![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •67. Загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в Україні.
- •70. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу та її суперечності.
- •71. Капітал і праця. Наймана праця.
- •72. Вартість робочої сили: дискусійни аспекти.
- •73. Заробітна плата: сутність, форми, системи. Теорії заробітної плати. Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата — ціна, що виплачується за використання праці.
- •74. Номінальна і реальна заробітна плата. Продукт праці та заробітна плата.
- •78. Форми господарювання в сільському господарстві та їх особливості в різних країнах.
- •79. Типи економічного зростання.
- •80. Науково-технічна революція та її роль в економічному зростанні.
- •86. Валовий внутрішній продукт, його суть і відтворювальна структура.
- •87. Чистий національний продукт. Національний дохід. Концепції національного доходу.
- •89. Суть і види економічного відтворення: просте і розширене. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення.
- •90. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.
- •93. Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі.
- •94. Суть розподілу національного доходу.
- •95. Диференціація доходів населення. Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна.
- •96. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення.
- •97.Роль бюджету в перерозподілі національного доходу..
- •98. Споживання і заощадження. Доходи населення і соживання. Схильність до споживання і заожадження.
- •99. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •101. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.
- •102. Матеріальні фактори фактори економічного зростання.
- •106. Теорії циклів: дискусійні проблеми.
- •107. Повна зайнятість, виробничий потенціал і ефективність виробництва.
- •112. Проблема зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •114. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки.
- •125. Методи державного регулювання змішаної економіки.
- •126. Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму.
- •127. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
- •Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки: директивне планування і централізоване управління.
- •Загальна криза і розпад світової системи соціалізму.
- •131. Зміст перехідної економіки: загальне і особливе. Об”єктивні чинники перехідного стану.
- •132. Державне регулювання зайнятості та його методи.
- •133. Становлення різних форм власності в перехідній економіці. Роздержавлення та приватизація власності.
- •134. Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах. Структура змішаної економіки.
- •135. Особливості ринкової трансформації економіки України.
- •138. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.
- •139. Транснаціональні корпорації та їх роль в економічному розвиту.
- •140. Міжнародна торгівля та її економічні основи. Протекціонізм і вільна торгівля.
- •141. Сутність і форми міжнародного руху капіталів, його масштаби, динаміка та географія.
- •142. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •143. Міжнародна валютна система, валютні ринки і валютний курс.
- •144. Міжнародна міграція робочої сили.
- •145. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •148. Екологічна криза та форми її прояву.
- •149. Фінансово-монополістичні групи. Фінансова олігархія.
- •150. Міжнародне співробітництво в розв”язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.
148. Екологічна криза та форми її прояву.
Виникнення екологічної проблеми пов”язане з прискоренням НТП, який створює можливості для посилення людського впливу на навколишній світ. Навіть позитивне перетворення природи в інтересах суспільства не може не мати хай вторинних чи третинних, але негативних наслідків для навколишнього середовища.
За даними Всесвітньої комісії ООН з навколишнього середовища й розвитку, нині щорічно перетворюється на пустелю 6 млн. га родючих земель, на 11 млн. га скорочується площа тропічних лісів, 31 млн. га лісів загублено забрудненням та кислотними дощами. Значної шкоди природі й суспільству задає підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу, який утворюється при спаленні вугілля, нафти, газу тощо. Учені передбачають, що його накопичення може підвищити до 2050 року середню температуру на поверхні Землі на 1,5-4,5 градусів, що спричинить танення криг у морях, океанах, горах і призведе до підвищення рівня світового океану, внаслідок чого будуть затоплені берегові зони, що негативно позначиться на економіці багатьох країн. Тяжкими наслідками загрожують людству ерозія та руйнування озонового шару, який є захистом від сонячного радіаційного впливу.
Такі проблеми виникають на різних рівнях: регіональному, коли йдеться про забруднення чи порушення природи на обмежених ділянках поверхні; національному, коли техногенний вплив зачіпає інтереси цілої держави; планетарному, оскільки діяльність людини втручається у глобальні природні процеси.
До екологічної кризи можна також віднести такі проблеми: проблема забезпечення людства сировиною та енергією, проблема освоєння світового океану, проблема забруднення та освоєння космічного простору тощо.
149. Фінансово-монополістичні групи. Фінансова олігархія.
Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу отримувати високі прибутки підприємства почали групуватись, утворюючи монополістичні об”єднання. Значну роль у концентрації фінансових ресурсів сучасного світового господарства відіграють міжнародні фінансові організації, зокрема, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Крім них до міжнародних фінансово-кредитних інститутів, можна віднести Міжнародну фінансову корпорацію, Банк міжнародних розрахунків.
Фінансово-монополістичні групи утримують велику частку всіх світових фінансів та значною мірою мають змогу впливати на всі економічні процеси як в окремих країнах, так і у світі в цілому. З ними змушені рахуватись усі промислові та виробничі центри, усі країни та угруповання країн. Адже фінанси є чи не найголовнішим ресурсом світового господарства.
150. Міжнародне співробітництво в розв”язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.
На сьогодні людство ще не має єдиної програми розв”язання глобальних проблем. Зусилля вчених зосереджені на розробці й запровадженні нових технологій, вишукуванні коштів для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища, розробці національних програм раціонального природокористування. Але все ж таки, в кожній країні існує свій проект або програма вирішення як екологічних, так і інших проблем. Прикладом може навести співробітництво країн у ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній станції в Україні.
У співробітництві країн особливого значення набуває питання конверсії воєнного виробництва, демілітаризація економіки країн світу, мирного співробітництва між ними. Позитивний вплив роззброєння та співробітництва країн світового співтовариства у цій сфері важко переоцінити. Вивільнення коштів надає можливість сконцентруватись на подальшому розвиткові економіки, міжнародних відносин у цілому.
Суб”єктами розв”язання глобальних проблем є всі країни світу, які розробляють як свої, так і спільні програми та проекти. Створені та створюються регіональні та міжнародні організації з вирішення глобальних проблем людства та розвитку співробітництва, наприклад, комісії ООН із цих питань.