1.1.3. Фактори та засоби забезпечення національної безпеки

Фактори забезпечення національної безпеки

У сучасному розумінні національної безпеки особлива роль належить визначенню факторів її забезпечення, під якими ро­зуміють усі можливості суспільства щодо вирішення завдань відвернення війни й забезпечення мирних умов функціонування безпеки.

Система факторів забезпечення національної безпеки є склад­ною і багатогранною. Існують різні способи класифікації цих факторів. Так, зокрема, їх поділяють на внутрішні й зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні. Особливе місце серед них посідають внутрішні фактори. До їхнього числа можна віднести такі.

В економічній сфері:

• рівень і темпи розвитку виробничих сил;

• можливість використання досягнень науки й техніки у ви­ робництві;

• можливість участі країни в міжнародній інтеграції;

• характер підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

22

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

У соціально-політичній сфері:

• характер політичного керівництва суспільством;

• політичний плюралізм, рівність або нерівність усіх членів сус­ пільства;

• відсутність або наявність національного пригнічення або дис­ кримінації;

• ступінь інтернаціональної єдності суспільства;

• рівень розвитку демократії й участі широких мас в управлінні суспільством;

• ступінь забезпечення реальних прав і свобод громадян, спосіб життя населення;

• ступінь довіри та підтримки громадянами державної влади тощо.

У духовній сфері:

• характер пануючихсвітогляднихтаідейно-політичнихустано- вок, ступінь ідейної єдності суспільства;

• рівень ідейно-моральної зрілості громадян;

• можливість доступу до знань та участі усіх членів суспільства у створенні духовних цінностей та засвоєнні досягнень куль­ тури тощо.

Існує також низка інших факторів, які сприяють утверджен­ню сучасної концепції національної безпеки. До її числа слід від­нести:

• прогресуючийпроцесінтеграціїтаінтернаціоналізації світової спільноти, яка все активніше набуває характеру об'єктивної закономірності суспільного розвитку;

• підтримка й симпатії серед широких народних мас ідеї без'ядерного, ненасильницького миру незалежно від політич­ ної класифікації їх держав і режимів;

• прогресивна діяльність окремих представників воєнно-полі­ тичного керівництва різних держав та інших впливів політич­ них кіл і сил (істеблішменту) тощо.

Втілення в життя зазначених факторів має супроводжуватися оптимізмом і надією на здатність і спроможність збереження люд­ської цивілізації.

23

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

О сновні засоби забезпечення національно/безпеки

Успіхи в реалізації сучасної концепції національної безпеки, як зазначалося вище, залежать від багатьох обставин, у тому числі від комплексного використання економічних, політичних, науко­во-технічних, соціальних, духовних і воєнних факторів.

Будь-які зміни основ політичного або воєнно-політичного мислення вимагають переосмислення місця й ролі кожної з них, визначення їхніх взаємозв'язків. У першу чергу це стосується спів­відношення політичних та воєнних засобів забезпечення безпеки. Це невипадково, тому що протягом усієї історії існування суспіль­ства людей воєнній фактор був основним, а іноді й єдиним засобом розв'язання політичних суперечностей та воєнних конфліктів.

Зважаючи на негативні наслідки воєнних конфліктів,усе біль­ша перевага надається політичним засобам забезпечення націо­нальної безпеки.

Під політичними засобами забезпечення національної безпе­ки розуміють насамперед таку діяльність держави, яка дозволяє забезпечити мир, вирішити завдання відвернення війни та ство­рення умов для розвитку держави без використання воєнно-на­сильницьких методів.

Структура політичних засобів є складною та багатогранною. До політичних засобів належать:

• участь у відпрацюванні міжнародних правових норм, концеп­ цій і програм боротьби за мир і роззброєння;

• укладання угод та договорів;

• політичні консультації та особисті контакти лідерів держав;

• конкретні практичні заходи щодо роззброєння, встановлен­ ня контактів і взаємний контроль над перебігом процесу роз­ зброєння;

• народна дипломатія.

