21. Фонд охорони навколишнього середовища

Відповідно до Закону України 'Про охорону навколишнього природного середовища' була створена система фондів охорони навколишнього природного середовища на державному та місцевому рівнях.

Зазначені фонди формуються за рахунок:

- збору за забруднення навколишнього природного середовища (за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти та розміщення відходів у навколишньому природному середовищі);

- частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;

- цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Кошти фонду використовуються в межах бюджетних програм, визначених законодавством.

Джерелами доходів державного фонду охорони навколишнього середовища є:

• Збір за забруднення навколишнього середовища

• Штрафи за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища

• Добровільні внески і пожертви підприємств, організацій, громадян та інші кошти, що передбачені законодавством.

До основних напрямків використання коштів фонду належать:

• Фінансування природоохоронних заходів

• Фінансування ресурсозберігаючих заходів

• Забезпечення екологічної безпеки.

22. Економічна сутність і роль державного кредиту

Державний кредит – це відносини між державою та іншими суб’єктами з приводу мобілізації додаткових грошових коштів на умовах добровільності, платності, строковості, в яких держава виступає як позичальник або гарант. Метою залучення коштів є покриття бюджетного дефіциту, регулювання грошового обіг, структурна перебудова народного хазяйства, введення власної грошової одиниці, акумулювання коштів для інвестиційних програм.

Функції державного кредиту:

1. Фіскальна – сприяє акумуляції додаткових коштів до централізованих і децентралізованих фондів.

2. Регулююча – регулює грошовий обіг за допомогою операцій на відкритому ринку, що впливає на пропозицію грошей і на % ставку.

Державний кредит за своєю економічною суттю являє собою форму вторинного перерозподілу ВВП.

До джерел фінансування кредиту відносять: грошові кошти юридичних і фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), іноземних держав, міжнародних фінансових організацій. Фінансові ресурси, залучені шляхом використання державного кредиту направляються до відповідного державного бюджету, центрального банку, або до відповідного фонду для фінансування визначених програм. Залучені кошти використовуються на умовах позики (платності, повернення, забезпечення та ін).

До основних форм державного кредиту відносяться:

державні позики, які одержують на підставі кредитних угод;позики, які залучаються державними органами управління шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів;державні гарантії, що надаються урядом підприємствам і установам з метою залучення останніми кредитних ресурсів;вклади громадян в ощадні банки країни;інші форми.

Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод, можуть бути внутрішніми і зовнішніми. За строками погашення вони бувають короткостроковими, середньостроковими і довгостроковими. За забезпеченням позики поділяються на заставні (забезпечені заставою) та беззаставні. У якості застави виступають матеріальні цінності, грошові кошти, які знаходяться у власності держави, або будуть одержані в майбутні періоди та ін. Беззаставні позики не мають певного забезпечення. Їх надійність гарантується фінансовою стійкістю держави.Позики, що залучаються з використанням державних цінних паперів, теж можуть виконуватись в різних варіантах. Це можуть бути цінні папери, які пропонуються внутрішнім і зарубіжним інвесторам. Вони, в свою чергу, можуть бути неринковими (тобто не підлягають обігу на фінансових ринках) і ринковими. Державні цінні папери також можуть бути процентними, виграшними і дисконтними.Державні гарантії за кредити підприємств і установ також включаються до державного кредиту. Вони не передбачають залучення коштів до державного бюджету. Проте їх раціональне використання сприяє стабілізації розвитку підприємницької діяльності і, тим самим, збільшення надходжень до державного бюджету. Державні гарантії можуть бути внутрішніми (вони надаються резидентам України) і зовнішніми – нерезидентам України. Неповернення гарантованих позик у строки, передбачені кредитними угодами передбачає їх погашення за рахунок коштів державного бюджету.

Вклади громадян в ощадні банки не завжди відносяться до державного кредиту. Такі кошти розглядаються як державний кредит тільки утому разі, коли вони спрямовуються додержавного бюджету. А ці явища мають місце лише у випадках, коли кошти ощадних банків використовуються для придбання держаних цінних паперів.