27. Ринок капіталів

Ринок капіталів пов'язаний з процесом забезпечення кругообігу позикового капіталу. На ньому формується попит і пропозиція на середньо-і довгострокові позиковий капітал.

КРЕДИТНИЙ ринок це специфічна сфера економічних відносин,де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал. Він дає змогу здійснювати нагромадження, рух, розподіл ті перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки. Він поділяється на ринок грошових ресурсів і ринок боргових зобов'язань.

Кредитні відносини впливають на збалансованість економіки, регулювання пропорцій суспільного відтворення між виробничою і невиробничою сферамі.

Функції кредиту:

- Перерозподільна полягає в тому що вільні кошти за допомогою кредиту надаються в тимчасове користування.

- Емісійна полягає у створенні кредитних грошей для грошового обігу. її виконує тільки банківський кредит.

- Контрольна функція банківський контроль над діяльністю позичальника.

Фондовий ринок - ринок, на якому здійснюється емісія, купівля і продаж цінних паперів. На цьому ринку відбувається мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску і реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу.

Функціі ринку цінних паперів:

- облікові проявляється в обліку, спеціальних реєстрах цінних паперів, що

обертаються на фондовому ринку і реєстрації усіх учасників даного ринку; - контролююча передбачає проведення контролю за дотриманням норм

законодавства учасниками ринку; - збалансування пошту і пропозиції;

- стимулююча - стимулювання фізичних і юридичних осіб стати учасниками даного ринку;

- перерозподільча – перерозподіл коштів між підприємствами, державою, населенням, окремими галузями та регіонами;

- регулююча – регулювання різноманітних суспільних процесів.

Мета діяльності фондового ринку – акумуляція фінансових ресурсів і забезпечення можливості їх перерозподілу шляхом здійснення учасниками ринку різноманітних операцій з цінними паперами.

Завдання ринку цінних паперів – мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій, формування ринкової інфраструктури, розвиток вторинного ринку, активізація маркетингових досліджень, трансформація відносин власності, контроль над капіталом на основі державного регулювання, зменшення інвестиційного ризику.

28. Економічна природа і призначення міжнародних фінансів

Країни як учасники системи світового господарства в сучасних умовах надзвичайно пов’язані між собою і дедалі система економічних, фінансових та інших відносин стає більш тісною. Це спричиняє розширення потоку грошових платежів, кредитів та капіталів між країнами.

Міжнародні фінанси як система фінансових відносин щодо руху грошових потоків групується таким чином:

• відносини між суб’єктами господарювання різних країн;

• відносини держави з урядами інших країн та суб’єктами господарювання інших країн;

• взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнародними фінансовими інститутами і організаціями.

Згідно з цим сфера міжнародних фінансів включає міжнародні фінансові відносини (обслуговують перші 2 види грошових потоків) і міжнародні фінанси (обслуговують взаємовідносини з наднаціональними структурами).

Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб’єктами різних країн. Забезпечення еквівалентності обміну при цьому досягається через валютне регулювання. Особливістю міжнародних кредитних відносин є те, що вони завжди двосторонні.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси, які відбуваються паралельно із поглибленням міжнародної спеціалізації.

Фінансове забезпечення діяльності наднаціональних структур здійснюється через фонди, що створюються даними організаціями (бюджети ООН і Європейського союзу).

Організація міжнародних грошових потоків між суб’єктами господарювання базується на прийнятих у світі формах розрахунку та системі валютного регулювання. Основними формами міжнародних розрахунків є:

• інкасо є банківською операцією, за якою банк імпортера перераховує кошти на рахунок експортера після передачі імпортеру від банку експортера документів передбачених контрактом. При цьому використовується схема платежі проти документів. Ця схема достатньо проста, але не дає гарантії на оплату товарів і послуг.

• акредитив дає достатні гарантії експортеру за рахунок відкриття акредитиву в банку імпортера, при цьому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку або при тимчасовій відсутності коштів платіж гарантується банківським кредитом;

• платіж на відкритий рахунок – найменш надійна форма, за якою експортер поставляє товар, а імпортер переказує гроші на день платежу;

• банківський переказ – доручення одного банку іншому виплатити повну суму отримувачу.

Основою міжнародних розрахунків є встановлення курсу валют. Встановлення курсу валют передбачає порівняння сумарної вартості товарів і послуг споживчого кошика в різних країнах. Для точнішого співвідношення валют застосовують також метод валютного кошика, за яким національні валюти співвідносяться з умовною грошовою одиницею – спеціальні права запозичення.