Політичні засоби забезпечення національної безпеки мають певну специфіку, свої характерні риси, а саме:

• можливість ефективного використання політичних засобів для вирішення найскладніших проблем;

24

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

• г нучкість застосування;

• широкий діапазон застосування: від установлення політич­ них контактів і переговорів із конкретних питань до карди­ нального перегрупування політичних сил, глобальних змін характеру політичної ситуації в усій системі світового спів­ товариства;

• інтегруючий та структурно-організуючий щодо інших засобів характер;

• підвищення ролі політичних засобів у міжнародних відноси­ нах, яке виражається в тому, що вони знаходять дедалі більше прибічників серед широких суспільних мас, впливових полі­ тичних кіл.

Вважається, що значення й роль воєнних аспектів забезпе­чення національної безпеки буде неухильно зменшуватися у міру розширення й зміцнення політичних, економічних, міжнародно-правових, гуманітарних та інших факторів безпеки. Проте воєнна сила, очевидно, ще досить тривалий час залишатиметься одним із матеріальнихносіївіважливихелементів забезпечення національ­ної й усезагальної міжнародної безпеки.

Такий процес може набувати характеру об'єктивної зако­номірності. Власне на початковому його етапі вирішальна роль належатиме воєнним засобам при допоміжному значенні полі­тичних, далі — відносно рівнозначне значення цих засобів, на наступних етапах — домінування політичних засобів (створен­ня ефективного механізму блокування війн і конфліктів), і, на­решті, зникнення воєнної небезпеки й утвердження безпеки. З характеру цього процесу випливають деякі основні особливості, що складають діалектику співвідношення політичних і воєнних засобів, а саме:

• пріоритет ненасильницьких засобів не виключає, а передбачає використання в сучасних умовах воєнних засобів і воєнного механізму блокування війни;

• успіх використання як політичних, так і воєнних засобів за­ лежить від комплексного їх застосування;

• успіх реалізації політичних засобів конкретної держави знач­ ною мірою залежить від якості її збройних сил.

25

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

1.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

1 '2.1. Рівні та види національної безпеки

Сутність національної безпеки полягає у протидії і компен­сації будь-яких деструктивних заворушень, що формуються все­редині суспільства або за його межами, які шкодять потребам життєдіяльності і розвитку суспільства та особистості.

У зв язку з цим у національній безпеці виділяють три рівні езпеки (рис. 1.2): особистості, суспільства і держави. їхнє місце і роль є динамічними та визначаються характером суспільних від­носин, політичним устроєм, ступенем внутрішніх та зовнішніх за-

езпека особистості — положення, при якому особистості не загрожує небезпека. Безпека особистості полягає у формуванні комплексу правових і моральних норм, суспільних інститутів та організацщ.які дозволили бій розвивати й реалізовувати соціаль­но значущі здібності й потреби, не зазнаючи при цьому протидії Держави й суспільства.

езпека суспільства — наявність суспільних інститутів, норм, розвинених форм суспільної свідомості, які дозволяють реалізу­вати права та свободи усіх груп населення і протистояти діям, що ведуть до розколу суспільства (у тому числі і з боку держави).

езпека держави — положення, при якому державі не загро­жує небезпека. Досягається наявністю ефективного механізму уп­равління і координації діяльності політичних сил та громадських груп, а також активних інститутів (органів) їхнього захисту.

критичні для нації періоди може домінувати безпека сус­пільства або держави. Як правило, авторитарні та тоталітарні ре-йми, які постійно створюють такі критичні умови, висувають на ередній план безпеку держави за рахунок безпеки особистості. Аля демократичних суспільств найбільш цінними є свобода та езпека особистості. Для них безпека держави і суспільства є не

амощллю, а функцією забезпечення свободи і безпеки особис­тості.

