29. Дефляційні форми рельєфу.

До форм, в утворенні яких бере участь дефляція, відносяться: дефляційні котловини, ярданги, коміркові піски, западини-фульджі. Дефляційні котловини, або інакше котловини видування - це від’ємні форми рельєфу круглої або овальної форми, площею в десятки і сотні метрів, які утворюються внаслідок винесення вітром пухкого матеріалу за межі їх материнського залягання. Дефляційні котловини солончаково-дефляційного походження утворюються на місці солончаків - безстічних западин, утворення яких пов’язане з капілярним підняттям засолених ґрунтових вод на поверхню під дією інтенсивного випаровування в аридних областях. Механізм утворення солончаково-дефляційних котловин нескладний: поверхня солончаку висихає, його бронююча кірка перетворюється на шар солі і теригенних частинок. Формується пухкий солончак. Пухкі солончаки (назва говорить сама за себе) інтенсивно розвіюються вітром. Еолова дефляція не лише виносить матеріал, а і поглиблює безстічну западину. Якщо при цьому відбувається поступове зниження рівня ґрунтових вод, дефляційна западина може мати значну глибину. Так скажімо безстічна западина Карагіє на півострові Мангишлак має глибину -132 м. Якщо дефляційні западини утворюються на місці тектонічних депресій внаслідок винесення з них вітром кори вивітрювання, вони можуть сягати велетенських розмірів і займати площу в сотні і навіть тисячі квадратних кілометрів. За походженням такі котловини відносять до форм тектонічно-дефляційного походження. Найбільшою такою формою у світі є депресія Катара в Єгипті (-134 м), яка займає площу кількох десятків тисяч квадратних км. Ярданги [з тюрк. - обривистий горб, крута гряда] - це дефляційні форми, які мають лінійно витягнуту, борозноподібну форму. Деякі дослідники ярдангами називають не самі борозни, а останці, які їх розділяють. Ярданги утворюються при значних швидкостях вітру - понад 15м/сек, в умовах чергування різних за стійкістю порід. Часто ярданги виникають при розвіюванні пісків вздовж доріг, трубопроводів. На поверхні частково закріплених рослинністю пісків при змінних вітрах формується рельєф коміркових пісків. Це не що інше, як поєднання невеликих за площею котловин видування і перегородок між ними, які своїм виглядом нагадують бджолиний стільник велетенських розмірів. На думку Б. Федоровича (1983), коміркові піски утворюються внаслідок конвекційних (висхідних) рухів повітря, які супроводжуються вертикальним переміщенням піщинок. В результаті має місце видування піщинок і утворення заглиблень. Формування в пустелях рельєфу коміркових пісків Б. Федорович (1956) пояснює наступним чином: підчас затишшя, протягом майже всього дня, постійно формуються хоча і невеликі, але численні смерчі. Скажімо, у пустелях Середньої Азії їх можна спостерігати кілька одночасно. Утворення смерчів пов'язане зі сильним нагріванням поверхні пісків (до 70-80°С) і обумовленим цимрозвитком конвекції. Однак висхідні і низхідні струмені повітря рухаються не прямолінійно, а завжди штопороподібно (гвинтоподібно), що дозволяє частинкам повітря переміщуватися значно швидше, ніж при безладному русі. Обертання таких штопороподібних висхідних смерчів відбувається, як правило, у Північній півкулі вправо (за годинниковою стрілкою). Спостереження в пустелях Південної півкулі показали, що там, у смерчах, переважає рух проти годинникової стрілки. Відзначене явище є кращим доказом того, що й у формуванні порівняно малих піщано-пилуватих смерчів беруть участь ті ж самі сили Коріоліса, які обумовлюють підмив правих берегів рік у Північній півкулі і лівих - у Південній, під впливом аналогічної штопороподібної природи руху водних потоків. Існують райони пустель, де конвекційні процеси панівні. В таких районах рози вітрів рівномірні, тому що вітри різних напрямків змінюють один одного і характеризуються подібною силою і тривалістю. Під впливом цієї зміни вітрів і вертикальних смерчових вихрів і формується рельєф коміркових пісків. Цей тип рельєфу порівняно мало розповсюджений, проте зустрічається як в оголених, так і в, частково закріплених рослинністю, пісках. За умовами динаміки цей тип рельєфу був названий Федоровичем (1956) конвекційним, а за умовами розвитку стаціонарним, оскільки пов'язаний лише з поступовим розростанням форм і не супроводжується їхнім переміщенням. При вітрах стійкого напрямку відбувається одностороннє розвіювання пісків - утворюється рельєф місячних пісків: дефляційні западини мають форму півмісяця. Великі півмісяці (до 70 м глибиною) відомі в Аравії під назвою фульджі.