- •1 .1.2. Основні категорії теорії національної безпеки
- •1.1.3. Фактори та засоби забезпечення національної безпеки
- •1.1.3. Фактори та засоби забезпечення національної безпеки
- •2.2.3. Джерела загроз інформаційній безпеці
- •1 ШЛііГи ьосМіО псЛіЬннє кСріВніцтбз
- •4.1.3. Види та закономірності психологічних впливів
- •4.3. Технології психологічної війни
- •4.3.1. Основні характеристики об'єктів психологічної війни
- •4.3.2. Методика вивчення об'єктів психологічної війни
- •4.3.3. Форми психологічної війни
- •4.4. Методи впливу в психологічній війні
- •4.4.1. Переконуючий психологічний вплив
- •4.4.2. Навіюючий психологічний вплив
- •4.6.2. Основи інформаційно-психологічної безпеки держави
- •4.6.3. Основні напрями діяльності державної системи
- •6.1.3. Міри інформації
- •9 .3. Основні правила інформаційної безпеки організації
- •9.3.1. Правила побудови системи забезпечення інформаційної безпеки
4.3.3. Форми психологічної війни
Форми психологічної війни — це способи реалізації психологічного впливу, що визначають внутрішній зміст і зовнішні атрибути психологічної війни. Основними формами психологічної війни є усне (звукове) мовлення, вплив друкованими і образотворчими засобами, вплив радіо- і телевізійним мовленням.
При виборі форм психологічної війни необхідно враховувати їхні специфічні особливості. Так, усне мовлення є вельми продуктивним, але не завжди можливим. Радіо й телебачення забезпечують охоплення великої аудиторії, але потребують спеціальної апаратури для приймання й умов для прослухування (перегляду), що в воєнний час є не завжди можливим. Друковані матеріали програють в оперативності, неадекватно сприймаються малограмотними людьми і потребують спеціальних засобів доставления до об'єкта. Проте їх можна вивчати неодноразово, передавати з рук у руки, зберігати тривалий час. Найчастіше різноманітні форми психологічної війни застосовують комплексно, щоб сильні сторони одних компенсували слабкі сторони інших.
Усне мовлення
Усне (звукове) мовлення здійснюється шляхом передавання через звукомовні станції різноманітних повідомлень і програм усного мовлення, які безпосередньо сприймають військовослужбовці противника, його цивільне населення, полонені.
Програми усного мовлення — це різноманітні тексти, що містять коротку, але цікаву інформацію, із додатковими (звуковими
149
Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
а бо шумовими) ефектами. їх класифікують за різноманітними ознаками. Так, за стилем викладу вони поділяються на інформаційні, аналітичні й ультимативні, а за способом підготовки — програми в запису, програми прямого передавання, змішані програми.
Інформаційні програми усного мовлення — це ділові, без коментарів повідомлення про різноманітні факти й події, які здатні привернути увагу противника. Вони можуть містити інформацію як загального, так і місцевого значення, яка характеризує стан у світі, конкретних країнах, на фронті й у тилу в цілому, в окремих районах. Особливу цінність така інформація має в тих випадках, коли вона ще не відома особовому складу противника і повідомляється дикторами вперше. Інформаційні програми не закликають слухачів приймати негайні рішення. Мета таких програм — оперативно доводити до нихконкретнівідомості,підштовх-нути до осмислення подій і тим самим підготувати підґрунтя для наступного рішення.
Аналітичні програми усного мовлення роз'яснюють причини виникнення наявної воєнно-політичної обстановки, подій на фронті й у глибокому тилу, підштовхуючи в такий спосіб слухачів до цілком визначених висновків. Аналітичним програмам властива широка жанрова різноманітність матеріалів: це повідомлення на різноманітні теми, бесіди з військовополоненими, їхні виступи й звернення, огляди листів військовослужбовців, коментарі службових документів і т.ін. Такі програми можуть бути й тематичними, тобто містити інформацію тільки з однієї теми.
