати санкції проти порушників у вигляді позбавлення слова, виключення участі в роботі місцевої ради до кінця засідання. У випадку серйозних порушень можливе припинення засідання.

Проведення пленарних засідань — найважливіша частина роботи місцевої ради. У відповідності до Закону про місцеве самоврядування, на пленарних засіданнях розглядаються і вирішуються найважливіші питання, віднесені до відання представницьких органів місцевого самоврядування. Від пленарних засідань місцевих рад варто відрізняти засідання їхніх робочих органів — постійних і тимчасових комісій, а також засідання депутатських об’єднань — депутатських груп і депутатських фракцій.

Будучи частиною представницького органу місцевого самоврядування, його постійні комісії у своїй діяльності використовують зовні подібні з ним елементи організації діяльності — засідання. Тільки на засіданнях постійні комісії правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені до їхнього відання.

Проведенню засідань постійної комісії передує велика підготовча робота її членів. Умовно можна виокремити два основні етапи цієї роботи: збір необхідних матеріалів і відомостей з питань запланованого порядку денного засідання; узагальнення, аналіз зібраних матеріалів, складання загальної інформаційної довідки і підготовка висновків і рекомендацій, а також проектів рішень місцевої ради.

Слід зазначити, що засідання постійних комісій можуть скликатися не тільки відповідно до планів їхньої роботи, але і в міру необхідності, як під час сесій, так і в період між сесіями місцевої ради.

Процедурно-процесуальні правила місцевої ради для її постійних комісій є обов’язковими, наскільки це практично можливо. Наприклад, пропозиції щодо закриття або обмеження дебатів в комісіях не допускаються, так само, як не обмежується кількість виступів будь-якого члена комісії. Якщо комісія не занадто велика, її членам може бути надана можливість виступати і вносити пропозиції, не піднімаючись і не запитуючи на це згоди голови, який також може говорити, не підіймаючись зі свого місця.

Пропозиція, яка вноситься членом не занадто численної комісії, не потребує підтримки одного з його колег. Відносна нечисленність комісій дозволяє обходитися без усіх цих формальностей. У той же час, всі обговорювані в комісіях питання повинні ставитися на голосування, якщо тільки вони не вирішуються за загальною згодою.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Місцеві ради посідають особливе місце в системі місцевого самоврядування. Однак варто визнати, що принципове питання про режим роботи депутатів у законодавстві про місцеве самоврядування вирішено задовільно. Закон про місцеве самоврядування встановлює два режими роботи депутатів (один із яких обов’язковий, а інший — можливий).

Найбільш численна група депутатів здійснює свої депутатські повноваження, не пориваючи з виробничими і службовими обов’язками. Згідно з Законом про статус депутатів місцевих рад, депутат звільняється від виконання виробничих чи службових обов’язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи й інших витрат, пов’язаних з депутатською діяльністю за рахунок відповідного місцевого бюджету на час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом, випадках (ст. 32).

Іншу, значно меншу групу, складають депутати, що працюють у місцевій раді на постійній основі. На сучасному етапі муніципальної реформи в умовах становлення культури муніципальної демократії, коли однією з найбільш актуальних задач залишається затвердження представницького органу як провідного в системі органів місцевого самоврядування, професіоналізація роботи окремих депутатів місцевих рад є мірою необхідною. Професіоналізм стимулює розширення спектра знань, накопичення досвіду, розвиток організаційних здібностей [210, c. 22]. Професіоналізація роботи окремих депутатів не може бути єдиною мірою, вона повинна супроводжуватися правильною регуляцією строків, часу і порядку роботи всього представницького органу місцевого самоврядування.