- •1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять привтного та цивільного права.
- •10. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •2. Європейські системи приватного права
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна
- •7. Дія цивільних законів в часі, просторі та за колом осіб
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин
- •11. Види цивільних правовідносин
- •12. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •13. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •15. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •16. Поняття та значення місця проживання
- •20. Поняття та ознаки юридичної особи
- •17. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим
- •21. Види юридичних осіб
- •23. Органи юридичної особи
- •22. Правосуб’єктність юридичних осіб
- •25. Філії та представництва юридичних осіб
- •24. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
- •27. Припинення юридичних осіб
- •28. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •29. Юридичні особи приватного та публічного права
- •31. Поняття та види кооперативів
- •32. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •37. Правовий статус релігійних організацій
- •32. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет: внутрішній та зовнішній
- •33. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
- •34. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •35. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
- •36. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
- •37. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •38. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав
- •39. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав
- •42. Види правочинів
- •40. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •41. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочину
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах
- •44. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •5. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
- •47. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •45. Поняття та види недійсних правочинів
- •46. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •48. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •50. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •51. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •52. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •53. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві
- •54. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •55. Порядок числення строку. Початковий і кінцевий момент його течії
- •56. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності
- •57. Види строків позовної давності
- •58. Наслідки спливу позовної давності
- •59. Вимоги на які позовна давність не поширюється
15. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч. 5 ст. 32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи.
Підставою такого обмеження зазвичай слугує явно нерозважливе розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні напої, азартні ігри тощо. Після обмеження можливості самостійно розпоряджатися доходами неповнолітня особа може вчиняти право- чини за згодою законних представників, а при позбавленні його права самостійного розпорядження заробітком, стипендією чи іншими доходами відповідні правочини за нього вчиняють законні представники. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які слугували підставою для його прийняття.
Неповнолітня особа самостійно несе відповідальність як за порушення укладеного нею договору, так і за заподіяння шкоди за відсутності договору (ст.ст. 33, 1179 ЦК).
Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, додаткову (субсидіарну) відповідальність несуть батьки (усиновлювачі) або піклувальник такої фізичної особи. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, додатково брати участь у відшкодуванні шкоди, що виникла внаслідок невиконання договору або завдання шкоди неповнолітнім, припиняється після досягнення фізичною особою повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Обмежену цивільну дієздатність має також фізична особа, котру суд обмежив у дієздатності через те, що вона страждає на психічний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також фізична особа, котру суд обмежив у дієздатності через те, що вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦК).
Без згоди піклувальника фізична особа, обмежена у дієздатності, не може:
а) продавати, дарувати, заповідати, обмінювати, купувати майно, а також вчиняти інші правочини щодо розпорядження майном, за винятком дрібних побутових (ст. 37);
б) самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші види доходів (авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи і ощо). Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними здійснюються піклувальником.
Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.
Піклувальники не можуть брати участь у правовідносинах, що пов'язані з особою підопічного. Вони контролюють лише правочини, котрі мають майновий характер. При цьому закон забороняє піклувальнику давати згоду на здійснення підопічним дій, пов'язаних з безоплатним відчужуванням майна. Піклувальник також не має права укладати з підопічним правочини відносно себе особисто або відносно членів своєї родини.
Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
Якщо обставини, що послужили підставою обмеження дієздатності особи (видужання фізичної особи, поліпшення її психічного стану, припинення зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо) відпали, суд поновлює її цивільну дієздатність. Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності є підставою припинення піклування, встановленого над фізичною особою (ст. 38 ЦК).
Факт психічного одужання фізичної особи підтверджується відповідним фаховим медичним висновком, якщо особа знаходилась в спеціальному медичному закладі на лікуванні.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Справа може бути порушена за заявою членів родини особи, громадських організацій, прокурора, органа опіки і піклування, психіатричної лікувальної установи в суді за місцем проживання громадянина чи за місцем перебування лікувальної установи, де він перебуває. Суддя в порядку підготовки справи до судового засідання призначає судово-психіатричну експертизу. У судовому засіданні беруть участь громадянин, якщо це можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представник органу опіки і піклування.
Законом передбачені певні гарантії від необгрунтованого звернення до суду з заявою про визнання особи недієздатною. Зокрема, якшо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що ця вимога була заявлена недобросовісно, фізична особа, якій було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування (ст. 39 ЦК).
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду. Якшо від часу виникнення недієздатності залежить ви знання недійсним шлюбу, договору або іншого правочпну, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших дока зів щодо психічною стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (ст. 40 ЦК)
Рішення суду про недієздатність громадянина є підставою для призначення йому опікуна, який є його Законним представником (ст. 41 ЦК).
Оскільки визнання фізичної особи недієздатною тлумачиться як тимчасовий засіб, котрий може застосовуватися лише на період існування психічного захворювання, ст. 42 ЦК передбачає можливість поновлення дієздатності фізичної особи. Таке поновлення проводиться судом за позовом опікуна або органу опіки та піклування, якщо буда встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення психічного етапу фізичної особи у неї поновилась здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Факт психічною одужання фізичної особи підтверджується відповідним медичним висновком, якшо особа знаходилась в спеціальному медичному закладі на піклуванні.