Ультимативні програми усного мовлення містять звернення, заклики, ультиматуми, що потребують швидких практичних дій, а також роз'яснюють наслідки їхнього невиконання. Такі про-грамидоцільнітоді,колиобстановкадозволяєдиктувативійськово-службовцям і цивільним особам противника свої умови. До числа ультимативних програм відносять накази воєнного командування, звернення політичного керівництва, заклики полонених офіцерів противника до особового складу їхніх колишніх підрозділів.
Програми усного мовлення в запису являють собою тексти, які повністю записані на магнітну плівку або інший носій. Вони, як правило, містять виступи військовополонених, перебіжчиків,
150
Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави
п редставників громадськості противника. Трансляція попередньо записаних програм не потребує присутності диктора.
Програма прямого передавання — програми усного мовлення, які найчастіше здійснюються на основі заздалегідь підготовлених і затверджених текстів, рідше — на основі тезів, а у виключних випадках — у формі діалогу диктора із слухачами (за умови, що ним заздалегідь підібрані необхідні факти й аргументи, яскраві мовні звороти). Прямі передачі мають високу ефективність, їх ведуть диктори, які не тільки дуже добре володіють відповідною мовою, але й добре знають психологію противника, здатні швидко й правильно реагувати на зміни в обстановці.
Змішані програми — програми усного мовлення, утворені комбінацією програм усного мовлення в запису та програм усного мовлення прямого передавання. У таких передачах заздалегідь підготовлені тексти диктори доповнюють актуальною інформацією, яка враховує зміни обстановки і психологічних особливостей конкретних об'єктів впливу, що значною мірою збільшує їхню ефективність.
Програми усного мовлення мають певну структуру, а їхня підготовка включає декілька етапів.
Структура програм усного мовлення — це взаєморозташу-вання та взаємозв'язок складових частин програм усного мовлення. Залежить від чотирьох основних факторів:
мети передачі;
психологічних особливостей об'єкта впливу;
тривалості програми;
обстановки, в якій здійснюється мовлення.
Програми усного мовлення, звичайно, включають такі структурні елементи:
сигнал про початок передачі, який служить для попередження своїх військ про те, що не можна заважати передачі, і привер тає увагу противника, емоційно налаштовує його на прослуху вання;
вступ, який, з одного боку, продовжує привертати увагу про тивника, а з другого — готує його до сприйняття основної час тини програми;
151
Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
о сновний текст програми усного мовлення;
кінцівка, в якій підбивають підсумки передачі і яка, на відмі ну від основного тексту, містить політичні висновки, пропа гандистські лозунги, заклики до практичних дій (вона як би незалежна від основного тексту, але логічно пов'язана з його положеннями).
У кінцівцітакож повідомляють про наступні сеансиусного мовлення; сигнал про закінчення передачі. Додатковий, але важливий елемент програми усного мовлення становлять музика, шуми й сигнали.
Основний текст програми усного мовлення відображає інформаційний зміст програми усного мовлення, що складається з різнорідних текстових елементів, по'єднаних між собою музичними (шумовими) елементами. Текст містить у собі інформацію або аргументацію психологічного впливу. Його мета — не пряма агітація, а підведення слухача до потрібного розуміння проблеми та до потрібних висновків. Основний текст має бути легким для розуміння, вразливим, переконливим, добре сприйматися на слух, бути прийнятним для слухачів з погляду норм їхньої мови.
Етапи підготовки програм усного мовлення — це послідовність основних заходів щодо підготування та виготовлення програм усного мовлення:
вироблення загальної концепції (замислу) передачі, визначен ня мети, теми й основної ідеї, вибір виду передачі та способу його підготовки;
здійснення розрахункучасувсіхробіт(загальнатривалість пе редачі, розподіл часу на музику, текст, сигнали й шуми), підбір диктора, розроблення варіантів тактики застосування звуко- мовної станції з конкретною програмою;
підготування власне програми (написання тексту, підбір му зики, шумів, сигналів, затвердження програми в керівництва, узгодження дій диктора та інших учасників передачі, запис її на магнітну плівку і, якщо це потрібно, розмноження);
аналіз ефективності програми після проведення сеансу й вияв лення змін і доповнень, які потрібно в неї внести.
