98. Споживання і заощадження. Доходи населення і соживання. Схильність до споживання і заожадження.

Фонд нагромадження й фонд споживання формуються з одного джерела - національного доходу. Зростання фонду споживання означає підвищення добробуту людей, зростання рівня їх знань, кваліфікації, що сприяє прискоренню темпів зростання національ­ного доходу, а отже, й зростанню обсягів фонду нагромадження.

Водночас неможливо переоцінювати й процес споживання то­му, що життя не зводиться тільки до споживання. Саме споживан­ня виступає лише як засіб всебічного гармонійного розвитку особи. Процес же формування особистості відбувається не лише в ході споживання, але й значною мірою у сфері виробництва. При цьому особливого значення набувають умови праці, знаряддя праці і т.ін.

Споживання. Кінцевим пунктом будь-якого виробництва є споживання. Споживання завершує виробництво, воно ж є й вихідним пунктом нового виробництва. При цьому слід розрізняти два види споживання: виробниче (споживання знарядь і предметів праці в процесі виробництва переважно з фонду заміщення), яке було розглянуто раніше, й особисте (споживання товарів народного споживання й послуг з національного доходу), про що мова піде тепер. Споживання національного доходу утворює так званий фонд споживання. У вартісній формі фонд споживання - це сума всіх доходів населення, які використовуються на придбання товарів народного споживання, послуг, духовних та соціальних благ, а також надходження в заклади й організації сфери нематеріального виробництва, що обслуговують населення. В натурально-речовій формі фонд споживання - це маса матеріальних, духовних та соціальних благ, призначених для споживання та обслуговування процесу споживання.

Функції: а)задоволення нормальних поточних потреб людей; б)задоволення зростаючих потреб людей у зв'язку з абсолютним приростом населення; в)задоволення потреб додаткової робочої сили, що надходить у виробництво в зв'язку з його розширенням. При­чому мова йде не лише про задоволення особистих потреб у споживанні, а й про обслуговування населення культурно-освітніми та учбово-науковими закладами, службами охорони здоров'я, управління і т.д.

У реальному житті конкретними каналами, по яких наповню­ється вартісний зміст фонду споживання, є заробітна плата, доходи від підприємництва й суспільні фонди споживання.

Заробітна плата виступає основною формою роз­поділу частини національного доходу, що йде на споживання.

99. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.

Рівень доходів, які отримують громадяни, формує їх рівень життя. В найбільш загальному визначенні - це сукупність умов життя, праці та побуту людей досягнутий в даному суспільстві ступінь задоволення різноманітних потреб - фізичних, соціальних, інтелек­туальних.

Рівень життя - показник, який характеризує середні умови життя людей. Водночас існують як малозабезпечені, так і високо-забезпечені верстви населення. Для визначення структури насе­лення згідно з його майновим статусом розраховується прожитко­вий мінімум або бюджет прожиткового мінімуму (БПМ).

Бюджет прожиткового мінімуму відображає мінімально до­пустиму межу споживання. Він включає набір матеріальних благ та послуг, які дозволяють задовольняти лише наймінімальніші потреби сім'ї (людини). Грошова оцінка цього мінімального набору засобів існування і є прожитковим мінімумом, тобто це та межа, нижче якої доходи населення не мають права спускатися, інакше настає деградація суспільства. Водночас це є межа для встановлен­ня мінімальної заробітної плати.

Отже, малозабезпечені верстви населення - це та категорія лю­дей, які отримують доходи, менші прожиткового мінімуму. Ці доходи не забезпечують їх мінімальні потреби в матеріальних благах та послугах, що є критерієм для віднесення таких сімей за межу бідності й визнання необхідності надання їм соціальної допомоги.

Закон "Про мінімальний споживчий бюджет" був прийнятий і в Україні ще в 1991р. Згідно з цим Законом була визначена натуральноречова структура споживчого кошика й величина мінімаль­ного споживчого бюджету в 240крб. на місяць на одну людину. Проте, починаючи з 1992р. у зв'язку з гіперінфляцією й високими темпами скорочення виробництва, дія цього закону була призупинена. Але межа малозабезпеченості за інерцією періодично визначалась. Так, у 1995р. Верховна Рада визначила її в розмірі 4,8 млн.крб., а в 1997р. - 70.9 грн., причому реально споживчий кошик коштував у декілька .разів більше, мінімальна заробітна плата була встанов­лена в 15 грн. За таких умов більше 80% населення України опинилося за межею бідності. Надати всім малозабезпеченим соціальну допомогу держава не могла, тому уряд, починаючи з 1997р., розпочав тотальний наступ на соціальну сферу, скорочуючи до мінімуму фонд споживання, особливо соціальні фонди спожи­вання. Це значною мірою загострило соціальні конфлікти в країні.

100. Економічне зростання та економічний розвиток. Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в еко­номічному зростанні. Від розв'язання проблеми економічного зрос­тання залежить створення відповідних основ соціально-економіч­ного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини.

Економічне зростання і розширене відтворення — це ідентичні, проте не тотожні поняття. Розширене відтворення належить як до макрорівня (національне і світове господарства), так і до мікрорів-ня (підприємство, фірма, галузь). Якщо йдеться про розширене сус­пільне відтворення, то в центрі знаходиться проблема пропорцій­ності в зростаючому суспільному виробництві, увага акцентується на капіталонагромадженні та підвищенні суспільної продуктивності праці.

Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале­жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється та­ким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайня­тість, суспільний капітал тощо.

Економічне зростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності даної господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого продукту — товарів і послуг. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку вироб­ництва і поліпшення його структури.

Крім території та природних ресурсів можна назвати такі за­гальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагро­мадження і науково-технічний прогрес. Так, самодіяльна частина населення формує ринок робочої сили і є головною продуктивною силою суспільства.

З нагромадженням пов'язане зростання суспільного капіталу, а разом з тим і виробничого потенціалу, від розмірів і якісних харак­теристик якого залежать випуск продукції, кількість і якість това­рів і послуг, що створюються за участю живої праці. Науково-тех­нічний прогрес виступає у вигляді як уже втіленого, тобто діючої техніки і технології, так і такого, що має бути застосований у ви­робництві на основі підготовлених теоретичних і практичних роз­робок.

Поняття економічного зростання відображає передусім харак­тер використання продуктивних сил суспільства. Більш осяжним і широким є поняття економічного розвитку. Поряд з характером використання продуктивних сил суспільства воно включає також еволюцію економічної системи в цілому, зокрема всіх підсистем економічних виробничих відносин, у тому числі й соціально-еко­номічних, як суспільної форми існування продуктивних сил. Під час зміни, вдосконалення виробничих відносин відповідно до ви­мог розширеного відтворення створюються умови для економічно­го зростання.