30. Лавинні процеси.

Лавина [з лат. ІаЬіпа - зсув] - сніжна маса, що сходить з гір. Механізм процесу сходження лавин подібний до механізму осипання і обвалювання. Інший лише учасник процесу - сніг. Під час значних снігопадів на схилах нагромаджується об’єм снігу, для зміщення якого достатньо мінімальної вібрації повітря (крику, падіння каменю тощо), не кажучи про сейсмічні поштовхи, які викликають, як правило, сходження лавин на великій за площею території. Лавина розпочинає свій рух з невеликої ділянки і невеликого об’єму снігу; в міру свого зміщення по схилу вона катастрофічно збільшується в розмірах, захоплюючи все нові і нові партії снігу. Недаремно кажуть: “рости лавиноподібно”. На гребені рухомого снігового валу появляються уламки скель, щебінь, зламані дерева, які лавина “прихоплює” по дорозі. Рухаючись по схилу, снігова маса інтенсивно перемішується. Від стану снігу залежить не лише форма, а і швидкість руху лавин. Найшвидші лавини складаються із сухого, пористого снігу. Чим більше в лавині повітря, тим скоріше вона рухається. Швидкість сухих лавин може досягати 100-120 м/с. Дослідники встановили, що на початку зими лавини, як правило, частіше сходять зі схилів північної експозиції, ніж зі схилів південної експозиції, тому що на останніх сніг сильніше прогрівається сонцем, швидше тане і просідає - критична маса снігу, необхідна для сходження лавин, не встигає нагромадитись. На схилах південної експозиції частіше сходять мокрі лавини (насичений вологою сніг також виходить зі стану рівноваги). Мокрі лавини рухаються зі швидкістю 10-20 м/с в формі стрімкого потоку з чітко визначеними берегами. Лавини, як правило, сходять на схилах крутизною 15-45°. На крутіших схилах сніг не встигає затримуватись і нагромаджуватись. Лавина з силою вдаряє в кожну перешкоду, яку зустрічає на своєму шляху. Сила її удару становить 5-50 тонн/м2, а в окремих випадках досягає 200 тонн/м2. Можна собі тільки уявити, яка це грізна сила, якщо при ударі 1-3 тонни/м2 ламаються двері будинків, а при ударі 100-200 тонн/м2 лавина руйнує стійку залізобетонну споруду немов будиночок із сірників. Найнебезпечніша в сухих лавинах - повітряна хвиля перед їх фронтом, яка формується внаслідок стиснення повітря сніговою масою, що рухається з величезною швидкістю. Повітряна хвиля руйнує споруди і дерева на віддалі до 0,5 км від краю лавини (перед фронтом лавини). В залежності від характеру руху снігу по схилу лавини поділяються на підтипи. Осови - це лавини, які сходять широким фронтом, “ігноруючи” існуючі корита. В осовах рухається шар снігу товщиною не більше 30-40 см. Це “мілкі” лавини, і їх рельєфотворча роль незначна. Лоткові лавини рухаються руслами, створеними тимчасовими потоками. Збірниками лавин служать відмерлі льодовикові кари, або ерозійно-денудаційні водозбірні лійки. Стрибаючі лавини - це лоткові лавини, поздовжній профіль яких характеризується наявністю сходів. Лавини, особливо стрибаючі, завжди лишають по собі сліди. Така лавина, зустрівши на своєму шляху перешкоду (скажімо, скельний виступ на схилі), продовжує свій рух у повітрі, а приземляючись, нищить все навкруги. В 1975 році в Карпатах (хребет Свидовець) стрибаюча лавина вдарила в лід озера Ворожецька, вихлюпнувши з нього на віддаль 60 м від озерної котловини всю воду з флорою і фауною, та частиною донних відкладів. До речі, своєю прозорістю і чистотою багато гірських озер завдячують власне лавинам, які час від часу їх очищають і поглиблюють. Конус виносу лавин являє собою суміш снігу з несортованим уламковим матеріалом і рослинними рештками, захопленими по дорозі. Рельєфотворча роль лавин визначається їх розмірами і частотою сходження, які, в свою чергу, залежать від розмірів лавинозбираючих понижень, довжини і крутизни схилів, кількості опадів, погодних умов під час сходження лавин. Найпотужніші лавини (об’ємом 2-3 млн. м3) сходять в горах Паміру. В середньому ж об’єм лавин не перевищує 20-50 тис. м3. Лавини сходять на віддаль 0,2-1,5 км від місця свого зародження. Найдовша лавина (6,5 км) була зафіксована в горах Тянь-Шаню.