152
Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави
Р ізновидом програм усного мовлення є також так звані стандартизовані програми. Це готові тексти, написані заздалегідь і призначені для використання в типовій бойовій обстановці. У них є пропуски для підстановки необхідних дат, географічних назв, прізвищ, найменування частин і т.ін. Такі програми використовують підрозділи психологічної війни нижньої ланки, якщо їхні співробітники недостатньо володіють мовою противника. У формі стандартизованих програм, звичайно, передають звернення до противника після успішного бою своїх військ на даній ділянці фронту, після артилерійського або авіаційного нальоту на його позиції, а також звернення до оточених і блокованих частин противника. Переваги усного мовлення:
високий ступінь оперативності;
високий ступінь конкретності;
сприйняття передач усного мовлення не потребує використан ня спеціальних технічних засобів;
при усному мовленні можливий «зворотній зв'язок» з об'єктом впливу (сприйняття його реакції на передачу);
усне мовлення передбачає використання музики, шумів та ін ших звукових ефектів, що підвищує емоційний вплив на слуха чів.
Недоліки, що знижують ефективність усного мовлення:
вплив бойових і природних шумів, погодних і кліматичних умов, а також завад, які спеціально може створювати против ник;
радіус дії усного мовлення обмежений відносно невеликим простором;
велика можливість виявлення й придушення противником звукомовного засобу.
Психологічний вплив друкованими засобами
Психологічний вплив друкованими засобами справляється шляхом розповсюдження друкованої продукції на іноземних мовах, а також публікації матеріалів у засобах масової інформації своєї країни і держав-союзників. Особливостями такого впливу
153
Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
є доступність, наочність, різноманітність, здатність впливати на різноманітні масові аудиторії. Психологічний вплив друкованими засобами потребує достатньої кількості підготовлених творчих працівників і технічних фахівців, сучасної поліграфічної бази, достатнього запасу витратних матеріалів, а також технічних засобів доставки й розповсюдження друкованої продукції. Основними видами матеріалів, що використовуються при впливі друкованими засобами є: листівки, газети, журнали, брошури.
Листівка — це інформаційно-пропагандистське друковане видання, яке має невеликий обсяг (не більше двох сторінок), стислий та доступний текст, яскраве типографське оформлення. Вимоги до листівок:
сконцентрованість змісту;
аргументованість викладення матеріалу;
простота й дохідливість матеріалу;
композиційна чіткість викладення матеріалу;
привабливість і яскравість оформлення.
Залежно від змісту розрізняють інформаційні, аналітичні та спеціальні листівки. Залежно від жанрового оформлення листівки поділяються на текстові та ілюстративні.
Інформаційна листівка призначається для доведення до адресату відповідного повідомлення, інформації про будь-яку подію, обстановку в певному районі, стан або дії конкретних людей. Для неї характерний такий стиль викладення, при якому вплив на читача справляється не стільки за допомогою логічних аргументів, скільки шляхом підбору фактів.
Аналітична листівка — це найбільш поширений вид листівок. На відміну від інформаційних листівок, які характеризуються простим викладенням промовистих фактів, вони роз'яснюють будь-яку одну проблему. Основний тип подавання в них матеріалу — викладення, обговорювання, роз'яснення. Вони обов'язково включають тезу, яка підтверджується відповідною аргументацією.
Спеціальні листівки становляють особливий тип листівок, які включають: листівки-документи, маскувальні листівки, листівки зі зверненнями й листами військовополонених, листівки-перепустки, листівки-лозунги.
154
Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави
Л истівки-документи містять тексти урядових документів, офіційних заяв, розпоряджень, звернень командування до населення й військ противника, ультиматумів. Вони відрізняються однозначністю змісту, можуть являти собою факсиміле оригіналів різноманітних документів.