26

Розділ 1. Основи національної безп*^¹¹ держави

Н АЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕІ<^А national security

Рівні національної безпеки

ЗЛИ національної безпеки

Безпека особистості

mmmd

Політична безпека

Економічна безпека

Безпека суспільства

Соціальна безпека

Воєнна безпека

Безпека держави

Екологічна безпека

Науково-технічна безпека

Інформаційна безпека

Р ис. 1.2. Рівні та види иаціона^ІЬН01 безпеки

У змістовному плані в національнім безпеці розрізняють різ­номанітні галузі, структурні елементи Д° яких у першу чергу належать: безпека політична, екс»номічя^а> соціальна, воєнна, еко­логічна, науково-технологічна, і

1.2.2. Політична безпека

Політична безпека [political security] — здатність і можливості нації та її державних інститутів самості^йно вирішувати питання державного устрою, незалежно проводм^ги внутрішню і зовнішню політику в інтересах особистості та сус^^льства-

Політична безпека передбачає наявз'^сть стійкого політичного суверенітету в межах міждержавних від,н^{осин 1} політичної стабіль­ності суспільства, що досягається формі^анням політичної систе­ми, яка б забезпечувала баланс інтгересівР^{ізноманітних} соціальних груп з опорою на пріоритет особистості, відсутність як першого, так і другого неминуче руйнує політичну бє:^аекУ ^кР^аши-

₇

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

О сновні напрями забезпечення політичної безпеки:

• створення дійових механізмів захисту прав громадян у країні та в світі;

• запобігання та усунення спроб утручання у внутрішні спра­ ви держави;

• входження в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної безпеки;

• уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянсь­ кої злагоди та соціальної стабільності;

• побудова надійної системи захисту конституційних засад, за­ побігання та боротьба з порушеннями законності й правопо­ рядку, створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими фор­ мами;

• забезпечення належного виконання законних рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

1.2.3. Економічна безпека

Економічна безпека [economy security] — положення, при якому економіці держави не загрожує небезпека [22,62].

Характеризується рівнем розвитку виробничих сил та еконо­мічних відносин, спрямованих на реалізацію потреб особистості і суспільства, наявністю розвиненої інфраструктури та корисних копалин, кваліфікованої робочої сили і системи її підготовки, а також характером інтеграції у систему світових господарських зв'язків.

Економічна безпека передбачає:

• недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, їх перетікання в тіньову економіку;

• контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

• боротьбу з протиправною економічною діяльністю, протидію неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фі­ нансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.

28

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

П роте створення замкненого самодостатнього господарства в межах окремої країни або групи країн, спрямоване на максималь­не обмеження імпорту, стимулювання експорту товарів і капіта­лу, а також економічна залежність руйнують системи економічної безпеки.

1.2.4. Соціальна безпека

Соціальна безпека базується на психічному та психологічно­му стані населення держави. Залежить від багатьох інших видів безпеки (зокрема від економічної, політичної, інформаційної тощо) та чинників (наявність безробітних, багатодітних родин, кримінальних угруповань, правоохоронних органів і т.ін.). Від­чутно змінюється під час воєн, епідемій, підвищення цін, прове­дення виборів.

Забезпечення безпеки у соціальній сфері включає такі основні напрями:

• виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства під час переходу до ринкової еко­ номіки;

• вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демогра­ фічним процесам;

• створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного й духовного здоров'я;

• стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни;

• захист прав споживачів.

1.2.5. Воєнна безпека

Воєнна безпека [military security] — положення, що характе­ризує можливість забезпечення національної безпеки засобами збройного насильства.

Зовнішній аспект воєнної безпеки відображає здатність на­ції протидіяти або стримувати вплив воєнної сили із-за кордону.

29

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Ц е досягається наявністю сучасних збройних сил, формуванням системи колективної та загальної безпеки, входженням до складу тих чи інших воєнно-політичних союзів.

Внутрішній аспект воєнної безпеки пов'язаний з деструктив­ними проявами гонки озброєнь, мілітаризації суспільної свідо­мості, збільшенням політичної ролі армії у державі. Відмова від мілітаризації економіки й усіх сфер суспільного життя, деполіти­зація армії, пріоритет інтересів національної безпеки над інтереса­ми військових ведуть до зміцнення воєнної безпеки держави.

Забезпечення воєнної безпеки держави передбачає:

• створення ефективних механізмів і проведення комплекс­ них заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації наслідків агресії або кон­ флікту;

• запобігання спробам та усунення порушень державного кор­ дону і територіальної цілісності України;

• забезпечення демократичного цивільного контролю за Воєн­ ною організацією держави.

