7. Призначення, склад і структура фінансового механізму

Фінансовий механізм являє сукупність конкретних форм і методів, забезпечує розподіл і перерозподіл фінансових відносин і ресурсів, утворення фондів грошових коштів. Фінансовий механізм – складова частина господарського механізму.

Залежно від суб’єктів фінансових відносин і їх впливу на реалізацію фінансової політики фінансовий механізм поділяється: директивний та регулюючий.

Директивний розробляється для тих фінансових відносин, в яких бере участь держава. В його дію включаються: податки; видатки бюджету; державний кредит; бюджетне фінансування; організація бюджетного процесу та інші. Управління здійснюється за допомогою органів, що очолюють Мінфін, НБУ.

Регулюючий, який характерний для приватних підприємств. В цьому випадку держава встановлює тільки загальний порядок використання фінансових ресурсів. Управління здійснюється за допомогою фінансового апарату або фінансової служби підприємства.

Фін механізм складається з фінансового регулювання і фінансового забезпечення.

Фінансове регулювання:

1. Фінансові методи: Планування;Управління фінансами;Фінансове забезпечення; Фінансове регулювання;Фінансовий контроль.

2. Фінансові важелі: Податки; Обов‘язкові збори;Норми амортизації;Проценти по кредитах;Інформаційно-фінансові важелі;Фінансове стимулювання; Фінансові санкції.

Реалізація фінансової політики здійснюється через дію фінансового механізму.

Таким чином, фінансовий механізм являє собою сукупність форм, видів, методів і способів управління фінансовими відносинами. Ступінь досконалості фінансового механізму залежить від його окремих елементів, зокрема бюджетного, податкового, кредитного і інвестиційного механізму.

Основними методами фінансового забезпечення є:

• Бюджетне фінансування, яке передбачає подання коштів з бюджету на безповоротних засадах;

• Кредитування, тобто надання коштів на принципах зворотності, плановості, строковості і забезпечуванності.

• Самофінансування передбачає відшкодування видатків суб‘єктів господарювання по основній діяльності та розвитку інших видів діяльності за рахунок власних джерел. Даний принцип допускає залучення кредитних ресурсів.

• Оренда (лізинг) – передача майна у користування за певну плату у певний термін.

• Інвестування – процес вкладання грошей в ті чи інші об‘єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу.

Фінансове регулювання відбувається через оподаткування як вилучення частини доходів підприємствам та організацій, а також населення і спрямування цих коштів до державних цільових фондів для забезпечення державних потреб.

Конкретними формами здійснення процесів розподілу і перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, які поділяються на податки, обов‘язкові платежі і т. Інше, а також фінансові стимули і фінансові санкції.

8. Функції вищих законодавчих і виконавчих органів державної влади щодо управління фінансами

Розподіл функцій в управлінні фінансами між органами державної влади і управління:

Президент України створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші органи і служби, підписує закони, прийняті Верховною Радою у сфері фінансів та фінансових відносин, має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд.

Верховна Рада України приймає закони, в тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет та вносить зміни до нього, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету, приймає рішення щодо звіту про його виконання, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики України.

Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, цільової політики, політики у сфері праці і зайнятості населення, охорони природного середовища, екологічної безпеки; організує розробку проекту закону про Державний бюджет України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету, надає Верховній Раді звіт про його виконання.

Міністерство фінансів України – це центральний орган державної виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України, є головним інститутом державного економічного регулювання. Міністерство фінансів як координатор економічних реформ в Україні здійснює розширений спектр функцій:

• реалізує державну фінансову політику;

• складає проект Державного бюджету України, затверджує і виконує Державний бюджет;

• забезпечує стабільність державних фінансів, захист фінансових інтересів держави;

та виконує ряд інших функцій у відповідності з положенням про Міністерство фінансів.

При Міністерстві фінансів діють Державна контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство. Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є:

• здійснення контролю за витрачанням грошових коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням;

• станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та фондах, бюджетних установах, на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджету;

• розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків;

• контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів усіх рівнів та коштів позабюджетних фондів;

• контроль за збереженням держмайна у бюджетних установах;

• контроль за достовірністю бухгалтерського обліку і звітності у бюджетних установах;Головною метою функціонування Державного казначейства, яке було створене у 1995 році, є ефективне управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті.

Державна податкова адміністрація в Україні є одним з органів виконавчої влади, створена з метою посилення контролю за стягненням податків, зборів, обов’язкових платежів, здійснення виконавчої дисципліни.