14. Гравітаційні процеси: причини, суть, класифікація, поширення.

Гравітаційні процеси можна поділити на такі, що відбуваютьсяв межах молодих, переважно гірських схилів крутизною від 35° до 65° (обвали, осипи, каменепади, лавини, селі), та такі, що відбуваються вмежах "дозрілих" схилів крутизною від 2° до 40° (зсуви, відсідання, процеси масового зміщення плаща уламків тощо). Гравітаційні процеси в межах молодих схилів До молодих схилів відносяться круті гірські схили (35-65°) й, пов'язані з ними генетично, насипні конуси і стіжки крутизною 20-40°. Гравітаційні процеси в межах перерахованих схилів відбуваються надзвичайно швидко і часто носять катастрофічний характер. Обвали, осипи, каменепади, селі і лавини відіграють основну роль в денудації гір. При крутизні схилів понад 35° частина гірської породи, яка відокремлена від корінного масиву, починає рухатись під впливом сили тяжіння. Якщо блок, що відірвався, мас об'єм більше 10м³ - це обвал, якщо більше їм³, але менше 10м³ - осип, менше їм³ - каменепад. Обвали. Обвал - процес відриву крупних блоків від основної маси гірської породи і дальшого їх переміщення по схилу.Обвали в горах часто призводять до перегороджений річкових долинутворення озер. Найчастіше відбуваються обвали об'ємом в десятки і сотні м³. Проте бувають обвали, об'єм яких сягає навіть кількох мільярдів кубічних метрів.Щоб відбувся обвал, гірські породи повинні перебувати в нестійкому стані. Крім гравітаційної першопричини обвалу, безпосереднім поштовхом до початку процесу, як правило, завжди бувас зовнішній фактор: землетрус, вибух, вібрація повітря внаслідок руху автотранспорту тощо. Відсідання схилів також часто призводить до обвалів.Морфологічним результатом обвалу є: 1) утворення майже прямовисних стінок відриву (по тріщинах, границях пластів) або ввігнутих ніш відриву у верхній частині схилів; 2) нагромадження обваленої маси біля підніжжя схилу. Для акумулятивної частини обвального схилу характерний нерегулярний горбкуватий рельєф з висотою горбів до ЗО м і більше, складених крупноуламковим матеріалом діаметром від десятків сантиметрів до десятків метрів. Осипи. Осипання уламків спостерігається скрізь, де крутизна схилу і склад порід сприяють денудації. Утворення осипів в першу чергу пов'язане з інтенсивністю фізичного вивітрювання, яка залежить від літологічних властивостей порід, з яких складений схил, його крутизни й висоти. Осипний схил пред­ставляє собою відслонену (оголену) породу, яка постій­но вивітрюється. Найбільш типові осипи зустрічаються на схилах, складених мергелями або глинистими сланцями, особливо податливими на фі­зичне вивітрювання. Осипні конуси можуть з'єднуватись між собою. Відклади, які формуються внаслідок обвалювання і осипання - це колювій для якого характерні: погане сортування матеріалу і своєрідний Його розподіл за величиною: далі по схнлу відкладаються крупніші уламки, ближче – дрібніші. Каменепади. Каменепади - це процес, який відбувається в горах досить часто, тому що на схилах в нестійкому стані перебуває багато вивітрених уламків порід, що повмерзали в лід або у сніг. Для їх руху достатньо зміни температури або акустичного поштовху. Найчастіше каменепади відбуваються в невеликих лощинах на крутих скелястих схилах. Каменепади - джерело живлення морен, курумів. Лавина [з лат.