- •1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять привтного та цивільного права.
- •10. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •2. Європейські системи приватного права
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна
- •7. Дія цивільних законів в часі, просторі та за колом осіб
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин
- •11. Види цивільних правовідносин
- •12. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •13. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •15. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •16. Поняття та значення місця проживання
- •20. Поняття та ознаки юридичної особи
- •17. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим
- •21. Види юридичних осіб
- •23. Органи юридичної особи
- •22. Правосуб’єктність юридичних осіб
- •25. Філії та представництва юридичних осіб
- •24. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
- •27. Припинення юридичних осіб
- •28. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •29. Юридичні особи приватного та публічного права
- •31. Поняття та види кооперативів
- •32. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •37. Правовий статус релігійних організацій
- •32. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет: внутрішній та зовнішній
- •33. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
- •34. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •35. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
- •36. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
- •37. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •38. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав
- •39. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав
- •42. Види правочинів
- •40. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •41. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочину
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах
- •44. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •5. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
- •47. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •45. Поняття та види недійсних правочинів
- •46. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •48. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •50. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •51. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •52. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •53. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві
- •54. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •55. Порядок числення строку. Початковий і кінцевий момент його течії
- •56. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності
- •57. Види строків позовної давності
- •58. Наслідки спливу позовної давності
- •59. Вимоги на які позовна давність не поширюється
57. Види строків позовної давності
Позовна давність поділяється на 2 види: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК) і застосову- і і ься до всіх позовів, окрім тих, для яких законодавцем встановлені і пеціальні правила.
Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною іавністю: 1) скороченою; 2) подовженою.
Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
—• про стягнення неустойки (штрафу, пені);
про спростування недостовірної інформації, вмішеної у засобах масової інформації. (У цьому разі позовна давність обчислюється від дня вміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про таке вміщення);
про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК);
у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК);
про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК);
у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК);
про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК).
Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути 2 різновидів: а) 5 років; б) 10 років.
Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсним гіравочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
, незважаючи на закінчення строку позовної давності.
58. Наслідки спливу позовної давності
Наслідки спливу позовної давності традиційно пов'язувалися з втратою права на задоволення позову про захист порушеного права. Разом з тим ст. 267 ЦК передбачає низку нових положень, спрямованих на більш повний захист особи, чиї цивільні права порушені.
Вони полягають, зокрема, в такому:
особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності;
заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
якщо суд визнає поважними причини пропущений позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, фактично сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише тоді, коли про її застосування заявлено стороною у спорі, і суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Оскільки позовна давність щодо головних та додаткових вимог обчислюється щодо кожної вимоги окремо, може трапитися так, що щодо головної вимоги позовна давність не пропущена, тоді як «иаїкова вимога (про стягнення неустойки, накладення стягненім на заставлене майно тощо) погашається спливом позовної і.івності. Однак, якщо позовна давність пропущена щодо головної вимоги, вона вважається пропущеною і стосовно додаткової вимоги (її. 266 ЦК).