1.2.6. Екологічна безпека

Екологічнабезпека —стан системи «природа —техніка —лю­дина», який забезпечує збалансовану взаємодію природних, тех­нічних та соціальних систем, формування природно-культурного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам мешканців регіонів Землі при збереженні природоресурсного та екологічного потенціалу природних сис­тем і здатності біосфери в цілому до саморегулювання. Важливою складовою екологічної безпеки є стан захищеності особистості, суспільства і держави від загроз, які створюються стихійними ли­хами і техногенними катастрофами.

Забезпечення безпеки в екологічній сфері передбачає:

• упровадження та контроль за дотриманням науково обґрун­ тованих нормативів природокористування та охорони дов­ кілля;

ЗО

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

• к онтроль за станом довкілля, виявлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;

• зниження антропогенних навантажень, ліквідацію наслідків шкідливого впливу людської діяльності на довкілля;

• упровадження у виробництво екологічно безпечних техно­ логій;

• реалізацію заходів щодо зменшення впливу наслідків Чорно­ бильської катастрофи;

• недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологіч­ но небезпечних технологій, речовин і матеріалів.

1.2.7. Науково-технологічна безпека

Науково-технологічнабезпекахарактеризується станом фун­даментальних, пошукових і прикладних наукових досліджень, які забезпечують стабільний розвиток науково-технічного, техноло­гічного й соціально-економічного потенціалу держави на світово­му рівні.

Забезпечення безпеки в науково-технологічній сфері передба­чає:

• вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку науко­ во-технологічного потенціалу;

• виявленнятаусуненняпричиннауково-технологічноговідста- вання України;

• створення ефективних механізмів боротьби з відпливом інте­ лектуального та наукового потенціалу за межі України.

1.2.8. Забезпечення безпеки в інформаційній сфері

Стрімке зростання інформаційних технологій призвело до по­чатку перерозподілу в суспільстві реальної влади від традиційних структур до центрів управління інформаційними потоками. Ін­формаційні технології знаходять усе ширше застосування у таких сферах, як фінансовий обіг і ринок цінних паперів, зв'язок, транс-

31

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

п орт, високотехнологічні виробництва (особливо атомні, хімічні тощо), державні системи управління і т.ін. Будь-яка диверсія у на­ведених сферахжиттєдіяльності держави й суспільства може при­звести до тяжких наслідків, паралізувати як ординарні,так і склад­ні, «високі» системи управління, збройні сили і спеціальні служби, спровокувати руйнівні аварії на екологонебезпечних об'єктах.

Не слід залишати поза увагою й вплив таких безпосередніх носіїв інформації, як творчі колективи телебачення й радіомов­лення, газет і журналів, інформаційних агентств, які влучно нази­вають «четвертою владою».

Особливого значення вирішення проблеми інформаційної безпеки набувають у сучасних умовах глобалізації інформаційних процесів, а також в умовах бажання деяких розвинених держав досягти домінування у світі.

Забезпечення безпеки в інформаційній сфері передбачає:

• вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформацій­ ного простору та входження України у світовий інформацій­ ний простір;

• виявлення та усунення причин інформаційної дискримінації України;

• усунення негативних факторів порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;

• розроблення й упровадження необхідних засобів та режимів отримання, зберігання, поширення й використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері.

1.3. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

1.3.1. Визначення системи забезпечення національної безпеки

Для формування збалансованої державної політики та ефек­тивного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захис­ту національних інтересів у політичній, економічній, соціальній,

32

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

в оєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та ін­ших сферах створюється система забезпечення національної без­пеки держави [68, 69].

Система забезпечення національної безпеки (рис. 1.3) — ор­ганізована державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних ін­тересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавс­тва держави.

В Україні правову основу забезпечення національної безпеки становлять Конституція України,3акон України «Про національну безпеку України», інші закони і нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди.

Діяльність щодо забезпечення національної безпеки має бути доступною для контролю відповідно до законодавства України.