ІаЬіпа - зсув] - сніжна маса, що сходить з гір. Механізм процесу сходження лавин подібний до механізму осипання і обвалювання. Інший лише учасник процесу – сніг Гравітаційні процеси в межах дозрілих схилів В межах дозрілих схилів (2-40°) відбувається рух плаща уламків (кори вивітрювання), який захоплює шар глибиною до 1,5-2 м (іноді більше), та зміщення більших за об'ємом мас, які можуть захоплювати корінні породи. Переміщення на цих схилах також спричинене, в першу чергу, порушенням рівноваги між силами, які утримують матеріал на схилі, і силами, що його відривають. Перебіг і швидкість переміщення різна - від міліметрів на рік (соліфлюкція) до метрів на секунду (катастрофічні зсуви). Проте загалом переважають менші швидкості, ніж у випадку процесів, які відбуваються на молодих, не задернованих схилах. Зсуви. Зсуви - це таке зміщення гірських порід по схилу, при якому переважає сковзання по існуючій або такій, що формується поверхні (системі поверхонь). При цьому сила відривання (зміщення) більша від сили зчеплення порід. Чим зсув відрізняється від обвалу? Перш за все - швидкістю процесу. Обвал відбувається миттєво. Зсуви рухаються повільніше, кілька метрів на добу, хоч бувають і такі, які рухаються зі швидкістю сотень метрів на хвилину, а сам процес триває лічені хвилини Таких зсувів проте набагато менше, і мають вони катастрофічний характер. Масовий рух плаща уламків (соліфлющія, дефлюкція, крип, десерпція тощо), які різняться за характером, особливостями, швидкістю руху. Ґрунти схилових утворень за консистенцією бувають твердими, пластичними і текучими. На консистенцію впливає форма частинок (гострокутні, згладжені), агрегатний стан води (вода, лід), наявність колоїдів у розчинах, кристалізаційні зв'язки. Від консистенції і потужності шару кори вивітрювання, який рухається, залежить швидкість руху. Соліфлюкція. Якщо консистенція рідкотекуча, плащ уламків може рухатись навіть зі швидкістю кількох метрів на рік, але протягом короткого відрізку часу. Такий рух назвивається соліфлюкцією. Це процес, який відбувається в районах поширення вічної мерзлоти. Мерзлі гірські породи здатні концентрувати в собі вологу при замерзанні. В процесі танення підвищена вологість дрібнозему (алевритів, пісків, суглинків) забезпечує рідкотекучу консистенцію ґрунту. Швидка соліфлюкція - відносно швидке сповзання розмерзлого, насиченого водою поверхневого шару ґрунту по замерзлому субстрату в зоні багаторічної мерзлоти. Швидка соліфлюкція відбувається виключно и діяльному (розмерзлому) шарі на схилах крутизною понад 2°-3°, зі швидкість від кількох міліметрів до кількох сантиметрів на секунду. При в'язкотекучій консистенції рух матеріалу значно повільніший і практично непомітний неозброєним оком. В помірних широтах "в'язкий рух" відбувається на задернованих, добре зволожених нижніх частинах схилів крутизною понад 3° (повільна або закрита соліфлюкція). Швидкість повільної соліфлюкції - від кількох міліметрів до кількох метрів на рік. В умовах вологих тропіків відбувається тропічна соліфлюкція, обумовлена значними опадами й інтенсивним хімічним вивітрюванням. Це різновид повільної соліфлюкції (в'язкотекуча консистенція грунту). Дефлюкція - це повільне видавлення слабо зволожених мас під грунтово-рослинним покривом. Дефлюкційні схили характеризуються рівною задернованою поверхнею і не мають, на перший погляд, специфічних морфологічних особливостей. Крип. В умовах вічної мерзлотита в високогірних районах інодіважко відокремити процес повільної соліфлюкції від дефлюкції. Тому часто застосовується інший термін - крип, який об'єднує ці два процеси. Десерпція. В напівпустельних і пустельних районах сухі щебнисто-жорствяні, незакріплені рослинністю маси, рухаються вниз по схилу внаслідок зміни температур. Ґрунт при цьому рухається надзвичайно повільно (кілька міліметрів і долі міліметра на рік). Цей процес називаютьдесерпцією