2. Методи формування вибірки

Під методом формування вибірки розуміють спосіб або процедуру відбору одиниць генеральної сукупності з метою організації вибіркової сукупності. Нижче дана коротка характеристика найбільш поширених на практиці методів формування та відповідних їм типів вибірки.

Проста випадкова (власне випадкова) вибірка – це вибірка, відбір одиниць якої із генеральної сукупності є випадковим.

При цьому передбачається, що кожна одиниця генеральної сукупності має однакову ймовірність (можливість) бути вибраною. Одиниця відбору збігається з одиницею спостереження.

Випадковий відбір здійснюється шляхом жеребкування (застосування лотереї) або шляхом використання таблиць випадкових чисел.

Випадкові вибірки бувають повторними і безповторними, залежно від того, повертається чи не повертається у генеральну сукупність раніше відібрана одиниця.

У практиці статистичних досліджень, як правило, використовується безповторний відбір, який дає точніші результати, ніж повторний.

Механічною (систематичною) називається вибірка, одиниці якої відбираються механічно, через рівні інтервали із їх певного розміщення в генеральній сукупності (за алфавітом, у просторі, послідовності появи в часі).

При формуванні механічної вибірки потрібно визначити “крок відліку” (відстань між одиницями відбору) та вибрати одиницю, з якої потрібно починати відлік.

“Крок відліку” (величину інтервалу) визначають як частку від ділення об’єму одиниць генеральної сукупності на об’єм одиниць вибіркової сукупності .

Механічний відбір завжди безповторний. Його часто застосовують при визначенні якості продукції, при відборі підприємств і сімей працівників для бюджетних обстежень тощо. Недоліком цього методу є те, що його застосування передбачає повний облік всіх одиниць генеральної сукупності.

Типова (районована, стратифікована) вибірка використовується тоді, коли досліджувана генеральна сукупність попередньо розбивається на однорідні групи, і вибір здійснюється з кожної групи за допомогою власне випадкового чи механічного відбору.

При організації типової вибірки в кожній групі визначається її об’єм і число одиниць спостереження . Якщо загальне число одиниць вибіркової сукупності розподіляється між групами пропорційно об’ємам груп у генеральній сукупності, то такий відбір називається пропорційним.

Можливий також і непропорційний відбір (так званий оптимальний), коли враховується не лише частка кожної групи в генеральній сукупності, але й ступінь (міра) варіації ознаки за групами.

Типовий відбір може бути також багатоступеневим. Наприклад, відбір сімей робітників і службовців (як і відбір інших верств населення) здійснюють за допомогою двох етапів. Спочатку відбирають підприємства, а потім у відібраних підприємствах виділяють відповідні сім’ї для обстеження.

Серійна (гніздова, кластерна) вибірка – це вибірка, сутність якої полягає в тому, що замість випадкового відбору одиниць сукупності здійснюється відбір груп (серій, гнізд, кластерів), усередині яких проводиться суцільне спостереження.

Серії складаються з одиниць, які зв’язані між собою або територіально, або організаційно, або в часі.

Відбір серій може бути як безповторним, так і повторним. Вони можуть бути рівновеликими і нерівновеликими. Хоча на практиці частіше всього використовується серійний відбір з рівними серіями. Серійний відбір використовується в тому випадку, коли генеральна сукупність розбита на групи (серії) ще до початку вибіркового обстеження.

Зауважимо, що крім перелічених вище, як в теоретичних, так і прикладних дослідженнях інколи комбінують два або більше методів формування вибірки, в результаті чого виникає так звана комбінована вибірка.

Можуть використовуватись і багатофазові вибірки, які ефективні при обстеженні сукупності за двома й більше ознаками і зміст яких полягає в тому, що для різних ознак формуються вибіркові сукупності різного обсягу. На відміну від багатоступеневої вибірки, при багатофазній вибірці для всіх ознак використовується та сама основа вибірки, але за різними програмами обстеження. Інакше кажучи, формування вибіркових сукупностей тут здійснюється фазами: з генеральної сукупності формується первинна вибірка, а з первинної – підвибірка і т.д.

На кожній наступній фазі обсяг підвибірки зменшується, а програма обстеження розширюється. Вибіркові оцінки кожної фази використовуються як додаткова інформація на наступних фазах, що в кінцевому результаті підвищує точність результатів вибіркового спостереження.

Зазначимо також, що формування вибірки – один із найважливіших етапів статистичних досліджень.