1.3.2. Функції системи забезпечення національної безпеки

Основними функціями системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності є:

• створення й підтримання в готовності сил та засобів забезпе­ чення національної безпеки;

• управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки;

• здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпе­ чення національної безпеки;

• участь у міжнародних системах безпеки.

Створення й підтримання в готовності сил та засобів забезпе­чення національної безпеки включає:

• створення правових засад для побудови, розвитку та функ­ ціонування системи;

• формування організаційної структури системи та державних органів забезпечення національної безпеки, що входять до її складу, розподіл їхніх функцій;

33

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

• к омплексне забезпечення життєдіяльності складових частин (структурних елементів) системи:

• кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне за­ безпечення систем тощо;

• підготовку сил та засобів системи до застосування згідно з призначенням.

Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки включає:

• вироблення стратегії й планування конкретних заходів щодо забезпечення національноїбезпеки організацію ібезпосереднє керівництво системою та її структурними елементами;

• оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення національної безпеки та їхніх наслідків. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпе­ чення національної безпеки включає:

• визначення національних інтересів та їхніх пріоритетів;

• прогнозування, виявлення та оцінку можливих загроз, деста­ білізуючих факторів та конфліктів, причин виникнення, а та­ кож наслідків прояву загроз;

• запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих факторів на національні інтереси;

• локалізацію, деескалацію та розв'язання конфліктів;

• ліквідацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих факторів.

Участь у міжнародних системах безпеки включає:

• входження в існуючі та утворення нових систем безпеки;

• утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх керівних, виконавчих та забезпечуючих органів (політичних, економічних, воєнних тощо);

• розроблення відповідної нормативно-правової бази, що регу­ лювала б відносини між державами та взаємодію їх у галузі без­ пеки;

• спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки.

34

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

С истема забезпечення національної безпеки держави

■ організована державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських організацій, поса­дових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, які здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства держави

С творення та підтримання в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки

У правління діяльністю системи забезпечення національної безпеки

З дійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки

У часть у міжнародних системах безпеки

Р ис. 1.3. Функції системи забезпечення національної безпеки

1.3.3. Повноваження суб'єктів забезпечення національної безпеки

Повноваження основних суб'єктів системи забезпечення на­ціональної безпеки:

• Українськийнарод —громадяни Українивсіхнаціональностей на виборах, референдумах, через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє ба­чення національних інтересів України, засобів і способів їх за­хисту, а також добровільно та в порядку виконання своїх конс­титуційних обов'язків здійснюють заходи, визначені органами

35

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

д ержавної влади та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення національної безпеки України; привертаютьува-гу громадянських і державних інститутів до небезпечнихявищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку всіма закон­ними способами й засобами;

Верховна Рада України у межах визначених Конституцією України повноважень здійснює законодавче регулювання та контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо здійснення ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки;

Президент України як глава держави, гарант державного су­веренітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина та Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України та Голо­ва Ради національної безпеки й оборони України забезпечує державну незалежність, здійснює керівництво у сферах націо­нальної безпеки та оборони України;

Рада національної безпеки й оборони України як координацій­ний орган з питань національної безпеки й оборони при Пре­зиденті України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони; Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади,відповідальний перед ПрезидентомУкраїни, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Він вжи­ває заходів щодо забезпечення прав і свобод людини й грома-дянина.забезпечення обороноздатності, національної безпеки України, громадського порядку й боротьби зі злочинністю; Конституційний Суд України вирішує питання про відповід­ність законів та інших правових актів у сфері національної безпеки Конституції України і дає офіційне тлумачення Конс­титуції України та законів України з відповідних питань; суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у сфері забезпе­чення національної безпеки України;

Прокуратура України здійснює свої повноваження у сфері на­ціональної безпеки відповідно до Конституції України;

36

Розділ 1. Основи національної безпеки держави

• Н аціональний банк України виробляє й здійснює емісійно-кре­ дитну політику в інтересах національної безпеки України;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного й по­ забюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України, концепцій, програм, пос­ танов органів державної влади у сфері національної безпеки; забезпечують створення, підтримання в готовності й застосу­ вання сил та засобів забезпечення національної безпеки, а та­ кож управління їхньою діяльністю;