Маскувальні листівки — це листівки, зміст і поліграфічне оформлення яких маскується під відповідне видання (періодичні друковані видання противника, його накази, інструкції, іншу службову документацію).
Листівки зі зверненнями й листами військовополонених (інтернованих цивільних осіб) звичайно містять відомості, висловлені довірливим тоном і дохідливими словами, добре зрозумілими об'єкту психологічного впливу. їхніми авторами найчастіше є особи, які користуються авторитетом у противника. Подібні листівки видають не тільки як звернення (заклики), але також у вигляді заяв, листів, інтерв'ю з військовополоненими.
Дуже важливим елементом цих листівок є фотографії й факсиміле підписів авторів, їхні біографічні й службові дані (місце народження, вид діяльності, ступінь відомості у країні, для військовослужбовців — звання, особистий номер, військова частина). У цих же листівках фахівці психологічної війни звичайно розміщують:
фотографи, що показують, як військовополонені користуються благами мирного життя, вийшовши з війни (із міркувань без пеки, обличчя полонених під час зйомки частково закривають);
перелік продуктів споживання, що належать військовополо неним; заяви військовополонених про умови життя в таборах, які підтверджують дотримання там протоколу Женевської кон венції;
обіцянки тим, хто здається в полон, права листування з близькими на їхній батьківщині; опис фактів, що викликають у солдатів ненависть до різноманітних політиканів і брудних ділків, які перебувають у тилу та обдурюють тих, хто перебу ває на фронті.
Листівки-перепустки являють собою своєрідний документ для військовослужбовців противника, які здаються в полон. Окрім заклику до здавання в полон, вони містять правила зда-
155
Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
в ання, гарантії безпеки, роз'яснення порядку поводження з військовополоненими.
Листівки-лозунги (заклики) містять лаконічні тексти у формі закликів із метою спонукати читачів до бажаних конкретних дій. Вони мають,якправило,невеликийформат,їхнійтекст набирають великим шрифтом і друкуютьудекількохфарбах.Листівки-лозун-ги можуть також виготовляти у вигляді плакатів і розклеювати в доступних для огляду місцях.
Ілюстративні листівки — це листівки, в яких основу складають ілюстрації, а текст є допоміжним елементом і служить для більш глибокого розуміння суті замислу художника. Відмітна риса таких листівок — яскравість, наочність, виразність.
У текстових листівках основне смислове навантаження несе текст. Вони бувають двох видів: публіцистичні та художні.
Публіцистичні листівки є найбільш поширеним видом текстових листівок, зміст яких носить, як правило, загальний характер і відрізняється гострим (публіцистичним) стилем. Див. також публіцистика.
Художні листівки —цетекстовілистівки,вякихзастосовують різноманітні літературні жанри: вірші, прозу, пародію, драматургію і т.ін. Художні листівки впливають у першу чергу, на почуття, настрої, душевний стан людей. Вони часто відрізняються сентиментальністю й розраховані на те, щоб викликати в читача тугу за домівкою, сім'єю або почуття страху за своє життя.
Структура листівки становить сукупність всіх шрифтових, графічних і ілюстративних елементів, що відображають вид і тематичний замисел листівки. Різноманітні види листівок мають як загальні, так і своєрідні структурні елементи.
Так, структура інформаційних листівок відрізняється формою основного тексту, який складається з окремих повідомлень, нерідко взятих із різноманітних джерел, із своїми заголовками. Інформаційні листівки мають також свої назви, номери і дати випуску.
Структура спеціальних листівок залежить від їхніх різновидів. Наприклад, листівки-документи, як правило, відтворюють той чи інший документ. Маскувальні листівки відповідають тому документові, який вони імітують, і т.ін.
