Кп. 110. Назвіть критерії, яких повинен дотримуватись оратор, готуючи виступ перед аудиторією

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів: 1)добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу, 2)Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності, 3)»Словесне вираження», літературна обробка мови, 4)Вивчання, запам'ятовування тексту, 5)Проголошення.

Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний , комунікативний і посткомунікативний.

Докомунікативний (1.Визначення теми і мети виступу, 2.Оцінка аудиторії й обстановки, 3.Добір матеріалу, 4.Створення тексту, 5.Репетиція)

Комунікативний (Проголошення промови, Відповіді на запитання, ведення полеміки)

Посткомунікативний (Аналіз промови­)

Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу повинна бути зрозумілою , чіткою , по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: « Чи потрібні нам атомні електростанції?», «Стан охорони праці і техніки безпеки ». Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем.

Починаючи розробку тексту, необхідно визначити мету виступу. Оратор повинен ясно уявляти , якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості .

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії. Необхідні дані про тих , на кого розрахована промова - це: освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна ...), пізнавальні інтереси, стать , вік, ставлення до теми і до оратора.

Завжди легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного ) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і т.д.). Що однорідніша аудиторія, то більш передбачена реакція на виступ. У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше. Якщо публіка різна за складом, треба, по можливості, адресувати якийсь фрагмент кожній групі. Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше керувати. Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у кабінеті, є чи там кафедра, стіл, мікрофон .

Треба з'ясувати також, після яких інших промов планується ваш виступ. Адже кожна наступна промова повинна бути цікавішою за змістом і формою, ніж попередня. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а декілька . Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає і редагує текст. При підготовці до виступу потрібно не лише продумати композицію (вступ, висновки), а й підібрати приклади й ілюстрації, відрепетирувати виступ, установити позитивний напрямок думок.

Кп. 111. Охарактеризуйте поведінку людини, яка діє за установкою „я –в порядку, ти – в порядку”.

Життєві позиції відображають фундаментальні установки людини щодо сутнісної цінності, яку він вбачає в собі і в інших людях. Це щось більше, ніж просто думка про свою або чию-небудь поведінку. Прийнявши одну з цих позицій, дитина як правило починає підстроювати під неї сценарій свого життя. Об’єднавши всі можливі комбінації цих позицій, можна виділити 4 установки про себе та інших людей: 1. Я ОК, ти ОК; 2. Я не ОК, ти Ок; 3. Я ОК, ти не ОК;.4. Я не ОК, ти не ОК.

Установка „Я –в порядку, ти – в порядку” ( або Я благополучний - ви благополучні (за Макаровим) відображає повноцінну особистість.

Для людини в цій позиції характерне позитивне ставлення до себе і до співрозмовника. Основні характеристики її поведінки: впевненість у собі, чуйність, спокій, встановлення і підтримка добрих відносин зі співрозмовником.

Характерною для цієї позиції є готовність до співпраці.

За цієї стратегії учасники визнають право один одного на власну думку і готові її зрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для усіх варіант рішення проблеми. Людина, орієнтована на співробітництво, не намагається домогтися своєї цілі за рахунок інших, а шукає вирішення проблеми. людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається спіпрацювати з іншою людиною.

Попри те, що тип співробітництва потребує значних зусиль, немало часу, вміння висловити свої потреби, вислухати протилежну сторону, вироблення альтернативних варіантів розв’язання проблеми, він є найефективнішим щодо задоволення інтересів обох сторін у складних конфліктних ситуаціях. За такого типу поведінки домінує принцип: «Я прагну виграти і хочу, щоб Ви виграли також»

Співробітництво є мудрим підходом у розв’язанні проблеми, найпродуктивнішою стратегією і стилем поведінки у конфліктах. Воно є конструктивним способом виходу із конфлікту, задоволення інтересів обох сторін.

Загалом, установка «Я - в порядку, ти - в порядку» є установкою щасливої,задоволеної життям людини, яка готова жити у світі, що змінюється, при можливості уникає конфліктів.