Школа Селестена Френе

Великою популярністю починаючи з 20-х років XX ст. користувалась діяльність французького педагога Селестена Френе. Метою своєї діяльності Френе вважав демократизацію навчання і виховання. Розроблені ним форми навчально-виховної роботи ("техніка Френе") сприяли формуванню "сімейної дисципліни", тобто взаємодопомоги і взаємоповаги у дитячому середовищі.

Основними елементами "техніки Френе" є:

• Вільні тексти як основа навчання рідній мові. Вони являють собою невеличкі творчі роботи, в яких діти розповідають про свої враження, радощі, болі, плани на майбутнє. Наполягаючи саме на такій формі розвитку навичок читання і письма, Френе заперечував точку зору, згідно з якою дитина може самостійно складати тексти лише з 11-12 років, доводив, що розвивати творче мислення треба з раннього дитинства. У написанні вільних текстів школяр лише приблизно дотримується орфографії. Вчитель заохочує його до самовиразу, допомагає, виправляє помилки, сидячи поряд "як мама". Такий твір повинен стати результатом дійсно вільного бажання дитини поділитись своїми враженнями, стати джерелом для отримання певних знань, умінь, навичок. Обов'язковою є спільна робота дітей у формі слухання текстів усіх учнів і вибір найцікавішого сюжету, граматичні і лексичні вправи тощо.

• Шкільна друкарня. Використання друкарського верстата у шкільній практиці не є винаходом Френе: він використовувався, наприклад, у школах ОДекролі та Р.Кузіне. Але у цих педагогів типографія використовувалась епізодично, як допоміжний метод. У Френе ж вона стала обов'язковим і суттєвим елементом структури навчально-виховного процесу як форма роботи над вільними текстами. Верстат був розташований тут же у класі і працював безшумно. Діти самостійно робили набір тексту під контролем учителя. Щойно зроблені відтиски роздавали всім учням. Їх читали, діти могли на полях робити малюнки, писати свої зауваження. Такою справою займалися разом 5-6 учнів. Решта у цей час були зайняті іншими видами діяльності. Зауважимо, що школа Френе - малоко-мплектна, і один учитель працював одночасно з кількома віковими групами-класами учнів. Переваги використання друкарського верстата у

257

навчанні дітей Френе виклав у великій кількості робіт. На його думку цей метод дозволяє:

• активізувати пізнавальну діяльність школярів;

• розвивати вправність руки, гармонійну координацію рухів;

• розвивати увагу, зорову пам'ять;

• навчати читанню і письму буз напруги, тому що складання текстів на верстаті добре активізує механічну пам'ять, дозволяє репродукувати орфографію слів на підсвідомому рівні;

• привчати до співробітництва, оскільки цей Метод являє собою цікаву колективну працю;

• вивчати особистість дитини, її інтереси.

• Шкільний журнал. Він являє собою збірку вільних текстів, які друкуються щодня, а у кінці місяця видаються як окрема брошура для передплатників і кореспондентів. Френе вважав шкільний журнал важливим стимулом пізнавальної активності, засобом мотивації і соціалізації дитячої експресії, засобом формування вміння правильно висловлювати свої думки живою літературною мовою, вивільнення від усіх ускладнень при читанні і письмі, засобом міжособового спілкування, живим класним архівом. Журнал повинен висвітлювати події, які б цікавили не тільки дітей, але й передплатників, бути добре ілюстрованим, не містити помилок.

• Обмін шкільною друкованою продукцією (листи, шкільні журнали, тематичні альбоми, магнітофонні касети з розповідями дітей тощо). Френе вважав налагодження такого обміну "основою мирного життя майбутніх громадян планети". Крім обміну кореспонденцією "Френетівські класи", що входили у Федерацію сучасної французької школи, засновану педагогом, організовували і щорічні зустрічі: виїжджали усім класом разом з учителем на кілька днів у гості до своїх кореспондентів, де діти жили в сім'ях друзів по листуванню, а вчитель - у свого колеги, проводилися спільні уроки, дозвілля. Обмін кореспонденцією між класами значно збільшував активність класу, часто ставав метою всієї навчальної діяльності, сприяв зростанню відповідальності за спільну працю. » Перші спроби програмованого навчання. Френе відмовився від підручника як від єдиного, постійного, стабільного джерела інформації. Вводились навчальні картки (картки самоосвіти, методичні картки, "навчаючі стрічки") тощо. Френе вважав за необхідне застосовувати у навчанні сучасну техніку, яка б підвищувала інтерес до навчання, дозволяла індивідуалізувати навчальну діяльність, працювати кожному у міру своїх сил, а учителю - не залишати клас без уваги під час опитування одного учня.