156
Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави
О сновними елементами структури аналітичних листівок є: заголовок, звернення, вступ, основний текст, кінцівка, підпис, ремарка, перепустка. Кожний з елементів листівки виконує свою власну функцію:
• заголовок, ремарка, звернення та ілюстрація привертають увагу до листівки, зацікавлюють читача, спонукають його до читання основного тексту;
• функція основного тексту — переконати читача в необхід ності дотримуватися рекомендацій, що містяться в ньому. Газета — це періодичне, переважно щоденне (щоденник, тиж невик, місячник, квартальник), друковане на великих аркушах паперу видання, яке містить різноманітні матеріали про поточні події суспільно-політичного, культурного та економічного життя.
Газета є одним із найбільш ефективних і поширених видів друкованої пропагандистської продукції. Органи психологічної війни видають газети переважно для населення звільнених (окупованих) районів, а також для військовополонених.
До специфічних особливостей таких газет відносять:
• передавання змісту іноземною мовою;
характерні тільки для газети форми та способи подавання ін формації;
своєрідні структурно-композиційні й графічні елементи (які відповідають прийнятим у даній країні нормам і правилам);
• оригінальність мовного й стилістичного оформлення ма теріалів, наявність особливих газетних жанрів і рубрик і т.ін. Газета для населення й військовослужбовців повинна від повідати наступним вимогам:
відрізнятися актуальністю й інформативністю матеріалів, які публікуються;
бути доступною за своїм структурно-композиційним і мовним оформленням;
бути компетентною в усіх питаннях, що освітлюються на сторінках газети;
враховувати склад читацької аудиторії, її інтереси й потреби;
демонструвати бездоганне знання мови видання;
157
Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
п одавати інформацію з урахуванням норм газетної жур налістики, прийнятих у даній країні, стереотипів сприйняття її населенням;
додержуватися правил поліграфічного оформлення, звичних для місцевої читацької аудиторії.
У першу чергу, треба враховувати типовий світогляд більшості читачів, їхні соціальні, національні та релігійні особливості, інформаційні запити, загальне ставлення до пропаганди противника.
Журнал [journal, log] (франц. journal, від jour — день) — періодичне видання, один із засобів масової інформації і пропаганди, що впливає на громадську думку, формуючи її відповідно до інтересів певних громадських угруповань і політичних партій.
Брошура [pamphlet] (франц. brochure) — книжкове видання обсягом більше 4, але не більше 48 сторінок. її перевага над листівками в тому, що в ній більше місця для тексту і ілюстрацій. У брошурі легше роз'яснювати неспроможність аргументів противника (докладно проаналізувати й прокоментувати їх). Вона особливо зручна для викриття тез, які підкріплені доводами формальної логіки або невірними статистичними даними, бо у даному разі необхідно спростовувати пункт за пунктом, цифру за цифрою.
Психологічний вплив образотворчими засобами
Психологічний вплив образотворчими засобами — це
психологічний вплив за допомогою наочних засобів, які несуть сильний емоційний заряд. Для цього використовують оформлені на художньому рівні плакати, карти, фотостенди, настінні газети й карикатури, спеціально організовані виставки, а також інші засоби, наприклад, наклейки, нашивки, сувеніри з відповідною символікою. Перевагами такого психологічного впливу є:
використання ефекту багаторазового впливу;
вплив через зорові рецептори, тобто через найбільш місткий канал передавання інформації у кору головного мозку;
вплив зображення як на свідомість, так і на підсвідомість лю дини.
158
Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологі^ча безпека держави
П сихологічний вплив через радіо та телебачення
Психологічний вплив через радіо та телебачення справляється шляхом передавання в ефір радіо- і телепередавачі спеціальних програм радіо- і телевізійного мовлення. Така форма психологічної війни дозволяє оперативно й ефективно охоплювати масові аудитори у межах радіусу приймання радіо- або телевізійного мовлення конкретної станції.
Програма радіомовлення являє собою сукупність різнома-нітнихінформаційнихіпубліцистичнихповідомлень,якіоб'єднані в єдине ціле і передаються протягом певного часу певним категоріям населення (військовослужбовців) противника відповідно з поставленою метою та завданнями психологічного впливу. Програми радіомовлення поділяються на такі види: інформаційне повідомлення, коментар, інтерв'ю, репортаж."
