138. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.

Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі). Отже, інтернаціоналізація виробництва стає економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва. Однією з найважливіших форм інтернаціоналізації виробництва виступили транснаціональні корпорації.

Інтернаціоналізація вир-ва і всієї економіки як наслідок інтернаціоналізації прод. сил та економічних виробничих відносин – закономірна передумова економічної інтеграції як синтезованої форми сукупності екномічних зв‘язків, у центрі яких стоять відносини спеціалізації та кооперування.

В умовах розвитку інтернаціоналізації вир-ва формується інтернаціональна вартість товару як суспільно необхідна та її похідні – інтернаціональні витрати вир-ва та інтер-на ціна вир-ва. У формуванні інтернаціональної вартості беруть участь не всі товари, що виробляються в різних країнах, а лише ті, що експортуються на світовий ринок. Більш високий доход від експорту товарів отримують країни високорозвинені.

139. Транснаціональні корпорації та їх роль в економічному розвиту.

Транснаціональні корпорації (ТНК) – корпорації, національні за капіталом та контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності. Вони виступають однією з важливих форм інтернаціоналізації виробництва. На світовому ринку ТНК монополізують нееквівалентний обмін, що веде до значного відхилення цін від інтернаціональної вартості. Причому монопольний прибуток реалізується як через монопольно високі, так і через монопольно низькі ціни, якими маніпулюють монополістичні об‘єднання розвинутих країн у торгівлі з менш розвинутими країнами. Зокрема, ціни на товари, що реалізуються монополістами, суттєво піднімаються вгору від інтернаціональної вартості, а ціни на товари, які вони купують, опускаються донизу. Завдяки цьому відбувається “перекачування” значної частини національного багатства, створеного в країнах з малоефективною економікою, в країни з економікою високорозвинутою, що й надалі передбачає збільшення розриву в рівнях їх економічного розвитку.

140. Міжнародна торгівля та її економічні основи. Протекціонізм і вільна торгівля.

Міжнародна торгівля – це система обміну товарами й послугами на міжнародному рівні.Сьогодні міжнародна торгівля — одна із сфер міжна­родних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої тор­гівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і послугами, проте, як правило, під міжнародною торгівлею розумі­ють торгівлю товарами на світовому ринку.

Загалом міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктив­ність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва.

Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни складається з експорту і імпорту.

Експорт (вивіз) товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визна­чається тим, що дана країна вивозить ту продукцію, витрати ви­робництва якої більш низькі за світові. .

Імпорт (ввіз) товарів — за нормальних умов країна купує това­ри, виробництво яких в цей час економічно невигідне, тобто купу­ються вироби з меншими витратами, ніж витрати на виробництво даної продукції в країні.