- •1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять привтного та цивільного права.
- •10. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •2. Європейські системи приватного права
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна
- •7. Дія цивільних законів в часі, просторі та за колом осіб
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин
- •11. Види цивільних правовідносин
- •12. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •13. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •15. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •16. Поняття та значення місця проживання
- •20. Поняття та ознаки юридичної особи
- •17. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим
- •21. Види юридичних осіб
- •23. Органи юридичної особи
- •22. Правосуб’єктність юридичних осіб
- •25. Філії та представництва юридичних осіб
- •24. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
- •27. Припинення юридичних осіб
- •28. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •29. Юридичні особи приватного та публічного права
- •31. Поняття та види кооперативів
- •32. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •37. Правовий статус релігійних організацій
- •32. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет: внутрішній та зовнішній
- •33. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
- •34. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •35. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
- •36. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
- •37. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •38. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав
- •39. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав
- •42. Види правочинів
- •40. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •41. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочину
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах
- •44. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •5. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
- •47. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •45. Поняття та види недійсних правочинів
- •46. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •48. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •50. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •51. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •52. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •53. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві
- •54. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •55. Порядок числення строку. Початковий і кінцевий момент його течії
- •56. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності
- •57. Види строків позовної давності
- •58. Наслідки спливу позовної давності
- •59. Вимоги на які позовна давність не поширюється
33. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
Стаття 167 Правові форми участі держави у цивільних відносинах
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.Держава Україна в особі своїх органів може створювати юридичні особи публічного права. Серед останніх потрібно розрізняти юридичні особи, які є суб'єктами господарювання, та юридичні особи, покликані виконувати владно розпорядчі та інші функції без права займатись господарською діяльність (або, коли така діяльність не є метою існування таких юридичних осіб).
Слід відмітити, що створення юридичних осіб публічного права, як перших, так і других має бути підпорядковано завданням та функціям держави і не суперечити основним засадам конституційного ладу. Питання щодо юридичних осіб публічного права — суб'єктів господарювання, регулюється Господарським кодексом України та окремими законодавчими актами. Зокрема, державні підприємства, установи і організації, засновані на загальнодержавній власності відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», створюються, реорганізовуються, ліквідовуються міністерствами та іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами державної виконавчої влади. Крім державних підприємств, держава також може створювати державні банки, які засновуються за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому, в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу Державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування Державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) Державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності (ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Що ж до юридичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, то ці питання законом врегульовані фрагментарно. Разом з тим, у відповідності до Конституції України, створені такі органи, які призначені для виконання поставлених перед нею завдань та функції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, військові формування (Збройні Сили України, інші військові формування, які призначені на виконання завдань щодо гарантування національної безпеки та недоторканості державного кордону України), Конституційний Суд України). Правовий статус, порядок створення, діяльності та припинення визначаються Конституцією України, законами та іншими нормативно правовими актами. Так, статус місцевих державних адміністрацій визначений Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими нормативно правовими актами. Окреме місце посідають створювані державою юридичні особи публічного права у формі установ та організацій. Сюди слід віднести освітні заклади (заклади початкової освіти, загальної середньої, професійно технічної та вищої освіти), заклади охорони здоров'я (лікарні, поліклініки, профілакторії, санаторії тощо) та ін.
Держава Україна виступає нарівні з усіма учасниками цивільних правовідносин, може створювати і юридичні особи приватного права, виступаючи у цьому випадку як засновник, учасник та, виконуючи інші повноваження уповноваженої особи, нарівні з іншими учасниками.
Законодавством можуть встановлюватися особливості створення юридичних осіб приватного права за участю держави. Так, держава не може створювати такі юридичні особи, які можуть створюватися лише фізичними особами або недержавними юридичними особами (наприклад, громадські організації, політичні партії, кредитні спілки та ін.). У випадку створення юридичних осіб приватного права держава передає майно у власність створюваній юридичній особі, претендуючи виключно на корпоративне управління її діяльністю.