- •1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять привтного та цивільного права.
- •10. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •2. Європейські системи приватного права
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна
- •7. Дія цивільних законів в часі, просторі та за колом осіб
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин
- •11. Види цивільних правовідносин
- •12. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •13. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •15. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •16. Поняття та значення місця проживання
- •20. Поняття та ознаки юридичної особи
- •17. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим
- •21. Види юридичних осіб
- •23. Органи юридичної особи
- •22. Правосуб’єктність юридичних осіб
- •25. Філії та представництва юридичних осіб
- •24. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
- •27. Припинення юридичних осіб
- •28. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •29. Юридичні особи приватного та публічного права
- •31. Поняття та види кооперативів
- •32. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •37. Правовий статус релігійних організацій
- •32. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет: внутрішній та зовнішній
- •33. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
- •34. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •35. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
- •36. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
- •37. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •38. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав
- •39. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав
- •42. Види правочинів
- •40. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •41. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочину
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах
- •44. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •5. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
- •47. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •45. Поняття та види недійсних правочинів
- •46. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •48. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •50. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •51. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •52. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •53. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві
- •54. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •55. Порядок числення строку. Початковий і кінцевий момент його течії
- •56. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності
- •57. Види строків позовної давності
- •58. Наслідки спливу позовної давності
- •59. Вимоги на які позовна давність не поширюється
25. Філії та представництва юридичних осіб
Для реалізації правосуб'єктності юридичної особи нею можуть створюватися філії та представництва (ст. 95 ЦК).
Філією є такий відокремлений підрозділ, який виконує всі або частину функцій самої юридичної особи від імені юридичної особи. Філії створюються для здійснення діяльності юридичної особи поза її місцезнаходженням. Такі філії найчастіше утворюються навчальними і науковими закладами. Проте це можуть бути і підприємства з виробництва товарів, надання послуг, здійснення іншої підприємницької діяльності.
Представництва створюються для представництва і захисту інтересів юридичної особи поза її місцем знаходження. Частіше такі представництва створюються великими підприємствами у місцях знаходження постачальників, покупців, споживачів.
Філії і представництва не визнаються суб'єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. Посадовим особам на їх ім'я (а не на ім'я філії або представництва) видається довіреність, якою визначається коло повноважень. Відповідальність за дії філій, представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці філії і представництва.
Таким чином, філії і представництва хоча і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими її частинами. Власною юридичною правосуб'єктністю і правоздатністю вони не наділені.
24. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
У статуті товариства вказуються:
найменування юридичної особи;
органи управління товариством;
компетенція органів управління товариством;
порядок прийняття рішень органами управління товариством;
порядок вступу до товариства та виходу з нього;
інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або угодою засновників.
Засновницький договір як і рішення про створення підприємства повинен укладатися в письмовій формі, оскільки законодавство передбачає подання цього документу для здійснення державної реєстрації.
Засновницький договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди за усіма істотними умовами, які необхідні для його здійснення і виконання.
У засновницькому договорі товариства визначаються:
зобов'язання учасників створити товариство;
порядок їх спільної діяльності щодо його створення;
умови передання товариству майна учасників;
інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або засновниками.
До засновницького договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.
Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
В установчому акті установи вказуються:
мета установи;
майно, яке передається установі, необхідне для досягнення її
мети;;
— структура управління установою.
До установчих документів можуть бути включені будь-які умови, не передбачені законодавством, але такі, які не суперечать йому. Невідповідність їх вимогам закону (коли такі точно визначені) можуть зумовити недійсність установчих документів. Підставами для визнання недійсними установчих документів і рішень про створення юридичної особи, наприклад, можуть бути невідповідність фактичним обставинам вміщених в установчих документах відомостей щодо виду юридичної особи, мети її створення тощо.
Щодо акціонерних товариств, то установчим документом в них є статут, хоча передує статуту укладення договору між засновниками. Відповідно до Закону України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство — установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Установчі документи змінюються в порядку, передбаченому законом і самими документами. Рішення про зміну статуту приймаються, як правило, вищим органом юридичної особи або засновниками.