• Воєнна організація держави, яка включає в себе Збройні Сили України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, При­ кордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захис­ ту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції Ук­ раїни, забезпечує оборону України, захист її суверенітету, те­ риторіальної цілісності і н едоторканності її кордонів; протидіє зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру; бореть­ ся з організованою злочинністю; забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних кон­ фліктів, епідемій тощо.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

• я к забезпечення стану захищеності особистості, суспільства, держави від впливу неякісної інформації;

• інформації та інформаційних ресурсів від неправомірного впливу сторонніх осіб;

• інформаційних прав і свобод людини і громадянина.

В інформаційному праві [44] інформаційна безпека — це одна з сторін розгляду інформаційнихвідносину межах інформаційного законодавства з позицій захисту життєво важливих інтересів осо­бистості, суспільства, держави та акцентування уваги на загрозах цим інтересам і на механізмах усунення або запобігання таким за­грозам правовими методами.

2.1.2. Життєво важливі інтереси особистості,

суспільства та держави в інформаційній сфері

Відповідно до усталених поглядів інтереси особистості в ін­формаційній сфері полягають у:

• реалізації конституційних прав людини та громадянина на до­ ступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності, фізичного, ду­ ховного та інтелектуального розвитку;

• захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку. Інтереси суспільства в інформаційній сфері полягають у:

• забезпеченні інтересів особистості в цій сфері;

• зміцненні демократії;

• створення правової соціальної держави;

• досягненні та підтриманні суспільного спокою;

• духовному відновленні держави.

Інтереси держави в інформаційній сфері полягають у ство­ренні умов для:

• гармонійного розвитку державної інформаційної інфраструк- тури;

• реалізації конституційних прав і свобод людини та громадя­ нина в галузі одержання інформації та користування нею з

40

Розділ 2. Основні положення інформаційної безпеки

м етою забезпечення непорушності конституційного ладу, су­веренітету та територіальної цілісності держави, політичної, економічної та соціальної стабільності, безумовного забезпе­чення законності та правопорядку, розвитку рівноправного та взаємовигідного міжнародного співробітництва.

2.1.3. Об'єкти та суб'єкти інформаційної безпеки

Об'єктамиінформаційноїбезпеки [information security object] можуть бути: свідомість, психіка людей; інформаційні системи різ­ного масштабу і призначення.

До соціальних об'єктів інформаційної безпеки звичайно від­носять особистість, колектив, суспільство, державу, світове това­риство.

До суб'єктів інформаційної безпеки [information security subject] належать:

• держава, що здійснює свої функції через відповідні органи;

• громадяни, громадські або інші організації і об'єднання, що володіють повноваженнями по забезпеченню інформаційної безпеки відповідно до законодавства.

2.1.4. Види інформаційної безпеки

Інформаційна безпека особистості — це захищеність психі­ки і свідомості людини від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання свідомістю, дезінформування, спонукання до са­могубства, образ і т.ін.

Інформаційна безпека держави (суспільства) характери­зується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи і т.ін.) відносно небезпеч­них (дестабілізуючих, деструктивних, уражаючих державні інте­реси і т.ін.) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави виз­начається здатністю нейтралізувати такі впливи.

41

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

2 .1.5. Концепція інформаційної безпеки держави

Концепція інформаційноїбезпеки держави — це системати­зована сукупність відомостей про інформаційну безпеку держави та шляхи її забезпечення.

В концепції інформаційної безпеки держави:

• проводиться системна класифікація дестабілізуючих факторів та інформаційних загроз безпеці особистості, суспільства і держави;

• обґрунтовуються основні положення з організації забезпечен­ ня інформаційної безпеки держави;

• розробляються пропозиції щодо способів і форм забезпечення інформаційної безпеки.

2.2. ЗАГРОЗИ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ 2.2.1. Дестабілізуючі фактори інформаційноїбезпеки

Дестабілізуючі фактори [destabilizing factor] —явища та про­цеси природного і штучного походження, що породжують інфор­маційні загрози.