Інформаційне повідомлення [data message, information message] — це вид програми радіомовлення.якамістить оперативну інформацію про найбільш важливу подію, факт або явище, що становлять значний інтерес для більшості цих слухачів противника, на яких ведеться мовлення. Інформаційне повідомлення має відповісти на питання: що відбулося, де, коли, хто діяв, як, чому, які наслідки того, що трапилося. Вважають, що тривалість кожного повідомлення не повинна складати більше однієї хвилини .Повідомлення можна передавати в ефір у вигляді тематичної добірки, наприклад: «Останні вісті», «Становище на фронті» і т.ін.
Коментар [comment(ary)] (від лат. commenarium — записки, тлумачення) — вид програми радіомовлення, в якій наводиться думка (або декілька різних думок) фахівців, котрі розкривають сутність проблеми. У коментарі фахівці висловлюють свої міркування відповідно до того, що вони вважають важливим донести до слухачів і що відповідає меті психологічного впливу. Тривалість коментарю становить 4—6 хвилин. Розрізняють коментарі до подій та проблемні коментарі.
Коментар до подій надає оцінку тих чи інших подій.
Проблемний коментар розглядає важливе для слухачів питання, досліджує широку панораму подій, дії уряду або командування противника, глибоко аналізує факти.
159
Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
І нтерв'ю [interview] (англ. interview, букв, зустріч, бесіда) є видом жанру публіцистики, що відображає зміст розмови журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. Воно включає в себе два основних елементи: питання, які ставить журналіст компетентній особі, і відповіді останньої на поставлені питання.Питанняповиннібутитакими,якіхотівбипоставити слухач і на які він хотів би отримати чіткі відповіді, якщо б опинився на місці журналіста. Тривалість інтерв'ю звичайно не перевищує 5 хвилин.
Репортаж [report(ing)] (франц. reportage) являє собою розповідь кореспондента з місця подій у пресі, по радіо, телебаченню. Він містить розповідь про подію, що відбувається, у момент її здійснення та відображення події звуковими виразними засобами. Головна мета репортажу полягає в досягненні «ефекту присутності»,що викликає у слухача почуття співпереживання та справляє емоційний вплив особливої сили. Репортаж триває в середньому близько 5 хвилин. Він використовує три основні виразні засоби: слово, що звучить, шуми й музику. Перші два — слово й шуми — він використовує обов'язково. Вдале використання шумів робить передачу яскравішою. Вони допомагають більш точно передати атмосферу події, на зоровому рівні уявити все те, про що говориться.
Рекомендують також використовувати в програмах радіомовлення такі види передач, як нарис, політичний фейлетон, бесіда, огляд листів, трансляція мітингів і зборів, читання списків військовополонених.
Телевізійне мовлення останнім часом стало одним із найбільш ефективних форм психологічного впливу. Його роль безперервно зростає з розширенням мережі супутникового телебачення, цифро-воготелебачення.приєднаннятелебаченнядоІнтернету.Психологіч-ний вплив за допомогою телевізійного мовлення має низку переваг порівняно з іншими формами ведення психологічної війни: • телевізійне мовлення справляє найсильніший вплив на формування суспільної думки — ефект присутності, синхронності, причетності глядача до подій, що відбуваються на екрані телевізора, заставляє його вірити у правдивість поданого йому матеріалу;
160
Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави
з а допомогою телевізійного мовлення можна показати кон кретні епізоди бойових дій, фотодокументи, що пропагують міць і силу своєї зброї або демонструють звірячість против ника;
телебачення дозволяє передавати факсимільним способом різноманітні друковані видання, в тому числі листівки, в інші країни світу;
при неможливості прямої передачі на телевізійні приймачі (або ретрансляції передач) населення й військовополонені мо жуть дивитися їхні записи за допомогою відеомагнітофонів.