26. Елювій, кора вивітрювання, фактори, які на неї впливають

Елювій - це продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи т. з. кору вивітрювання. Елювій формується на горизонтальних поверхнях або на схилах, де слабко протікає денудація. Зовнішня частина літосфери, складена продуктами вивітрювання, називається корою вивітрювання. За нижню межу вивітрювання слід приймати рівень ґрунтових вод в даній місцевості. Вище рівня ґрунтових вод є сприятливі умови для розвитку процесів вивітрювання - гірські породи тут періодично змочуються атмосферними опадами, а в порах і порожнинах порід циркулює повітря. Потужність кори вивітрювання зазвичай коливається від одиниць до декількох десятків метрів, а в тропіках - іноді і до 100-200 м. Формування кори вивітрювання відбувалось і у віддалені геологічні епохи. Місцями вона збереглася до теперішнього часу і на відміну від сучасної називається викопної корою вивітрювання. Вивітрювання - сукупність екзогенних процесів руйнування гірських порід на поверхні Землі під дією атмосфери, гідросфери і живих організмів (біосфери). Важливість вивітрювання обумовлена тим, що практично будь-який екзогенний процес зміни характеру рельєфу починається з вивітрювання. У процесі вивітрювання гірські породи розпадаються на дрібні частинки, готові для переносу вітром чи водними потоками з вищих гіпсометричних рівнів на нижчі. У залежності від чинника дії розрізняють фізичне, хімічне та біогенне вивітрювання, хоча дію останнього можна розкласти на вплив фізичних та хімічних чинників. Сукупність порід, що утворюється внаслідок процесів вивітрювання, називається елювієм, що накопичується на пласких поверхнях чи на похилих схилах. З часом елювій все більше ущільнюється, проходить додаткові хімічні перетворення. В результаті утворюються так звані кори вивітрювання, тобто шари непорушеного (незсунутого) елювію. Розрізняють наступні типи кір вивітрювання:  1. Уламковий. Складається із хімічно слабозмінених уламків вихідної породи. Уламкові кори характерні для полярних широт та аридних місцевостей і високогір'я. 2. Гідрослюдистий. При слабких хімічних змінах дані кори вже містять ознаки перетворення шпатів та слюд в гідрослюди - глинисті мінерали. Утворюються в помірних та полярних областях, в умовах вічної мерзлоти. 3. Монтморилонітовий. У складі глинистих мінералів домінує монтморилоніт, загалом характерні значні хімічні зміни вихідної породи. Домінує у степових та напівпустельних умовах. 4. Каолінітовий. Глибоко перетворені вихідні породи з домінуванням каолінових глин. Характерні для субтропіків. 5. Червоноземна та латеритна кора вивітрювання. Властива тропічним та екваторіальним областям. Домінують червоні та червонуваті глинисті матеріали з високим вмістом заліза й алюмінію. Таким чином, утворення кір вивітрювання має зональний характер. У деяких випадках у процесі вивітрювання відбувається не розрихлення, а цементація гірських порід (наприклад, вапняками, гіпсами,оксидами заліза чи алюмінію). У такому випадку кора вивітрювання характеризується значною стабільністю в часі і консервує у незмінному стані породи, розташовані під нею.