Джерелами дестабілізуючих факторів можуть бути як окремі особи, так і організації та їхні об'єднання. До найбільш сильних із них належать ворожі держави або коаліції ворожих держав, в яких для формування інформаційних загроз створюються і функціону­ють спеціальні органи і служби.

Особливу групу джерел становлять інформаційні системи і за­соби, оскільки вони одночасно є знаряддям приведення в дію ін­формаційних загроз, каналом їхнього проникнення у свідомість особистості або суспільну свідомість і генератором спонтанних за­гроз, що виникають внаслідок технічних несправностей та інших причин.

Джерелом дестабілізуючих факторів може бути також довкілля.

Кожному джерелу властиві певні види дестабілізуючих фак­торів, які можна представити двома групами: міждержавні деста­білізуючі фактори і внутрішньодержавні дестабілізуючі фактори.

42

Розділ 2. Основні положення інформаційної безпеки

С укупність джерел разом із властивими їм видами дестабілі­зуючих! факторів формують спектр інформаційних загроз, що впливають на стан поінформованості особистості, суспільства і держави. До них належать: викрадення, знищення, втрата, прихо­вування, спотворення, розголошення, фальсифікація, компроме­тація корисної (істинної) інформації, а також фабрикування, роз­повсюдження і впровадження дезінформації.

До внутрішньодержавних дестабілізуючих факторів відносять:

• правовий вакуум у більшості питань забезпечення інформа­ ційної безпеки;

• умисне або неумисне порушення законодавства з питань ін­ формаційної безпеки;

• політичні конфлікти; ;

• зловмисні дії злочинних елементів або груп;

• відмови, збої, технічні помилки інформаційних систем (за­ собів);

• природні явища (процеси), що ускладнюють одержання, пе­ редавання, приймання і зберігання інформації або руйнують інформаційні системи.

Міждержавні дестабілізуючі фактори — це конфлікти різ­номанітних масштабів і проявів (в економіці, політиці, ідеології, дипломатії і т.ін.).

2.2.2. Класифікація загроз інформаційній безпеці

Загрози інформаційній безпеці [information security threat] — сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері. Основні загрози інформаційній безпеці можна розділити на три групи:

• загрози впливу неякісної інформації (недостовірної, фальши­ вої, дезінформації) на особистість, суспільство, державу;

• загрозинесанкціонованогоінеправомірноговпливу сторонніх осіб на інформацію та інформаційні ресурси (на виробництво інформації, інформаційні ресурси, системи їхнього формуван­ ня і використання);

43

Ill I

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

• загрози інформаційним правам і свободам особистості (праву на виробництво, розповсюдження, пошук, одержання, пере­давання і використання інформації; праву на інтелектуальну власність на інформацію і речову власність на документова­ну інформацію; праву на особисту таємницю; праву на захист честі і гідності і т.ін.).

Фактори загроз за видовою ознакою поділяються на політич­ні, економічні та організаційно-технічні (рис. 2.2) [37]:

З АГРОЗИ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ information security threat

- сукупність умов і факторївГщопЩюютьнебезгйужт'бво важливим інтересам особистості, суспільства та держави в інформацйній сфері

Класифікація факторів загроз завидовокознакою

Ієрархічна класифікація факторів загроз

Політичні фактори загроз інформаційній безпеці

\\

Глобальні фактори загроз інформаційній безпеці

Економічні фактори загроз інформаційній безпеці

Регіональні фактори загроз інформаційній безпеці

Організаційно-технічні фактори загроз інформаційній безпеці

Локальні фактори загроз інформаційній безпеці

Рис. 2.2. Класифікація загроз інформаційній безпеці

Під політичними факторами загроз інформаційній безпеці ро­зуміють:

• зміни геополітичної обстановки внаслідок фундаментальних змін у різноманітних регіонах світу, зведення до мінімуму ймовірності світової ядерної війни;

• інформаційну експансію розвинених країн, які здійснюють глобальний моніторинг світових політичних, економічних,