258

• Нові форми планування і контролю навчального процесу. Френе практикував у своїй школі три види планів: генеральний, річний, тижневий. Генеральний план включав перелік і характеристики функціональної активності дитини, засоби її підтримки. Річний план являв собою перелік навчальних тем з предметів згідно з державною програмою. Тижневий план складався разом з кожною дитиною і являв собою перелік форм її діяльності на цей період (вільні тексти, твори, арифметичні задачі, праця у майстерні, на городі, у полі тощо). Такі плани вивішувались у школі на видному місці і після виконання кожного виду роботи учень закреслював відповідну клітинку. Самоконтроль за виконанням планів, на думку Френе, розвивав особисту відповідальність. Ще однією формою самоконтролю була щотижнева суботня колективна перевірка всіма учнями виконання своїх планів. З кожного предмета учень ставив собі у план оцінку, яку, на його думку, він заслужив. Вона обговорювалась і, як правило, підтверджувалась. Оцінки організовувались у графік, що згодом вклеювався у щоденник, який відтворював картину успіхів дитини за весь період навчання у школі [21, 89-130].

Завданням школи, за С.Френе, є культивування успіхів для самоствердження особи. Реалізації такого завдання сприяла і продумана система виховної роботи, її метою, за визначенням автора концепції, є максимальний вільний розвиток особистості за допомогою розумно організованого товариства, яке являє собою шкільну співдружність дітей і дорослих, що об'єднані спільними завданнями, діяльністю, способом , життя і гуманними стосунками [21, 38].

Провідними положеннями виховної системи Френе, є:

• Школа концентрує свою увагу на дитині і керується у своїй діяльності потребами дитини, підпорядковує їм свою техніку, технологію, зміст освіти і методи виховання.

• Дитина сама створює свою особистість за допомогою дорослого.

• Школа майбутнього - це школа праці. Праця є головним принципом, двигуном і філософією народної педагогіки і народної школи.

• Добре створені голови і умілі руки - краще, аніж наповнені непотрібними знаннями.

• У школі має панувати функціональна дисципліна, що випливає з потреб організації навчально-виховного процесу.

• Школа XX століття повинна готувати людину XX століття, використовуючи з цією метою найсучасніші технічні засоби.

• Виховання повинно базуватись на природних засадах, тобто на природі, сім'ї, духовному досвіді людства.

• Виховання має базуватись на переконанні, а не на примусі, переконувати слід не словом, а прикладом, діяльністю.

259

• Школа для народу не може існувати без демократичного суспільства [21,40-43].

Отже, провідними символами виховної системи Френе є демократизм, свобода, співробітництво, праця. Інструментами здійснення його ідей у виховній практиці виступали, передусім, самоврядування і шкільний кооператив, що здійснював продаж друкованої продукції, дитячих виробів, організовував платні концерти, збирав внески ''друзів школи". Кооператив ставив за мету розвиток громадянських, моральних якостей особи, любові до школи і турботи про неї, старанності, організованості, взаємодопомоги, ініціативи.

Надзвичайно велика увага приділялась естетичному вихованню дитини, яке базувалось на таких провідних положеннях:

- естетичне виховання повинно починатись з раннього дитинства, оскільки саме за такої умови дитина може максимально розвинути свої потенційні художні здібності, свою інтуїтивну творчість;

- опису, малюнку, музиці, танцям не вчать, це тільки псує дитину. Вона сама природним шляхом знає що і як їй робити.

Отже, основа естетичного виховання за Френе - вільний спонтанний самовираз дитини у художній творчості, що є результатом прояву інтересів дітей, їх емоційної активності. Френе підтримував будь-яку дитячу творчість, називав дитячі роботи шедеврами, новим напрямом у мистецтві. Творчість заохочувалась через організацію виставок, "куточків краси", куди діти приносили все, що вони вважали прекрасним.

Фізичне виховання у здійснювалось за принципами Гіппократа - на природній основі, тобто за допомогою води, сонця, чистого повітря, рухів, фруктів тощо.

Таким чином, "техніка Френе" являє собою єдину систему усіх напрямів виховання особистості, провідними принципами якої є природовідповідність, активність, самодіяльність, народність, самоврядування, дієвість.

Перші послідовники з'явились у "техніки Френе" у 1924 році. Це були сільські вчителі, що почали налагоджувати зв'язки між своїми школами. З 1927 року почались щорічні конгреси прихильників методу "Друкарня у школі". Були створені журнал і педагогічний рух з відповідною назвою. У 1950 році Френе організує у Каннах Кооперативний інститут сучасної освіти, який став керуючим органом руху Сучасної школи, заснованого французьким педагогом. Цей інститут продовжує свою діяльність і сьогодні, як і ідеї його засновника продовжують свій вплив на сучасну європейську педагогічну думку і шкільну практику.

260