44

Розділ 2. Основні положення інформаційної безпеки

в оєнних, екологічних та інших процесів та розповсюджують інформацію з метою здобуття односторонніх переваг;

• становлення нової державності в пострадянських країнах на основі принципів демократії, законності, інформаційної від­ критості;

• знищення колишньої командно-адміністративної системи державного управління, а також системи забезпечення без­ пеки;

• порушення інформаційних зв'язків унаслідок утворення на території колишнього СРСР нових держав;

• прагнення пострадянських країн до більш тісного співробіт­ ництва із зарубіжними країнами в процесі проведення реформ на основі максимальної відкритості сторін;

• низьку загальну правову та інформаційну культуру сторін. Основними економічними факторами загроз безпеці інформа­ ції є:

• перехід на ринкові відносини в економіці, поява на ринку ве­ ликої кількості вітчизнянихта зарубіжних комерційних струк­ тур —виробників та споживачів інформації, засобів інформа­ тизації та захисту інформації, включення інформаційної про­ дукції в систему товарних відносин;

• критичний стан вітчизняних галузей промисловості, яка ви­ робляє засоби інформатизації та захисту інформації;

• розширення кооперації із зарубіжними країнами в розвитку інформаційної інфраструктури.

Основними організаційно-технічними факторами загроз ін­формаційній безпеці є:

• недостатня нормативно-правова база у сфері інформаційних відносин, у тому числі в галузі забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатнє регулювання державою процесів функціонуван­ ня та розвитку ринку засобів інформатизації, інформаційних продуктів та послуг;

• широке використання у сфері державного управління та кре­ дитно-фінансовій сфері незахищених від витоку інформації

45

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

і мпортних технічних та програмних засобів для зберігання, оброблення та передавання інформації;

зростання обсягів інформації, яка передається відкритими ка­налами зв'язку;

загострення криміногенної обстановки, зростання кількості комп'ютерних злочинів, особливо в кредитно-фінансовій сфері.

Ієрархічна класифікація загроз інформаційній безпеці. Глобальні фактори загроз інформаційній безпеці: недружня політика іноземних держав у галузі глобального ін­формаційного моніторингу, розповсюдження інформації та нових інформаційних технологій;

діяльність іноземних розвідувальних та спеціальних служб; діяльність іноземних політичних та економічних структур, спрямована проти інтересів держави;

злочинні дії міжнародних груп, формувань та окремих осіб. Регіональні фактори загроз інформаційній безпеці: використання інформаційної інфраструктури колишнього СРСР для передавання конфіденційної інформації; невідповідність інформаційного забезпечення державних та суспільних інститутів сучасним вимогам управління еконо­мічними, політичними та соціальними процесами; відставання від розвинених країн світу з темпів та масштабів розроблення та впровадження нових інформаційних техно­логій;

недопустимо високий рівень технологічної залежності краї­ни від зарубіжних держав у зв'язку з широким використан­ням імпортних засобів обчислювальної техніки, систем теле­комунікації, зв'язку та інформаційних технологій; розвиток зарубіжнихтехнічнихзасобіврозвідки.та промисло­вого шпіонажу, що дозволяє одержати несанкціонований до­ступ до конфіденційної інформації,у тому числі такої що скла­дає державну таємницю;

зростання злочинності в інформаційній сфері; використання старих методів та засобів захисту національ­них інформаційних мереж, широке розповсюдження комп'ю-

46

Розділ 2. Основні положення інформаційної безпеки

т емних вірусів, призначених для ураження систем управління та ув'язку;

відсутність ефективної системи забезпечення цілісності, нез­мінності та схоронності нетаємної інформації, у тому числі та­кої, що є інтелектуальною власністю. Локальні фактори загроз інформаційній безпеці: перехоплення електронних випромінювань; застосування підслуховуючих пристроїв або закладок; дистанційне фотографування;

розкрадання носіїв інформації та промислових відходів; копіювання носіїв інформації з подоланням заходів захисту; незаконне приєднання до апаратури та ліній зв'язку; упровадження та використання комп'ютерних вірусів і т.ін.